Ухвала суду № 75500511, 25.07.2018, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

25 липня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/391/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю., у судовій справі 927/391/18 розгляд якої здійснюється у порядку загального позовного провадження

за позовом: Заступника прокурора Чернігівської місцевої прокуратури

вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави в особі:

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

вул. М.Грушевського, 12/2 м. Київ, 01008

до відповідача-1: Старобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області

вул. Гастелло, 11-а, с. Старий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, 15504

до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства «Базис»

вул. Любецька, 70, м. Чернігів, 14000

про визнання договору недійсним

За участю представників учасників справи:

від позивача: не прибув

відповідача-1: : ОСОБА_1 голова сільської ради, посвідчення №36 від 08.12.2015

відповідача-2: ОСОБА_2 представник, довіреність №02/617 від 22.06.2018

За участю прокурора: Савицький І.Ю. прокурор Чернігівської місцевої прокуратури

ВСТАНОВИВ:

Заступником прокурора Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подано позов до Старобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та Публічного акціонерного товариства «Базис» про визнання недійсним договору поставки №118 від 09.01.2018, який укладений між Старобілоуською сільською радою та Публічним акціонерним товариством «Базис».

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на укладення спірного договору про закупівлю за бюджетні кошти між Старобілоуською сільською радою та ПАТ «Базис» з порушеннями вимог ст.656, 669 Цивільного кодексу України, ст.179, 180 Господарського кодексу України, ст.1, 2, 3, 4 Закону України «Про публічні закупівлі», п.1 розділу ІІ Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 №454.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2018 позовну заяву заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури залишено без руху.

Після усунення прокурором недоліків позовної заяви, ухвалою Господарського суду від 07.06.2018, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.06.2018.

23.06.2018 відповідачем-1 через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано відзив від 22.06.2018 №02-08/392 на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. У відзиві відповідач-1 заперечує проти позову, посилаючись на те, що прокурор не обґрунтував наявність порушених інтересів держави в особі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України у зв’язку з укладенням та виконанням оспорюваного правочину на визначених сторонами умовах, що посилання прокурора на порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», не доводиться жодним доказом в частині їх негативних наслідків для держави в особі Міністерства. Відповідач-1 вважає, що було укладено спірний договір у допорогових сумах (129672 грн), й відповідно на відповідача-1 у цих закупівлях не розповсюджується вимоги ст.4 Закону щодо обов’язку здійснення закупівлі відповідно до річного плану. Відповідач-1 стверджує, що посилання прокурора на те, що відповідачем-1 в порушення п. 1 розділу ІІ Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі від 17.03.2016 №454, предмет закупівлі у оспорюваному договорі визначено не за Національним класифікатором України «Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015» не є обґрунтованими.

Відповідачем-2 19.06.2018 через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано відзив від 19.06.2018 №02/602 на позовну заяву, в якому просить відмовити заступнику керівника Чернігівської місцевої прокуратури в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В поданому відзиві відповідач-2 зазначає, що договір поставки укладений відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також Бюджетного кодексу України і вимога прокурора щодо визначення предмету закупівлі відповідно до порядку визначення предмету закупівлі і Національного класифікатору є необґрунтованою та незаконною. Крім того, відповідач-2 вважає, що прокуратура не може представляти інтереси держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі, оскільки інтереси держави стосовно ефективного та раціонального використання державних коштів має представляти орган державної влади, визначений Законом, у даному випадку – Державна аудиторська служба, яка також наділена повноваженнями звертатися до суду в інтересах держави.

03.07.2018 від прокуратури Чернігівської місцевої прокуратури надійшла відповідь від 02.07.2018 №1703вих.18 на відзив відповідача-2. В поданій відповіді на відзив прокурор зазначає, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Визначення предмету закупівлі за національним класифікатором України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» є обов’язковим для органів державної влади, органів місцевого самоврядування незалежно від грошової суми, на яку здійснюється така закупівля. Окрім того, прокурор обґрунтовує правомірність визначення позивача в даному спорі. Суд долучив подану відповідь на відзив до матеріалів справи.

03.07.2018 від прокуратури Чернігівської місцевої прокуратури надійшла відповідь від 02.07.2018 №1710вих.18 на відзив відповідача – 1 аналогічно змісту, яка долучена судом до матеріалів справи.

06.07.2018 від відповідача-2 надійшли заперечення від 06.07.2018 №02/661 на відповідь на відзив, в яких відповідач-2 зазначає, що факт зазначення конкретного найменування (асортименту) та кількості продуктів харчування, що поставляється за договором поставки, підтверджується копіями видаткових (товарно-транспортних) накладних. Обов’язок публікування звіту до річного плану, відповідальність за дотримання процедури оформлення та опублікування додатку до річного плану покладено на відповідача-1. Недотримання даного обов’язку не може тягти за собою визнання договору поставки недійсним. Суд долучив подані заперечення до матеріалів справи.

10.07.2018 від відвідповідача-1 надійшли заперечення від 10.07.2018 №02-08/438 на відповідь на відзив, в яких, зокрема, зазначає, що відповідачами повністю дотримані норми законодавства при укладенні договору. Суд долучив подані заперечення до матеріалів справи.

23.07.2018 відповідачем подано заяву №02-08/465 від 23.07.2018 про долучення до матеріалів справи та розгляду додаткову угоду від 23.07.2018 про внесення змін до договору поставки №118 від 09.01.2018 з доказами її направлення всім учасникам справи, яка долучена судом до матеріалів справи.

24.07.2018 від заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури надійшла заява від 24.07.2018 №6709 вих. 18, в якій він просить закрити провадження у справі №927/391/18 у зв’язку із відсутністю предмету спору та повернути прокуратурі Чернігівської області судовий збір у розмірі 1762 грн, сплачений при поданні позову платіжним дорученням, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи. Прокурором до заяви від 24.07.2018 №6709 вих. 18 додано докази її направлення всім учасникам справи.

Суд зазначає, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400040489209, проте своїм правом участі в судовому засіданні не скористався, уповноважений представник позивача в підготовче засідання не прибув, заяви та клопотання від позивача до суду не надходили.

Неявка представника позивача, якого належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засіданні, не перешкоджає проведенню підготовчого засідання за відсутності представника позивача з огляду на приписи п.1, 2 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2018 між Публічним акціонерним товариством «Базис» (постачальник) та Старобілоуською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (покупець) укладено договір поставки №118 (далі – договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується систематично поставляти і передавати у власність покупцеві товар, зазначений у видаткових (товарно-транспортних) накладних, які вважається специфікацією за цим договором, вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов’язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

Згідно з п. 1.2, 2.1 договору найменування товару: продукти харчування. Асортимент та кількість товару, що поставляється, узгоджується сторонами в замовленні і вказується в видаткових (товарно-транспортних) накладних, далі іменується накладна.

Відповідно до п. 31. Договору ціна одиниці товару і загальна вартість партії товару, а також вартість тари узгоджується сторонами в кожному конкретному випадку і вказується в накладних.

За приписами пункту 3.2. договору загальна сума договору становить 129672,00 грн

У пункті 8.1 договору вказано, що на підставі ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.

Зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору (п.8.2 договору).

У п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11 зазначено, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі.

Відповідно до додаткової угоди від 23.07.2018 про внесення змін до договору поставки №118 від 09.01.2018, яка укладена після відкриття провадження у справі, сторони виклали п. 1.2 договору в новій редакції, в якій визначили найменування та кількість товару, закупівля якого здійснюється за договором №118 від 09.01.2018 у відповідності з кодом за ДК021:2015 по кожному найменуванню товару.

Додаткова угода підписана сторонами та скріплена відтисками їхніх печаток.

Таким чином, додатковою угодою від 23.07.2018 внесені зміни та усунуто недоліки щодо визначення конкретної назви товару, кількості. Тому суд вважає, що предмет спору у справі відсутній.

Так, п. п. 18, 32 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що предмет закупівлі - це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі); предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом; товари - це продукція, об’єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов’язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Порядок визначення предмета закупівлі, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 р. № 454 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 р. за № 448/28578) (далі - Порядок), установлює спосіб визначення замовником предмета закупівлі відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі».

Предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 17 і 32 частини першої статті 1 Закону та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року №1749, за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги (п. 1 р. ІІ Порядку).

Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги обґрунтовані відсутністю в оспорюваному договорі визначеного конкретного предмета закупівлі, його кількості, та беручи до уваги те, що сторони шляхом укладення додаткової угоди від 23.07.2018 про внесення змін до договору поставки №118 від 09.01.2018 привели договір у відповідність із законом, погодивши конкретне найменування предмета закупівлі та його кількість, тобто усунули у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, суд доходить висновку, що на час проведення підготовчого засідання у справі предмет спору відсутній.

Положеннями ст. 185 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Суд вважає за необхідне прийняти заяву прокурора про закриття провадження по справі, оскільки вона не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

Таким чином, зважаючи на те, що предмет спору існував на момент звернення до суду з позовом та припинив існування під час розгляду справи, провадження у справі №927/391/18 підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За подання позову прокуратура Чернігівської області платіжним дорученням від 16.05.2018 №1152 сплатила до Державного бюджету України 1762,00 грн судового збору.

Враховуючи що провадження у справі закрито у зв’язку з відсутністю предмету спору, суд вважає за можливе задовольнити заяву заступника прокурора Чернігівської місцевої прокуратури та повернути прокуратурі Чернігівської області з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1762,00грн, сплачений платіжним дорученням від 16.05.2018 №1152 за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 185, п.2 ч.1, ч.3, ч.4 ст. 231, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі №927/391/18 за позовом заступника прокурора Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Старобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та Публічного акціонерного товариства «Базис» про визнання недійсним договору поставки №118 від 09.01.2018, який укладений між Старобілоуською сільською радою та Публічним акціонерним товариством «Базис».

2. Заяву заступника прокурора Чернігівської місцевої прокуратури про повернення судового збору у розмірі 1762 грн 00 коп. задовольнити.

3. Повернути Прокуратурі Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114, р/р 35215093006008 Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22030101) судовий збір в сумі 1762 грн 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення від 16.05.2018 №1152 на суму 1762 грн 00 коп., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/391/18 (а.с.16).

4. Дана ухвала є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://www.court.gov.ua. або в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено 26.07.2018.

Суддя Н.Ю.Книш