Рішення № 75500169, 19.07.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/696/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного Акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства АБ "Укргазбанк", м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс і Ко", м.Харків 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабітех", м.Харків про стягнення коштів в сумі 1337347,60 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 49 від 01.03.2017 року;

1-го відповідача – не з'явився;

2-го відповідача – ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.03.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції ПАТ АБ "Укргазбанк" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс і Ко" (1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабітех" (2-й відповідач), в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх.№17520 від 18.06.2018 року), просить суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс і Ко" заборгованість за Кредитним договором №12/08-3 від 29.04.2008 р. за основним боргом за період з 19.02.2010 року по 10.06.2018 року в сумі 1166497,60 грн. (складається з 1092162,61 грн. - заборгованість по процентах прострочена, 34857,59 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності; 39477,40 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів в межах строку позовної давності).

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабітех" штраф у сумі 170850,00 грн. за невиконання умов Договору іпотеки від 29.04.2008 року №8/08-3 щодо страхування предмету іпотеки.

3. Заборгованість по кредитному договору та штраф у загальній сумі 1337347,60 грн. задовольнити за рахунок предмету іпотеки - нежитлової будівлі літ. "Р-4", загальною площею 1079,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, б. З та належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 24 жовтня 2003 року за реєстром № 3334, акту прийому-передачі майна від 08.12.2003 року Право власності зареєстроване КП "ХМБТІ" 15.03.2004 року, реєстраційний № 157933 номер запису 645 в книзі: 6.

4. Стягнути з Відповідачів судові витрати на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції АБ "Укргазбанк".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2018 року було прийнято позовну заяву та призначено справу № 922/696/17 до розгляду за правилами загального позовного провадження на 24.04.2018 року о 11:30 год.

15.05.2018 року та 24.05.2018 року 2-й відповідач надав відзив (вх.№ 13958) та доповнення до нього (вх.№ 15147), в яких проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на пропуск позовної давності.

У підготовчому засіданні оголошувались перерви з 25.04.2018 року до 15.05.2018 року та з 15.05.2018 року до 24.05.2018 року.

06.06.2018 року 2-й відповідач надав додаткові пояснення (вх.№ 16318), які було досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 25.06.2018 року, підготовче засідання відкладено на 06.06.2018 року о 11:00 год.

У зв'язку з відрядженням судді Смірнової О.В., в судовому засіданні 06.06.2018 року було оголошено технічну перерву до 11.06.2018 року до 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.06.2018 року підготовче засідання відкладено на 19.06.2018 року о 12:00 год.

19.06.2018 року 2-й відповідач надав додаткові пояснення (вх.№ 17635), які було досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2018 року закінчено підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 10.07.2018 року на 11:30 год.

У судовому засіданні 10.07.2018 року оголошувалась перерва до 19.07.2018 року до 11:30 год.

19.07.2018 року позивач надав документи (вх.№ 20903), які було досліджено судом та встановлено, що вказані документи були подані після закінчення підготовчого провадження, втім оскільки копії вказаних доказів вже надавались у поганій якості (а.с. 28), суд прийняти їх та приєднати до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2018 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 49).

Представник 2-го відповідача в судовому засіданні 19.07.2018 року підтримав свій відзив та доповнення до нього, проти позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

29.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (позивач, Банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Aвіс і Ко" (1-й відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір № 12/08-3 з додатковою угодою № 1 від 31.12.2008 року (далі - Кредитний договір; а.с. 15-24), відповідно до умов якого, Банк відкрив Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом 750000,00 грн.

Згідно з п. 1.3.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені Графіком погашення кредиту (Додаток №1 до цього договору).

Відповідно до п. 1.4.1 Кредитного договору, за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється розмірі 17,5% річних.

Строк сплати процентів - один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору (п. 1.4.4 Кредитного договору).

Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, 1-й відповідач отримав кредитні кошти в сумі 750000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лабітех" (2-й відповідач, Іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 8/08-3 без оформлення заставної (далі - Іпотечний договір; а.с. 25-27), посвідчений ОСОБА_4 - приватним нотаріусом ХМНО та зареєстрований в реєстрі за № 4865.

Предметом іпотеки є нерухоме майно - нежитлова будівля літ. "Р-4", загальною площею 1079,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, б. 3 та належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 24 жовтня 2003р. за реєстром № 3334, акту прийому-передачі майна від 08.12.2003 року. Право власності зареєстроване КП "ХМБТІ" 15.03.2004 року, реєстраційний №157933 номер запису 645 в книзі: 6.

Пунктом 3.2.7 Кредитного договору передбачено право банку достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом у випадку невиконання позичальником умов договору.

В зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору (несплата процентів за користування кредитними коштами) у березні 2010 року позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення всієї заборгованості за Кредитним договором з 1-го відповідача та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності 2-му відповідачу, в рахунок погашення зазначеної заборгованості.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.10.2010 року у справі № 2-1923/10 позовні вимоги АБ "Укргазбанк" задоволено в повному обсязі. Стягнуто на користь АБ "Укргазбанк" солідарно з TOB "Aвіс і Ко" та з ОСОБА_5 на користь АБ "Укргазбанк" заборгованість за Кредитним договором № 12/08-3 від 29.04.2008 року в сумі 899849,64 грн. В рахунок погашення заборгованості TOB "Aвіс і Ко" звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю літ. "Р-4", загальною площею 1079,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Індустріальна, б. 3 та належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 24 жовтня 2003 року за реєстром № 3334.

Вказане рішення набрало законної сили 13.09.2013 року та того ж дня судом видано відповідні виконавчі листи.

Виконавчі листи пред'явлено до виконання 10.05.2016 року та 12.10.2017 року. Позивач зазначає, що на даний час рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.10.2010 року у справі № 2-1923/10 не виконано ні 1-м відповідачем, ні 2-м відповідачем, про що свідчить Інформація про виконавчі провадження, отримана з Єдиного державного реєстру виконавчих документів (а.с. 34-37).

Оскільки вищезгаданим рішенням суду заборгованість по Кредитному договору стягнуто станом на 18.02.2010 року (включно), позивачем нараховано Позичальнику (1-му відповідачу) з 19.02.2010 року по 10.06.2018 року заборгованість в сумі 1166497,60 грн., яка складається з відсотків та пені.

26.12.2017 року позивач направив на адреси відповідачів вимоги про погашення боргу за нарахованими відсотками за період з 19.02.2010 року по 11.12.2017 року.

Проте, відповідачі ніяким чином на вказані претензії не відреагували, заборгованість за відсотками не сплатили.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вже було зазначено, відповідно до умов Кредитного договору та Графіку погашення кредиту, кінцевим строком погашення кредиту було 27.04.2018 року.

Пунктом 3.2.7 Кредитного договору передбачено право банку достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом у випадку невиконання позичальником умов договору.

В п. 1.4.4 Кредитного договору сторони домовились, що строк сплати процентів - один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.

Позивач, керуючись ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 3.2.7. Кредитного договору, звернувся до відповідача з вимогою (позовною заявою до суду) про погашення всієї заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом та нарахованих штрафних санкцій.

Такими діями Банк на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії Кредитного договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й Орджонікідзевський районний суд м. Харкова, який задовольнив позовні вимоги Банку.

Наведене узгоджується з правовою позицією ОСОБА_6 Верховного Суду, яка викладена в Постанові від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц.

ОСОБА_6 Верховного Суду у вищезгаданій постанові відступила від правового висновку Верховного Суду України, який викладено в постановах №6-1206цс15 від 23 вересня 2015 року, № 6-1252цс16 від 21 вересня 2016 року, № 6-1047цс16 від 06 липня 2016 року, № 6-1412цс16 від 07 вересня 2016 року, № 6-2096цс16 від 27 вересня 2016 року.

Так, у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-1206цс15, від викладеного в якій правового висновку Касаційний суд вважав за необхідне відступити, зазначено, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

У зв’язку з викладеним, суд не приймає до уваги посилання позивача на вищезазначену правову позицію, від якої відступила ОСОБА_6 Верховного Суду.

ОСОБА_6 Верховного Суду, в свою чергу, вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як зазначила ОСОБА_6 Верховного Суду, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Отже, після звернення позивачем до 1-го відповідача з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості (в даному випадку шляхом подання відповідного позову), позивач втратив можливість нарахування та стягнення з 1-го відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

Таким чином, після стягнення в судовому порядку з 1-го відповідача всієї заборгованості за Кредитним договором, позивач втратив можливість нарахування та стягнення з 1-го відповідача відсотків за вказаним договором та має право лише на отримання інфляційного нарахування на суму боргу, виражене в національній валюті та на три проценти річних від простроченої суми боргу, згідно положень ст. 625 ЦК України в межах строку позовної давності.

За таких підстав, вимоги позивача про стягнення з 1-го відповідача заборгованості за Кредитним договором №12/08-3 від 29.04.2008 року за період з 19.02.2010 року по 10.06.2018 року в сумі 1166497,60 грн. (яка складається з заборгованості по процентах в сумі 1092162,61 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності в сумі 34857,59 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів в межах строку позовної давності в сумі 39477,40 грн.) позбавлені фактичного та правового обґрунтування, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Що стосується вимог позивача до 2-го відповідача, суд зазначає наступне.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вже було зазначено, суд відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення з 1-го відповідача заборгованості за Кредитним договором №12/08-3 від 29.04.2008 року за період з 19.02.2010 року по 10.06.2018 року в сумі 1166497,60 грн., тому вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вказаної заборгованості також задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення з 2-го відповідача штрафу у сумі 170850,00 грн. за невиконання умов Договору іпотеки від 29.04.2008 року № 8/08-З щодо страхування предмету іпотеки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 3.3.13-3.3.17 Кредитного договору, Позичальник зобов'язався, одночасно з укладанням цього договору, надати банку договори страхування предмету іпотеки, вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування , здійснювати страхування протягом усього строку кредитування , щоб страхове покриття за договорами страхування було безперервним та діяло протягом усього терміну користування кредитними коштами.

В силу п.3.3.4 Іпотечного договору, Іпотекодавець зобов’язаний на період дії дійсного договору застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість за свій рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування та надати Іпотекодержателю укладений договір страхування (страхового полісу) а також надати Іпотекодержателю докази сплати страхових платежів, що підтверджують дії договору страхування на строк не менший, ніж 12 місяців.

Пунктом 4.2 Іпотечного договору передбачена відповідальність Іпотекодавця за невиконання пунктів 3.3.1-3.3.15 Іпотечного договору, в тому числі і пункту 3.3.5, відповідно до якого Іпотекодавець сплачує на користь іпотекодержателя штраф у розмірі 5 % від заставної вартості предмету іпотеки, згідно з п.2.2 цього договору.

Згідно з п. 7.1 Іпотечного договору, дійсний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та нотаріального посвідчення і діє по день, в який сторони виконають в повному об’ємі свої зобов’язання за цим договором та Кредитним договором.

Вартість предмету іпотеки становить 3417000,00 грн. На цій підставі позивачем нараховано 2-му відповідачу штраф за невиконання умов Іпотечного договору щодо страхування предмету іпотеки в сумі 170850,00 грн.

Доказів виконання 2-м відповідачем умов п.3.3.4 Іпотечного договору суду не надано, отже 2-й відповідач має сплатити позивачу штраф в сумі 170850,00 грн.

В той же час, 2-м відповідачем надано заяву про застосування позовної давності (а.с. 61).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був обізнаний про порушення 2-м відповідачем умов п.3.3.4 Іпотечного договору ще в липні 2015 року, що підтверджується претензією № 1424 від 01.07.2015 року (а.с. 158), яка направлялась на адреси відповідачів.

Таким чином, станом на час звернення з даним позовом до суду (23.03.2018 року), позовна давність стосовно вимоги про стягнення штрафу в сумі 170850,00 грн. сплила.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Доказів переривання позовної давності матеріали справи не містять.

Посилання позивача на несплату 2-м відповідачем страхового платежу саме за період з 29.04.2018 року по 07.06.2018 року не свідчить, що саме з цього моменту починається перебіг позовної давності, оскільки умовами Іпотечного договору не встановлений конкретний строк здійснення таких платежів.

За таких обставин, суд за заявою 2-го відповідача застосовує наслідки спливу позовної давності стосовно вимоги про стягнення штрафу в сумі 170850,00 грн. та, відповідно, відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Беручи до уваги наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Банку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України та покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

На підставі ст. ст. 6, 526, 530, 549-552, 610, 611, ч. 1 ст. 625, ст.ст. 628, 633, ч. 1 ст. 634, 629, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1050, ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.07.2018 року.

Суддя ОСОБА_7