Постанова № 75498397, 19.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

апеляційне провадження №22-ц/796/5245/2018

справа №754/14060/16-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

судді Мазурик О.Ф., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Амборської Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Петріщевої І.В. 07 лютого 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

встановила:

В листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4.

Вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дідусь ОСОБА_4 За час життя дідусь склав на її ім&quжи;я заповіт, яким заповів 1/2 частину зазначеної квартири.

ОСОБА_3 своєчасно звернулась із заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючого документу на квартиру, у зв&q?чо;язку із чим звернулась до суду із цим позовом.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину кватири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі вказує, що участі у справі справ не приймав, проте ухваленим рішенням вирішено питання про його права та інтереси.

Зазначає, що частка в частині квартири, право власності на яку суд визнав за ОСОБА_3, має належати йому як спадкоємцю особи, яка має право обов&q?ал;язкову частку у спадщині, проте при вирішенні справи це питання не досліджувалось.

Вказує, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01 лютого 2017 року, що видане після смерті батька ОСОБА_5, йому належить 1/2 частина в цій же квартирі. Зазначена частка, в свою чергу, належала його бабі - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Баба була дружиною ОСОБА_4 та відповідно до ст.1241 ЦК України мала право на обов&quП.;язкову частку у спадщині, яку успадкувала ОСОБА_3

Відзивів від учасників справи на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу із визначених в ній підстав.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з&qu:#;явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є спадкоємицею ОСОБА_4, проте у зв&qu в;язку із відсутністю правовстановлюючого документу на квартиру не може оформити спадщину.

З матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 За час життя ОСОБА_4 на випадок смерті вчинив заповіт, яким належну йому на праві власності 1/2 частину кватири АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_3

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14 квітня 2015 року у справі №754/2318/15-ц ОСОБА_3 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном три місяці.

09 липня 2015 року ОСОБА_3 звернулась із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В., проте постановою від 17 травня 2016 року приватний нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкоємцем не надано правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1.

Також, із матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 За час життя ОСОБА_6 на випадок смерті склала заповіт, яким належну їй на праві власності 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер.

Відповідно до даних свідоцтва про право на спадщину, виданого 01 лютого 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В., ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_5 Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1222 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п.4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

З огляду на вимоги цивільного законодавства та зазначені скаржником в апеляційній скарзі фактичні обставини, які підлягають перевірці і можуть впливати на визначення часток у спадщині, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду у цій справі прямо стосується прав та законних інтересів ОСОБА_2, який не брав участі у розгляді справи.

При вирішення справи позивачем не зазначено, а судом першої інстанції не встановлено коло осіб, що мають брати участь у справі. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на відсутність в матеріалах справи будь-яких відомостей щодо правового статусу нерухомого майна, а також власника (власників) та осіб, що перебувають на реєстраційному обліку в цій квартирі.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов&qu'>;язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов&quоб;язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з позивача на користь скаржника підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв&quon;язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 2694 грн. 74 коп.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381 - 383, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_3) на відшкодування судових витрат 2694 грн. 74 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 липня 2018 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.Ф. Мазурик

В.В.Соколова