Рішення № 75487936, 02.07.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/968/18

Провадження № 2/369/1404/18

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Дубас Т.В.,

за участі секретаря Яцевич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПрАТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 13 лютого 2017 року о 07 год 50 хв год. водій ОСОБА_2 на а/д Київ-Одеса на вул. Машинобудівників, 1- а в см. Чабани Києво-Святоинського району Київської області, керуючи транспортним засобом Toyota Camry, д/н НОМЕР_1, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який рухався попереду, в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після зіткнення автомобіль НОМЕР_3 допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, НОМЕР_5, та автомобілем НОМЕР_6, які рухалися в попутному напрямку. В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажири автомобіля НОМЕР_4, отримали тілесні ушкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п. 12.1, п.13.1 ПДР України.

Так, постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2017 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що набрала законної сили.

Внаслідок вказаної ДТП позивачу була завдана матеріальна та моральна шкода.

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в страховій компанії ПрАТ «Страхова група «ТАС», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії НОМЕР_10.

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Renault Logan, д/н НОМЕР_7, позивач звернувся до судового експерта, з яким було укладено договір про надання експертних послуг. За надання послуги з експертного дослідження транспортного засобу та складення висновку №155/17 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збиту, завданого власнику транспортного засобу від 28.02.2017 позивачем сплачено кошти у розмірі 2000,00 грн.

Згідно висновку №155/17 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збиту, завданого власнику транспортного засобу від 28.02.2017 вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Logan, д/н НОМЕР_7 з урахуванням коефіцієнта його фізичного зносу та вартості втрати товарного вигляду і становить 113 979,97 грн

У зв'язку із вищевказаною ДТП страхова компанія визнала дану ДТП страховим випадком і сплатила за пошкоджений автомобіль страхове відшкодування в розмірі 99 344,42 грн. 05 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача в ПАТ КБ «Приват Банк».

Таким чином, відшкодування шкоди виплаченої ПрАТ «Страхова група «ТАС» лише частково покрило витрати, необхідні для виконання відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Непокритим залишилася частина встановленого експертом матеріального збитку на ремонт транспортного засобу у розмірі 14 645,55 грн.

Також, позивач поніс додаткові витрати, а саме за послуги евакуатора у розмірі 650 грн.

Крім того, після ДТП було виявлено приховане пошкодження, яке не давало можливості включити запалювання автомобіля, а саме вийшов з ладу електронний блок управління та потребував стороннього втручання щодо діагностики, розблокування та перепрограмування. Вказане пошкодження не було враховане під час проведення атотоварознавчого дослідження, оскільки воно було прихованим під час огляду експертом запалювання в автомобілі не вмикалося та система не перевірялася. Водночас додаткове дослідження не проводилося, тому що сума відновлювального ремонту перевищувала ліміт страхового відшкодування (100 000 грн за шкоду, заподіяну майну потерпілого), встановленого полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальні відповідача. Для діагностики, розблокування та програмування позивач звернувся до ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» та за вказані послуги сплатив 405,46 грн, що підтверджується актом виконаних робіт та фіскальним чеком.

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, складає 15 691,01 грн, з яких 14 635,55 грн - різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту та сумою страхового відшкодування, 650,00 грн - вартість послуг евакуатора, 405,46 грн - вартість послуг ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» щодо діагностики, розблокування та програмування електронного блоку управління автомобіля НОМЕР_4

Також, крім матеріальних збитків позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає в негативному психологічному переживанні, які виразились в душевному болі та депресії внаслідок пошкодження майна, а саме автомобіля, який був поєднаний з переживаннями за здоров'я малолітнього сина (дитини-інваліда), який потребує постійного проходження лікування та профілактичних лікувальних заходів у різних лікувальних закладах України. Таким чином, позивач пережив чимало душевних страждань, хвилюючись за стан дитини під час доставлення до лікувальних закладів на таксі. Крім того, позивач зазнав душевних страждань через виведення з ладу його транспортного засобу. На тривалий час через відсутність власного автомобіля, погіршилися можливості підтримання нормальних соціальних стосунків з близькими родичами та друзями.

Душевних страждань завдає також той факт, що відповідач розуміючи наслідки вчиненого ним правопорушення, жодним чином не намагається їх виправити.

Враховуючи викладене оцінює моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 15 691 грн. 01 коп. та моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

21 травня 2018 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1, в якому зазначено, що згідно наданого висновку експерта загальна сума вартості відновлюваного ремонту автомобіля позивача складається з реальної вартості робіт і запчастин та суми ПДВ (податку) на вартість запчастин. Так, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин щодо фактичного здійснення ремонту автомобіля та не надано доказів, що виконавець таких послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ, то відповідно сума ПДВ має бути віднята від суми відновлювального ремонту. вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту та сумою отриманого страхового відшкодування у розмірі 14 635 грн. 55 коп. необгрунтованою, безпідставною та незаконною. Також є необгрунтованою, безпідставною та незаконною вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 вартості послуг з діагностики, розблокування та програмування електронного блоку управління автомобіля, яка здійснена ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» у сумі 405 грн. 46 коп., оскільки спростовується даними експерта, наведеними у Додатку №2 до Висновку у розділі «Технічний огляд та ідентифікація колісного транспортного засобу» (табл. №2 «Показник»), технічний стан: автомобіль (КТЗ) на ходу. Крім того, якщо, як стверджує позивач пошкодження не давало змоги включити запалювання автомобіля, то не зрозуміло яким чином автомобіль, який не заводився, був доставлений до ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» за адресою: Героїв Оборони, буд. 4, м. Київ. Доказів використання послуг евакуатора позивачем не надано. Крім того, позивачем не доведено належними доказами існування причинно- наслідкового зв'язку між подією ДТП, яке сталось 13 лютого 2017 року, та шкодою у вигляді витрат на оплату робіт з діагностики, розблокування та програмування електронного блоку управління автомобіля, проведених 12 березня 2017 року (згідно Акту виконаних робіт № ЗН-104075), тобто через 1 місяць після ДТП. Окрім того, вимоги щодо відшкодування моральної шкоди вважає також необґрунтованими, оскільки факт заподіяння душевних страждань внаслідок хвилюванням за стан дитини під час «доставлення до лікувального закладу на таксі», позивачем не доведені та спростовуються матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив його задовольнити.

У судовому засідання відповідач та його представник заперечували у задоволенні позову у повному обсязі Просили суд відмовити у його задоволені.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При розгляді справи судом встановлено, що 13 лютого 2017 року о 07 год 50 хв год. водій ОСОБА_2 на а/д Київ-Одеса на вул. Машинобудівників, 1- а в см. Чабани Києво-Святоинського району Київської області, керуючи транспортним засобом Toyota Camry, д/н НОМЕР_1, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який рухався попереду, в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після зіткнення автомобіль НОМЕР_3 допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, НОМЕР_5, та автомобілем НОМЕР_6, які рухалися в попутному напрямку. В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажири автомобіля НОМЕР_4, отримали тілесні ушкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п. 12.1, п.13.1 ПДР України.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що набрала законної сили.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 13 лютого 2017 року за участю автомобілів НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_8, та автомобілем НОМЕР_6 та Renault Logan, д/н НОМЕР_7, є ОСОБА_2

Унаслідок згаданої дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_4, отримав механічні пошкодження.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в страховій компанії ПрАТ «Страхова група «ТАС», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії НОМЕР_10.

Згідно з висновком №155/17 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збиту, завданого власнику транспортного засобу від 28.02.2017 вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Logan, д/н НОМЕР_7 з урахуванням коефіцієнта його фізичного зносу та вартості втрати товарного вигляду і становить 113 979,97 грн.

За надання послуги з експертного дослідження транспортного засобу та складення висновку №155/17 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збиту, завданого власнику транспортного засобу від 28.02.2017 позивачем сплачено кошти у розмірі 2000,00 грн, що підтверджується квитанцією №164552.

Однак, слід зазначити, що згідно вимог п. 22.1. ст. 22, ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодовується оцінена шкода, що завдана транспортному засобу.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Належних доказів на спростування наданого позивачем звіту стороною відповідача суду не надано.

У зв'язку із вищевказаною ДТП страхова компанія визнала дану ДТП страховим випадком і сплатила за пошкоджений автомобіль страхове відшкодування в розмірі 99 344,42 грн. 05 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача в ПАТ КБ «Приват Банк», що підтверджується платіжним дорученням №32515 від 23 серпня 2017 року.

У даному випадку страховик виконав свої зобов'язання за договором страхування щодо потерпілої особи.

Відшкодування шкоди виплаченої ПрАТ «Страхова група «ТАС» лише частково покрило витрати, необхідні для виконання відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Непокритим залишилася частина встановленого експертом матеріального збитку на ремонт транспортного засобу у розмірі 14 645,55 грн.

На підтвердження витрат, пов'язаних з евакуацією транспортного засобу, позивач надав суду квитанцію №709487 від 13 лютого 2017 року на суму 650 грн., що підлягають стягненню з ОСОБА_2, оскільки дані витрати, пов'язані з ДТП.

Відповідно до правових позицій Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року « у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди суди на підставі ст. 1194 ЦК постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність на користь потерпілої особи, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнта зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму».

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи зі змісту вищезазначеного, при вирішенні вказаного спору, у судовому засіданні підлягала обов'язковому встановленню наявність самої такої шкоди; протиправна, винна поведінка у формі дій або бездіяльності відповідача; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю відповідача та наслідками, у вигляді шкоди, що були заподіяні позивачеві.

Посилання відповідача про відсутність правових підстав про стягнення з ОСОБА_2 різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту та сумою отриманого відшкодування з урахуванням ПДВ у розмірі 14 635,55 грн суд не приймає до уваги, оскільки зменшення суми страхового відшкодування на суму ПДВ не передбачено законодавством, ПДВ включається до ціни товарів та послуг і, хоча сплачується платником податку, але за рахунок коштів покупця, а тому ця сума підлягає стягненню.

Посилання відповідача на неналежність доказів суд вважає необґрунтованими, оскільки обов'язок доведення своїх заперечень також покладається на відповідача, тому вимоги про стягнення з ОСОБА_2 завданої матеріальної шкоди в розмірі 14 635,55 грн., 2000 грн та 650 грн. підлягають до задоволення, як різниця між сплаченим страховим відшкодуванням та фактично завданими збитками, вартість експертного дослідження, а також витрати на евакуатор.

Разом з тим, вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з вартістю послуг ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» щодо діагностики, розблокування та програмування електронного блоку управління автомобіля Renault Logan, д/н НОМЕР_4, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно із ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної( немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Також позивачу спричинені й моральні страждання, а саме внаслідок ДТП позивач пережив моральні страждання та хвилювання, змушений був витрачати час та кошти на відновлення порушеного права, що призвело до негативних змін упорядкованого життєвого ритму позивача. При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд також враховує обставини справи та докази в їх сукупності, характер і тривалість страждань, стан здоров'я позивача, тяжкість ДТП та наслідки. Тому до стягненню з відповідача ОСОБА_2 підлягають кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі - 3 000 грн. У своїх запереченнях представником відповідача вказувалось на неналежність доказів позивача, але належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів не надав, не заявив клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні.

Згідно вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 993, 1191, 1194 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274,279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПрАТ «Стархова група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_9, проживає за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в результаті ДТП в розмірі 15 285,55 грн (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять грн. п'ятдесят п'ять коп), з яких 14 635,55 - різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту та сумою страхового відшкодування, 650,00 грн - послуги евакуатора.

Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_9, проживає за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн ( три тисячі грн.).

Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_9, проживає за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 3 409, 00 грн ( три тисячі чотириста дев'ять грн.) , з яких 1 409,00 грн - витрати зі сплати судового збору, 2000,00 грн - вартість проведення експертного дослідження.

В решті вимог позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 12 липня 2018 року.

Суддя: Дубас Т.В.