Рішення № 75487679, 20.07.2018, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/770/18

Провадження № 2/484/997/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2018р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання –Бикова О.П.

за участю позивача –ОСОБА_1

представників відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного центру зайнятості про зобов’язання продовжити дію безстрокового трудового договору

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до Миколаївського обласного центру зайнятості (далі Миколаївський ОЦЗ) про зобов’язання продовжити дію безстрокових трудових договорів, укладених з ними раніше, шляхом переведення з посад, які вони обіймали у Первомайському міськрайонному центрі зайнятості (далі – Первомайський МРЦЗ) на відповідні посади до Первомайської міськрайонної філії Миколаївського ОЦЗ з 02.01.2018р.

Мотивуючи вимоги вони вказали, наказами Миколаївського ОЦЗ №204-23 від 09.11.2017р. та №385-к від 15.11.2017р. на базі Первомайського МРЦЗ створена Первомайська міськрайонна філія Миколаївського обласного центру занятості (далі – Первомайська філія) та затверджено Положення про філію.

Їх було попереджено про скорочення штату, але посади, які вони обіймали до реорганізації, їм не пропонувались. В лютому 2018р. вони надали заяви про надання згоди на переведення ОСОБА_1 з посади директора Первомайського МРЦЗ на посаду директора Первомайської філії, а ОСОБА_6 - з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського МРЗЦ на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайської філії.

Однак на момент звернення до суду питання щодо їх переведення на зазначені посади не вирішено. Вважають, що дії їх трудових договорів повинні бути продовженні.

03.05.2018р. позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були роз’єднані та позовна вимога останньої виділена в самостійне провадження, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського ОЦЗ відкрите, визначено, що розгляд справи необхідно проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, та призначене перше судове засідання на 29.05.2018р.

29.05.2018р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого дійсно з жовтня 2016р. розпочата реорганізація базових центрів зайнятості Миколаївської області шляхом приєднання до Миколаївського ОЦЗ, який є правонаступником майна, прав та обов’язків базових центрів зайнятості. В результаті створена Первомайська міськрайонна філія Миколаївського ОЦЗ, штатна чисельність працівників якої є меншою на 2 штатні одиниці за Первомайський МРЦЗ. У зв’язку з викладеним позивач попереджений про скорочення штату та йому запропоновані посади в структурі філії та в інших базових центрах зайнятості, згоду на переведення яких він не надав. Позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. 21.02.2018р. позивач надав заяву від 16.02.2018р. про надання згоди на переведення з посади директора Первомайського МРЦЗ на посаду директора Первомайської філії. Однак, така посада позивачу не пропонувалась та вона вже укомплектована іншим працівником про що йому було надано відповідь. При цьому, посада «директора підприємства» та «директора філії» не є тотожними. У штатному розкладі Первомайської філії немає посади директора юридичної особи. Крім того, позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку. З 17.11.2018р. на посаду директора Первомайської філії призначено ОСОБА_7, враховуючи її відповідальне ставлення до виконання своїх посадових обов’язків, тобто досвід роботи на керівних посадах в Первомайському МРЦЗ, те, що за час роботи на посаді директора Первомайського МРЦЗ зарекомендувала себе як відповідальний, порядний працівник, а також професійні знання, особисті ділові якості.

15.06.2018р. позивач надав суду відповідь на відзив, в якій вказав, що під час переведення ОСОБА_7 на посаду директора Первомайської філії відбулось на підставі погодження про призначення на таку посаду від 14.11.2017р., тобто до введення в дію штатного розпису філії. Питання про переважне право на залишення на роботі фактично не вирішувалось. Відмовивши йому у переводі на посаду директора філії відповідачем було допущено порушення його трудових прав.

27.06.2018р. від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що відповідно до Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.12.2016р. №1543, філію очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади директором регіонального центру зайнятості за погодження із Головою Центрального апарату Служби. ОСОБА_7 призначена на посаду Первомайської філії за погодженням з в.о. голови Державної служби зайнятості з урахуванням її відповідального ставлення до виконання посадових обов’язків, досвід роботи на керівних посадах. Щодо кандидатури на посаду керівника Первомайської філії ОСОБА_1 було враховане не виконання ним своїх посадових обов’язків, систематичного порушення трудової дисципліни. Отже, рішення про призначення керівника Первомайської філії прийняте Миколаївським обласним центром зайнятості відповідно до вказаного положення з урахуванням ділових, професійних якостей претендентів на посаду та їх відношення до виконання службових обов’язків. Крім того, у зв’язку із припиненням юридичної особи Первомайського МРЦЗ шляхом реорганізації був скорочений весь штат його працівників, зміни щодо певних посад до штату Первомайського МРЦЗ не вносились, отже всі працівники були попереджені про наступне звільнення на підставі п.1 ст. 40 ЗКпП України та їм були запропоновані посади в структур філії або в інших базових центрах зайнятості.

Під час судового засідання позивач підтримав позов та просив його задовольнити, вказуючи, що відмовивши в переведенні його з посади директора Первомайського МРЦЗ на посаду директора Первомайської філії відповідач порушив його трудове право. Надання переважного права на залишення на роботі ОСОБА_7 є безпідставним, оскільки вона не має фахової освіти, має менший стаж роботи, ніж він. Крім того, прийняття ОСОБА_7 на посаду директора Первомайської філії відбулось до того, як йому було вручене попередження про скорочення.

Представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову, наголошуючи на тому, під час реорганізації відбулось припинення Первомайського МРЦЗ та весь штат скорочений, в тому числі й посада позивача, про що він був попереджений. У новому штатному розкладі є наявна посада директора філії, яка не є тотожною посаді директора підприємства. ОСОБА_7 14.11.2017р. в усній формі була попереджена про скорочення посади, яку вона обіймала, та в усній формі було запропонована посада директора Первомайської філії, на яку вона в усній формі погодилась. Кандидатура позивача як претендента на посаду Первомайської філії не розглядала, оскільки він неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до наказу Державної служби зайнятості №194 від 26.10.2016р. розпочалась процедура реорганізації базових центрів зайнятості Миколаївської області шляхом приєднання до Миколаївського ОЦЗ.

Наказом Миколаївського ОЦЗ №285 від 08.11.2016р. призначена голова комісії з припинення юридичної особи Первомайського МРЦЗ ОСОБА_8Г, яка наказом від 11.09.2017р. замінена на ОСОБА_7 (а.с. 152, 154).

Директором Миколаївського ОЦЗ 04.04.2017р. затверджена гранична чисельність працівників Первомайського МРЦЗ, яка складала 25,5 осіб, з якого вбачається, що наявні посади директора та двох заступників.

Наказом Миколаївського ОЦЗ № 204-23 від 09.11.2017р. з метою забезпечення ефективного виконання завдань та функцій Миколаївського ОЦЗ створені відокремлені його структурні підрозділи, в тому числі й Первомайська філія та затверджене її Положення (а.с. 194).

Директором Миколаївського ОЦЗ 14.11.2017р. затверджений штат Первомайської філії та кількість штатних посад визначена як 23,5, при цьому наявні посади директора та одного заступника (а.с. 192).

14.11.2017р. відповідачем до Державної служби зайнятості (Центрального апарату) направлене подання про погодження призначення ОСОБА_7 на посаду Первомайської філії.

14.11.2017р. Державна служби зайнятості (Центральний апарат) погодив призначення ОСОБА_7, яка обіймала посаду заступника директора Первомайського МРЦЗ на посаду директора Первомайської філії.

Наказом Миколаївського ОЦЗ №385-к від 15.11.2017р. структура та штатний розпис Первомайської філії введений в дію з 15.11.2017р. та з вказаним наказом ознайомлені всі працівники Первомайського МРЦЗ.

Наказом №388-к від 15.11.2017р. ОСОБА_7 переведено з посади заступника директора Первомайського МРЦЗ на посаду директора Первомайської філії з 17.11.2017р.

20.11.2017р. та 19.01.2018р. ОСОБА_1 попереджений про скорочення посади директора Первомайського МРЦЗ, яку він обіймав, та йому запропоновані посади у філії та інших структурних підрозділах (а.с. 175,176).

21.12.2017р. наказом №429-к переведені працівники Первомайського МРЦЗ на посади Первомайської філії.

28.12.2017р. директор Миколаївського ОЦЗ надав подання до профспілки Первомайського МРЦЗ в якому зазначив, що ОСОБА_1 попереджений 20.11.2017р. про скорочення посади директора Первомайського МРЦЗ та йому були запропоновані посади у філії та інших структурних підрозділах, згоду на переведення він не надав. На підставі викладеного просив надати згоду на його звільнення (а.с. 207).

10.01.2018р. відбулось засідання профспілкового комітету Первомайського МРЦЗ під час якого постановлено про надання згоди на звільнення позивача на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 208-209).

16.02.2018р. ОСОБА_1 написав заяву на ім’я директора Миколаївського ОЦЗ, в якій надав згоду на його переведення на посаду директора Первомайської філії (а.с. 140).

Листом від 27.02.2018р. позивачу в задоволенні заяви відмовлено, посилаючись на те, що посада директора Первомайської філії укомплектована з 17.11.2017р.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 42 КУпАП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі – Постанова ПВСУ № 9) містяться роз’яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно з ч.3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до роз’яснень Міністерства юстиції України від 25.01.2011р. щодо гарантій працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації (далі – Роз’яснення від 25.01.2011р.) ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов'язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується. При реорганізації юридична особа також припиняється. Водночас, можливість для звільнення працівників у разі реорганізації підприємства, допускається тільки за умови скорочення штату або чисельності працівників. Право визначити чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому їм органу.

Таким чином, реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) є не тільки однією з форм припинення господарської діяльності, а також однією із форм утворення суб’єкта господарювання. Це зумовлено тим, що внаслідок реорганізації, на відміну від ліквідації, припиняється лише сама юридична особа як така, а її діяльність триває, але вже не в колишній, яка існувала до реорганізації, а в новій організаційно-правовій формі юридичної особи. Поняття реорганізація означає припинення юридичної особи з переходом всіх прав та обов’язків до правонаступника у порядку загального правонаступництва, тоді як правонаступником є юридична особа, до якої переходять всі права та обов’язки реорганізованої юридичної особи. Отже, в результаті реорганізації юридичної особи суб’єктивні права та обов’язки, котрі належали їй, стають правами та обов’язками нових чи оновлених утворень, котрі продовжують свою господарську діяльність, як правило, на зміненій за обсягом майновій базі, тобто наступає повне (універсальне) правонаступництво.

Відповідно до Роз’яснень від 25.01.2011р. скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Згідно Роз’яснень від 25.01.2011р. та Постанова ПВСУ № 9 судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відбулась реорганізація Первомайського МРЦЗ шляхом приєднання до Миколаївського ОЦЗ та створення на її базі Первомайської філії. При цьому зміст завдань діяльності, прав та обов’язків, визначених у Положеннях про Первомайський МРЦЗ та Первомайської філії за основними напрямками діяльності співпадають.

Після реорганізації штат Первомайської філії фактично був скорочений на дві посади. Так скорочені одна посада заступника директора, три посади відділу бухгалтерського обліку, але до відділу організації працевлаштування населення введені дві посади провідного фахівця з питань зайнятості. Посада директора, яку обіймав позивач, наявна в новому штатному розкладі, отже така посада скорочена не була.

Твердження представників відповідача про те, що у Первомайській філії із затвердженням штатного розпису всі посади були вільними, є помилковими, оскільки відбулась не ліквідація, а реорганізація, та такі твердження суперечать ч.4 ст. 36 КЗпП України, якою передбачено продовження трудового договору у випадку реорганізації установи, а не укладення нового трудового договору, проведення процедури нового призначення на посаду.

Таким чином, відповідач під час реорганізації 14.11.2017р., до затвердження та в ведення дію нового штатного розпису, запропонував ОСОБА_7, яка обіймала посаду заступника директора, посаду директора, яка в розумінні вимог ч.4 ст. 36 КЗпП не була вільною.

Крім того, доказів того, що функції директора Первомайського МРЦЗ та директора Первомайської філії кардинально були змінені, суду не надані.

Представниками відповідача також не надано суду жодних доказів того, що в ході приєднання Первомайської філії до Миколаївського ОЦЗ продовження трудових договорів працівників проводилось через процедуру тестування, співбесіди тощо, отже будь-яких додаткових вимог до працівників Первомайської МРЦЗ при переведенні до Первомайської філії не висувалось.

Представники відповідача, заперечуючи проти позову в заявах по суті справи, зазначили, посилаючись на вимоги ст.. 42 КЗпП України, що ОСОБА_7 при переведенні її на посаду директора Первомайської філії була надана перевага, враховуючи, що позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, тобто була врахована кваліфікація позивача. Однак доказів, які б свідчили про розгляд питання щодо надання такої переваги, суду не надано.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач був попереджений про наступне звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, представниками відповідача факт скорочення посади, яку він обіймав, не доведено. Отже, відмовивши позивачу в переведенні його на посаду директора Первомайської філії відповідачем порушене право позивача.

Позивач просив зобов’язати відповідача продовжити дію безстрокового трудового договору, укладеного з ним раніше, шляхом переведення з посади директора Первомайського МРЦЗ на посаду директора Первомайської філії з 02.01.2018р.

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовим договором визнається угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, а друга сторона – виплачувати йому заробітну плату і забезпечувати необхідні умови праці.

Таким чином, одним із принципів трудового права є принцип договірного характеру праці, який проявляється в добровільному визначенні взаємних прав і обов’язків, які втілюються в життя через укладення трудового договору з роботодавцем. Отже, укладання, зміна, розірвання трудових договорів та продовження дії таких договорів з працівниками є правом роботодавця, а не його обов’язком, за виключенням випадків, які передбачені чинним законодавством, коли роботодавець не має права відмовити в укладенні трудового договору.

Продовження строку трудового договору та його переведення є повноваженням роботодавця, суд здійснює перевірку дотримання прав працівника під час переведення або відмови в його переведенні.

Таким чином, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про продовження дії безстрокового трудового договору, шляхом переведення на директора Первомайської філії слід відмовити.

Однак, відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або становить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справах Буланов та Купчик проти України, №№ 7714/06 та 23654/08 від 09.12.2010, Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011).

Під час розгляду справи судом встановлений факт порушення прав позивача під час відмови в його переведенні. Отже з метою захисту права ОСОБА_1, відповідно до викладеної в позові вимоги, суд вважає за необхідне визнати відмову Миколаївського обласного центру зайнятості від 27.02.2018р. ОСОБА_1 у переводі з посади директора Первомайського міськрайонного центру зайнятості на посаду директора Первомайської міськрайонної філії Миколаївського обласного центру зайнятості незаконною.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати відмову Миколаївського обласного центру зайнятості від 27.02.2018р. ОСОБА_1 у переводі з посади директора Первомайського міськрайонного центру зайнятості на посаду директора Первомайської міськрайонної філії Миколаївського обласного центру зайнятості незаконною.

В задоволенні позовної вимоги про зобов’язання продовжити дію безстрокового трудового договору відмовити.

Місце проживання ОСОБА_1: вул.. М.Рильського, 90 м. Первомайськ Миколаївська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Місце знаходження Миколаївського обласного центру зайнятості: вул.. Нікольська, 68 м. Миколаїв Миколаївська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03491441.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Миколаївської області безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складене 25.07.2018р.

Суддя Н.А.Медведєва