Ухвала суду № 75486981, 24.07.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3679/16-ц

4-с/357/20/18

Категорія

У Х В А Л А

24 липня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Цуранова А. Ю. ,

при секретарі – Солом'яна Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Біла Церква скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на бездіяльність державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2018 року представник скаржника ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеною скаргою, в якій просила: визнати бездіяльність державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 та зобов’язати державного виконавця вчинити передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії.

Скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», не вжито всіх необхідних заходів щодо виконання виконавчого листа про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.

Сторони виконавчого провадження в судове засідання не з’явились.

Представник заявника ОСОБА_3 зверталась до суду із заявами про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

13.04.2018 року та 11.06.2018 року ухвалами суду вказані вище заяви повернуті заявнику без розгляду, оскільки не відповідали вимога ч. 2 ст. 212 ЦПК України.

Державний виконавець Гаєва М.І. звернулась до суду із заявою, в якій просила скаргу розглядати у її відсутності, просила винести рішення згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконаця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 24.01.2018 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 на адресу ПАТ «СК «Українська страхова група»» направлено повідомлення про те, що згідно бази АСВП 09.09.2016 року до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на примусове виконання надійшов виконавчий лист № 2/357/1827/16 від 30.08.2016 року виданий Білоцерківським міськрайонний судом про стягнення з ОСОБА_4 боргу на користь ПАТ «СК «Українська страхова група»» в сумі 5 617,23 грн.

Крім цього в повідомленні вказано, що 22.09.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, проте, 28.11.2017 року у відповідності до п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадженя» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження, виконавчий документ направлено стягувачу за адресою: м. Київ, вул.І. Федорова, 32А.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян та підлягають виконанню на всій території України.

У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на усій території України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі № 18-рп/2012 від 13.12.2012 року виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виходячи з положень ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «ОСОБА_5 проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Частина 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає перелік прав, якими наділений виконавець під час здійснення виконавчого провадження, а стаття 10 цього Закону визначає заходи примусового виконання рішень.

З наданих до суду копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постановою від 15.03.2018 року в.о. начальника Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_6 скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.11.2017 року, що видав державний виконавець Гаєва М.І. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/357/1827/16 від 30.08.2016 року виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.

Разом з тим, в ході судового розгляду судом не встановлено, а державним виконавцем не надані докази на підтвердження обставин щодо належного та своєчасного виконання виконавчого листа та здійснення всіх необхідних виконавчіх дій з використанням наданих державному виконавцю прав та дотриманням обов'язків, що встановлені Законом.

Зокерма, в матерілах справи відсутні відомості щодо встановлення державним виконавцем майнового стану боржника шляхом надіслання відповідних запитів, проведення заходів щодо встановлення місця знаходження боржника, виклику до виконавця, обмеження у користуванні визначеними Законом правами боржника шляхом внесення відповідного подання до суду з метою виконання рішення суду тощо.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень цивільних справах», суд не має права зобов’язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Таким чином, суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, а саме примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, а саме необхідно визнати бездіяльність державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 неправомірною, оскільки державним виконавцем не надано доказів вчинення ним всіх необхідних дій спрямованих на виконання рішення суду, що набрало законної сили, в іншій частині вимог скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 260, 447-453 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (адреса: 03038, м. Київ, вул.. І.Федорова, буд. 32А, код ЄДРПОУ: 30859524) – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 при виконанні виконавчого листа № 2/357/1827/16 від 30.08.2016 року виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 боргу на користь ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» в сумі 5 617,23 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяОСОБА_7