Постанова № 75486198, 24.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 335/5615/17 Головуючий у 1-й інстанції Воробйов А.В.

Номер провадження 22-ц/778/2153/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Мінстерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В позові позивач зазначав, що проходив військову службу в складі радянський військ направлених для надання воєнної допомоги Демократичній Республіці Афганістан з 02 листопада 1986 року по 15 вересня 1988 року.

Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 31 березня 2016 року № 845/Ж встановлено, що у 1987 році під час проходження служби в Афганістані внаслідок вибуху боєприпасу ОСОБА_3 отримав осколкові поранення голови, обох рук, лівої ноги.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 245 від 16 грудня 2013 року при виконанні обов'язків військової служби позивач отримав наступні захворювання: «Бронхіальна астма інфекційноалергічна середнього ступеня важкості. Хронічний обструктивний бронхіт. Дифузний пневмосклероз, емфізема легень, ДН II ст. Ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги. Атеросклеротичний кардіосклероз НК І. Остеохондроз пишного та поперекового відділів хребта без порушення функції. Двосторонній кохдеарний неврит», що підтверджено військово-обліковими та медичними документами.

Згідно виписки із акта огляду МСЕК серія АВ № 0280513 (дата огляду 19.02.2014 року) позивачу була встановлена 2 група інвалідності.

Після проходження військової служби де велися бойові дії позивач отримав значні чисельні захворювання. Перебування на стаціонарному лікуванні та подальшого лікування стан здоров'я не покращився, а з кожним роком тільки погіршується. Внаслідок захворювань, отриманих під час проходження військової служби, позивач змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки внаслідок безпосередньої участі в бойових діях він отримав чисельні захворювання, основним з яких є бронхіальна астма.

Позивач не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває психологічний дискомфорт, виражений у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено нормальні життєві зв'язки, доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму 320000,00 грн., позивач виходить із тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також з фізичного та значного погіршення стану здоров'я, оскільки ушкодження здоров'я зазнав, проходячи військову службу та отримання травми та чисельних хвороб, які турбують і по сьогоднішній день, роблячи життя нестерпним, безбарвним та пригніченим. Після чисельних лікувань стан здоров'я не покращився.

На підставі викладеного, позивач просив суд, стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 320000,00 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою, та що саме цю шкоду має відшкодувати Міністерство оборони України

Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову службу в складі радянський військ направлених для надання воєнної допомоги ДРА з 02 листопада 1986 року по 15 вересня 1988 року, що підтверджується послужним списком, довідкою від 18 лютого 2014 року № 154 та довідкою від 23 березня 2016 року №447/с.

Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 31 березня 2016 року № 845/Ж встановлено, що у 1987 році під час проходження служби в Афганістані ОСОБА_3 внаслідок вибуху боєприпасу отримав осколкові поранення голови, обох рук, лівої ноги.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 245 від 16 грудня 2013 року при виконанні обов'язків військової служби ОСОБА_3 отримав наступні захворювання: «Бронхіальна астма інфекційноалергічна, середнього ступеня важкості. Хронічний обструктивний бронхіт. Дифузний пневмосклероз, емфізема легень, ДН II ст. Ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги. Атеросклеротичний кардіосклероз НК І. Остеохондроз пишного та поперекового відділів хребта без порушення функції. Двосторонній кохдеарний неврит», що підтверджено військово-обліковими та медичними документами.

Згідно виписки із акта огляду МСЕК серія АВ № 0280513 (дата огляду 19.02.2014 року) ОСОБА_3 була встановлена 2 група інвалідності.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Ураховуючи викладене, суд врахував всі вимоги закону, належним чином дослідив, чи доведено позивачем факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, чи наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправними діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні. При цьому Міністерство оборони України доводило відсутність своєї вини, на що суд дав належну оцінку їх доводам.

Позивач посилається на завдання йому моральної шкоди через отримання травм, в зв'язку з проходженням військової служби. Зазначає, що від травм у нього розвинулись хвороби та погіршився стан здоров'я, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, працювати, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.

За вимогами ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону на час вирішення спору) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону на час вирішення спору) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України (в редакції закону на час вирішення спору) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться і в ст.ст. 12 ч. 3, 13 ч. 1, 81, 82 ЦПК України, який набрав чинності з 15.12.2017 року.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

ОСОБА_3 не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою, або докази, які б свідчили, що у нього змінився звичний спосіб життя.

Крім того, у ст. 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Саме цим законом визначені соціальні гарантії військовослужбовців у випадку встановлення інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Такі гарантії реалізуються шляхом виплати грошової допомоги, спір щодо отримання якої між сторонами відсутній.

Враховуючи те, що позивач отримав поранення (травму) при виконанні службових обов'язків в Демократичній Республіці Афганістан у 1987 році, тобто до набрання чинності Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (який набув чинності після 20 грудня 1991 року) та ЦК України, коли діючим законодавством взагалі не передбачалось регулювання правовідносин з відшкодування моральної шкоди, Міністерство оборони України було утворено після отримання позивачем цих травм, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають, оскільки шкода заподіяна позивачеві ще до 1991 року.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.07.2018 року.

Головуючий

Судді: