Постанова № 75486196, 25.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №335/3199/16 Головуючий у 1 інстанції Соболєва І.П.

Провадження № 22-ц/778/1298/18 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Крилової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до концерну «Міські теплові мережі», Запорізької міської ради, про визнання діяльності концерну «Міські теплові мережі» та його філії у Жовтневому районі м. Запоріжжя такою, що суперечить законодавству України, їхніх установчих правочинів та атрибутики недійсними, визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17 від 11 січня 2002 р.,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, уточненим в ході судового розгляду, до концерну «Міські теплові мережі», Запорізької міської ради, про визнання діяльності концерну «Міські теплові мережі» та його філії у Жовтневому районі м. Запоріжжя такою, що суперечить законодавству України, їхніх установчих правочинів та атрибутики недійсними, визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17 від 11 січня 2002 р.

Представник ЗМР звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17 від 11 січня 2002 р., оскільки дані позовні вимоги повинні вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2017 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Запорізької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17 від 11 січня 2002 р.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_3 подавапеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Запорізької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17 від 11 січня 2002 р., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем у справі є орган місцевого самоврядування, то в силу вимог ст.. 18 КАС України (у редакції до 15.12.25017 року) спір в цій частині підсудний місцевому суду як адміністративному.

За вимогами частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 116 ЦПК України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - КАС України (у редакції до 15.12.2017) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України (у редакції до 15.12.2017) окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

П.1 ч. 1 ст. 18 КАС України (у редакції до 15.12.2017) встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Таким чином, адміністративна справа, відповідачем у якій є орган чи посадова (службова) особа місцевого самоврядування при здійсненні ними владних управлінських функцій, підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Отже, відповідач у справі - Запорізька міська рада, є органом місцевого самоврядування.

Зі змісту уточнених позовних вимог вбачається, що позивач, серед інших вимог, просить визнати недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17 від 11 січня 2002 р.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Запорізька міська рада є органом місцевого самоврядування та суб'єктом владних повноважень, а розгляд позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17 від 11 січня 2002 р. відноситься до компетенції відповідного адміністративного суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України (в редакції чинній на моменту постановлення ухвали) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні положення містить п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в діючій редакції, відповідно до якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи недопустимість об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства (в даному випадку позивач поєднав в уточненій позовній заяві вимоги цивільного та адміністративного судочинства), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Запорізької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17 від 11 січня 2002 р.

З огляду на викладене, позовні вимоги до Запорізької міської ради в частині визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17 від 11 січня 2002 р. підсудні місцевому суду як адміністративному, про що вірно зазначено судом першої інстанцій.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції від 12 грудня 2017 в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з дотриманням вимог процесуального законодавства і підстави для її скасування відсутні.

Доводом апеляційної скарги є те, що ОСОБА_3 не заявляв вимогу про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17 від 11 січня 2002 р., а зазначена ним в уточненій позовній заяві вказана вимога була заявлена під впливом та тиском судді першої інстанції.

Проте, скаржником не надано належних та допустимих доказів такого впливу та тиску зі сторони будь-кого.

Крім того, доводи апеляційної скарги спростовуються наявною в матеріалах справи світлокопією рішення Запорізької міської ради № 17 від 11 січня 2002 р. (Том 1, а.с. 71) та уточненою позовною заявою від 25.05.2016р.

Зі змісту мотивувальної частини уточненої позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 посилається саме на рішення Запорізької міської ради № 17 від 11 січня 2002 р. з його повним описанням (Том 1, а.с.144.).

Уточнена позовна заява містить одну з вимог про визнання недійсним та скасування рішення Запорізької міської ради № 17 від 11 січня 2002 р.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: