Рішення № 75485972, 04.07.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3846/18 2/335/1362/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради, третя особа – об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЕМОГА 119», про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 міської ради, третя особа – об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЕМОГА 119», про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову зазначав, що 14 червня 1993 р. помер батько позивача ОСОБА_4. Після його смерті в порядку ч. 1 ст. 529 ЦК України в редакції 1963 р. прийняли його дружина ОСОБА_5, мати позивача, та сам позивач. На підставі рішення ОСОБА_3 місцевого виконкому № 570 від 19 грудня 1963 р. ОСОБА_4 як члену ЖБК № 3 «ДТМЗ» та членам його сім’ї було надано право на зайняття квартири АДРЕСА_1, підтвердженням чого є ордер № 112 від 1 вересня 1972 р. За життя ОСОБА_4 виплатив пай за вказану квартиру в повному обсязі, що підтверджується довідкою № 11/2 від 12 лютого 2016 р. Оскільки дана квартира була придбана в період шлюбу зі ОСОБА_5, тому вона належала подружжю на праві спільної сумісної власності. Отже, до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшла ? частина даної квартири, яку успадкували в рівних частках ОСОБА_5 та позивач.

24 лютого 1998 р. померла ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді ? частин квартири. Заповіту ОСОБА_5 не залишила. Після її смерті позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який фактично прийняв спадщину шляхом проживання зі спадкодавцем на момент смерті, що підтверджується довідкою Третьої ОСОБА_3 нотаріальної контори № 166/02-14 від 25 січня 2018 р.

З метою оформлення спадщини позивач 20 грудня 2017 р. звернувся до Третьої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті батьків, на підставі яких були відкриті спадкові справи. 3 квітня 2018 р. державним нотаріусом у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на квартиру та ї реєстрації, про що ухвалено постанови №№ 634/02-31, 640/02-31 від 3 квітня 2018 р. Позивач двічі 14 лютого 2018 р. та 13 березня 2018 р. звертався до державного реєстратора з приводу державної реєстрації права власності на квартиру, але в державній реєстрації прав було відмовлено.

У 2016 році ЖБК № 3 «ДТМЗ» було реорганізовано в ОСББ «ПЕРЕМОГА 119», який є правонаступником вказаного житлово-будівельного кооперативу.

Посилаючись на ст. 529 ЦК України в редакції 1963 р., ст. 15 Закону України «Про власність», роз’яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, позивач просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого 14 червня 1993 року, та після смерті матері ОСОБА_5, померлої 24 лютого 1998 року.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 6 квітня 2018 р. позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, у справі розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання на 3 травня 2018 р., встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи (а.с. 32).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 3 травня 2018 р. задоволено клопотання позивача про витребування доказів, внаслідок чого витребувано з Третьої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори належним чином засвідчені копії матеріалів спадкових справ № 370/2017 щодо майна ОСОБА_4, померлого 14 червня 1993 р., № 371/2017 щодо майна ОСОБА_5, яка померла 24 лютого 1998 р. (а.с. 50).

Копії вказаних спадкових справ надійшли до суду 29 травня 2018 р. (а.с. 59).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2018 р. закрито підготовче провадження у справі та справа призначена до судового розгляду по суті на 4 липня 2018 р.

Від представника ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначала, що на час відкриття спадщини нормами ЦК України в редакції 1963 р. було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у т.ч. прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК України в редакції 1963 р. було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави. Просила розглядати справу за відсутності представника ОСОБА_3 міської ради та ухвалити рішення на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 56–57).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити з підстав, викладених в ньому. Крім того, представник позивача пояснила, що позивач прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований у даній квартирі на час смерті спадкодавців. Інших спадкоємців немає, а тому відповідачем у справі зазначена ОСОБА_3 міська рада, що відповідає роз’ясненням Верховного Суду України.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, відповідно до поданого відзиву просила розглянути справу за її відсутності.

Представник третьої особи ОСББ «ПЕРЕМОГА 119» у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити (а.с. 108).

Заслухавши пояснення учасників справи, які з’явились в судове засідання, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Згідно з рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради депутатів трудящих від 19 грудня 1963 р. № 570 ОСОБА_4 видано ордер № 112 на заселення квартири АДРЕСА_2 на склад родини із 3-х осіб, в тому числі дружина –ОСОБА_5 та син ОСОБА_1 (а.с. 14).

14 червня 1993 р. помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Ширяєвським р/б ЗАГС Одеської області 15 червня 1993 р., актовий запис № 69 від 15 червня 1993 р. (а.с. 12). Заповіту на випадок смерті ОСОБА_4 не залишив.

Як вказує позивач, за життя, а саме у 1980 році, ОСОБА_4 як член ЖБК № 3 «ДТМЗ» повністю виплатив свій пай за квартиру АДРЕСА_3, на підтвердження чого надає суду довідку від 12 лютого 2016 р. № 11/2, видану головою ЖБК № 3 ДТМЗ ОСОБА_7 (а.с. 18).

ОСББ «ПЕРЕМОГА 119» є правонаступником ЖБК № 3 «ДТМЗ», що підтверджується витягом зі Статуту вказаного ОСББ в редакції від 9 жовтня 2016 р. (а.с. 27–29).

Згідно із роз'ясненнями, наданими у пункті 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» № 9 від 18.09.1987, член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатися нею на свій розсуд.

За вимогами статті 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України (далі – КпШС), чинного на час укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (свідоцтво про шлюб серії ІІ-ХЕ № 137284, видане 1 квітня 1964 р., актовий запис № 159 – а.с. 10) та набуття відповідного права на спірну квартиру, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після виплати паю ОСОБА_4 у 1980 році за квартиру набули право спільної сумісної власності на неї.

24 лютого 1998 р. померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану ОСОБА_3 міської ради 25 лютого 1998 р., актовий запис № 1722 від 24 лютого 1998 р. (а.с. 13).

Заповіту на випадок смерті ОСОБА_5 не залишила.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії V-УР № 1321123, виданим 13 березня 1965 р. Орджонікідзевським райбюро ЗАГС м. Запоріжжя, актовий запис № 633 від 13 березня 1965 р. (а.с. 11).

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Отже, до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшла його частина квартири у спільній сумісній власності подружжя, яка, виходячи із принципу рівності часток у спільній сумісній власності, складала ? частину квартири. Тому, відповідно, до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 увійшли ? частини даної квартири, а саме ? частина квартири, що відповідала її частці у спільній сумісній власності подружжя, та ? частина, яку ОСОБА_5 успадкувала після смерті ОСОБА_4

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за життя не зареєстрували належним чином своє право спільної сумісної власності на квартиру у Бюро технічної інвентаризації. Після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_1, позивач у справі, також не зареєстрували своє право власності на відповідні частки квартири в порядку спадкування за законом.

З цього приводу суд зазначає, що у разі, якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, при ухваленні рішення щодо спадщини, яка відкрилась 17.02.1988, підлягають застосуванню положення ЦК України в редакції 1963 р.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк фактично вступили в управління і володіння спадковим майном, оскільки були зареєстровані та проживали у квартирі на момент смерті спадкодавця (довідка Департаменту реєстраційних послуг ОСОБА_3 міської ради від 28.12.2017 № 04-07/3/26597 – а.с. 96), тому відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963р.) вони є такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4

Також, після смерті ОСОБА_5 її син ОСОБА_1, позивач у справі, у встановлений законом шестимісячний строк фактично вступив в управління і володіння спадковим майном, оскільки був зареєстрований та проживав у квартирі на момент смерті спадкодавця (довідка Департаменту реєстраційних послуг ОСОБА_3 міської ради від 28.12.2017 № 04-07/3/26594 – а.с. 72), тому відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963р.) він є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5

Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_5, крім позивача, відсутні.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивач, з метою оформлення своїх спадкових прав, 20.12.2017 звернувся до Третьої запорізької державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, внаслідок чого були заведені спадкові справи № 370/2017, № 371/2017 (а.с. 61, 77).

3 квітня 2018 р. позивач звернувся до Третьої запорізької державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті своїх батьків (а.с. 74, 77).

Постановою державного нотаріуса Третьої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори від 03.04.2018 № 640/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої 24 лютого 1998 р. ОСОБА_5 у зв’язку із тим, що не надані документи, потрібні для вчинення нотаріальної дії, зокрема, зазначено, що нотаріусу не надано документів, які б підтверджували реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до законодавства, що діяло на момент оформлення спадщини (а.с. 74–75).

Постановою державного нотаріуса Третьої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори від 03.04.2018 № 639/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого 14 червня 1993 р. ОСОБА_4 з аналогічних підстав (а.с. 78).

Отже, позивач ОСОБА_1 вправі звернутись до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно в даному випадку.

Проте, звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_3 міської ради, позивачем не враховано, що дана квартира була надана спадкодавцю у житлово-будівельному кооперативі, членом якого був померлий ОСОБА_4, та який за життя виплатив свій пай.

Відповідно до ст. 145 Житлового кодексу України, якщо член житлово-будівельного кооперативу виключений з кооперативу, помер або вибув з нього з інших причин чи переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, члени його сім’ї, які проживали разом із ним, зберігають право користування жилим приміщенням за умови вступу в кооператив одного із них.

Матеріали справи не містять доказів вступу у члени ЖБК № 3 «ДТМЗ» ОСОБА_5 або ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4, який був членом даного кооперативу.

Крім того, зазначаючи про те, що відповідачем у справі повинна виступати саме ОСОБА_3 міська рада позивач та його представник посилались на роз’яснення, надані у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно із яким при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Разом із тим, позивачем не враховано, що дані роз’яснення надавались Пленумом Верховного Суду України з приводу застосування норм діючого Цивільного кодексу України (зокрема, з урахуванням норм ч. 1 ст. 1277 ЦК України).

Натомість, спірні правовідносини врегульовані ЦК України в редакції 1963 р., пунктом 5 ч. 1 ст. 555 якого встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину.

ОСОБА_3 міська рада не є державним органом, а є органом місцевого самоврядування, та не має відповідних повноважень щодо розпорядження державним майном. Згідно з приписами ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної (а не державної) власності відповідних територіальних громад.

Однак, відповідно до статті 19 Закону України «Про кооперацію» кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Отже, в даному випадку відповідати за позовом має саме ОСББ «ПЕРЕМОГА 119» як правонаступник ЖБК № 3 «ДТМЗ».

Підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що заявлені до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні його позовних вимог.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76–80, 89, 141, 142, 259, 265, 273, 274–279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради, третя особа – об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЕМОГА 119», про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 4 липня 2018 р.

Повне судове рішення складене 16 липня 2018 р. (враховуючи, що 14-15 липня 2018 р. є вихідними днями).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Шалагінова