Постанова № 75485411, 23.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4055/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Мельнікової Л.В. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 (суддя Єгупенко В.В.) по справі № 820/4055/18

за позовом ОСОБА_1

до Державного реєстратора відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Калініної Людмили Миколаївни треті особи Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"

про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Калініної Людмили Миколаївни (далі - відповідач), третя особа Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», в якому просив просив визнати протиправними дії відповідача щодо реєстрації права власності ПАТ "Укрсоцбанк" на наступне майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо скасування запису у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за № 25817968 від 18.04.2018 про право власності ПАТ "Укрсоцбанк" на наступне майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у відкритті провадження відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги доводи суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 27.08.2007 уклав з АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» договір кредиту № 831/3/27/31/7-18.

Згідно з іпотечним договором від 27.08.2007 №831/4/27/31/7-201, у якості забезпечення виконання позивачем основного зобов'язання за кредитним договором №831/3/27/31/7-181 від 27.08.2007, в іпотеку було передано наступне майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яке належить позивачу, на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Т.П. 20.04.2005 за реєстровим №1250 та зареєстрованого у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Як вбачається з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №124677456 від 21.05.2018, відповідачем 18.04.2018 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40737887 від 20.04.2018 було здійснено державну реєстрацію права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на наступне майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_1, про що у Державному реєстрі прав на нерухоме майно здійснено запис №25817968.

Позивач, не погодившись з діями відповідача звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судом першої інстанції було зроблено висновок, що поданий позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Частинами 1, 2 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб'єктом владних повноважень визначено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, при цьому участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою.

Разом з тим, участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Аналізуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, та ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 року по справі № 802/1792/17-а, та від 17.04.2018 року по справі № 815/6956/15.

Щодо посилань в своїй апеляційній скарзі позивача на ту обставину, що в межах спірних правовідносин вирішенню підлягають дії відповідача пов'язані з реєстрацією права власності, то колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства, а отже спір належить вирішувати за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Колегія суддів вважає, що зроблений судом першої інстанції висновок про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі, відповідає обставинам справи, та винесено рішення з дотриманням норм процесуального права, зокрема, ст. 170 КАС України, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а позовні вимоги та апеляційна скарга - задоволенню.

Так, пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 по справі № 820/4055/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді Л.В. Мельнікова М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 23.07.2018.