Постанова № 75485374, 25.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4419/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 15 травня 2017 року (прийняте у м. Львові суддею Ванівським Ю.М. о 12 год. 02 хв.) в адміністративній справі № 465/3537/17 за позовом ОСОБА_2 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Франківського районного суду м. Львова із зазначеним позовом та просив:

- визнати протиправними дії Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - Франківський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР) щодо виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2017 рік в неналежному розмірі;

- зобов'язати Франківський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР провести донарахування та виплату недоплачених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І, інвалідом ІІ групи, захворювання пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Проте, Франківський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР у 2017 році неправомірно виплатив йому таку допомогу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова КМУ № 562 від 12.07.2005) в розмірі 120 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_2, який вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи і порушив норми процесуального і матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Франківський ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР неналежним чином виконав свій обов'язок перед ним з виплати йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення у належному розмірі, а тому необхідно зобов'язати його здійснити таку виплату.

Крім того вказав, що певні соціальні пільги, компенсації і гарантії є складовою конституційного права на соціальний захист і звуження змісту та обсягу цього права не допускається. За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру щорічної грошової допомоги застосуванню підлягає стаття 48 Закону № 796-XII, а не Постанова КМУ № 562 від 12.07.2005.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги; просять задовольнити її із зазначених вище підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується копією посвідчення від 22.04.2008 серії НОМЕР_1, та є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією довідки МСЕК від 23.08.2012 серії ААА № 015977.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2017 рік в належному розмірі, на яку від Франківського ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР отримав відповідь за № 260309-5228 від 05.05.2017 про те, що допомога, передбачена статтею 48 Закону № 796-XII виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а саме: розмір щорічної грошової допомоги інвалідам І та ІІ групи встановлено у розмірі 120 грн, інвалідам ІІІ групи та дітям-інвалідам - 90 грн. Кошти, які передбачені згідно чинного законодавства, виплачено позивачу, як інваліду ІІ групи за 2017 рік у розмірі 120 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно виплачено позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-XII. Порядок виплати щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян передбачений статтею 48 цього Закону.

Судом встановлено, що дійсно статтею 48 Закону № 796-XII у певний період часу було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І, інвалідам ІІ групи захворювання яких пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Проте, на час виникнення спірних відносин стаття 48 Закону № 796-XII діяла в редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї» від 21 квітня 2016 року № 1339-VIII, який набрав чинності 22 травня 2016 року, відповідно до якої компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Вказані положення є чинними та у встановленому порядку не були визнані неконституційними.

26 жовтня 2016 року, відповідно до статті 48 Закону № 796-XII, Кабінет Міністрів України постановою № 760 затвердив Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян.

Пунктом 10 вказаного Порядку визначено, що щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 встановлено такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення:

- інвалідам I і II групи - 120 гривень;

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;

- інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення, право на отримання якої має позивач відповідно до положень статті 48 Закону № 796-XII, визначений Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 та становить 120,00 грн, а тому дії Франківського ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у такому розмірі є правомірними.

Що стосується доводів позивача про недопущення звуження змісту та обсягу його права, колегія суддів зазначає, що апеляційним судом при вирішенні спірних правовідносин враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Валентина Никанорівна Великода проти України» від 03 червня 2014 року.

У вищезазначеному рішенні суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, окрім іншого, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У п. 2.2 цього рішення Конституційний Суд України зазначив, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (п.п. 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР), а у рішенні від 02.03.1999 № 2-рп/99 зазначив, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними дій Франківського ВСЗ УСЗ ДГП ЛМР щодо відмови у перерахунку та виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до положень статті 48 Закону № 796-XII, зобов'язання відповідача виплатити таку допомогу за 2017 рік є безпідставними.

Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду м.Львова від 15 травня 2017 року в адміністративній справі № 465/3537/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді О. М. Довгополов Н. В. Ільчишин Постанова в повному обсязі складена 25 липня 2018 року.