Постанова № 75485353, 24.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8888/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Глущенко Я.Б.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року, суддя Літвінова А.В., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Магнат" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2017 року №0015871404,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Магнат" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2017 року №0015871404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задовольнні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 березня 2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області проведено фактичну перевірку Чернігівського відділення №2 товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія магнат", розташованого за адресою: м. Чернігів, пр-т. Перемоги, 84.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія магнат" пункту 1 та пункту 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР, а саме проведення операції з купівлі-продажу іноземної валюти без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій та без роздрукування у двох примірниках розрахункового документа, що підтверджує виконання цієї операції.

На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області складено акт про результати фактичної перевірки від 24.03.2017 року, а Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2017 року №0015871404, яким до товариства з за порушення пункту 2 статті 4 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та згідно з пунктом 1 статті 18 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 700,00 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг від 09.06.2017 року №12392/6/99-99-11-03-01-25, податкове повідомлення-рішення від 07.04.2017 року №0015871404 залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що позивач не є уповноваженим банком, що здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти та суб'єктом господарювання, який здійснює ці операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком, а діє на підставі Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, а тому підстави для притягнення його до відповідальності за порушення п.2 ст. 4 Закону № 265/95-ВР відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими доводами суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону № 265/95-ВР уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.

Згідно з п. 2 ст. 18 Закону № 265/95-ВР, у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Відповідальність за незастосування реєстраторів розрахункових операцій суб'єктами господарювання, які здійснюють операції з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, визначена статтею 18 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" для уповноважених банків та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Отже, зазначені фінансові санкції застосовуються виключно до уповноважених банків та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Як вбачаєтьсч із матеріалів справи, Чернігівське відділення №2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія магнат" не належить до повноважених банків або його агентів, є небанківською фінансовою установою і здійснює свою діяльність відповідно до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 20 листопада 2015 року №168, виданої Національним Банком України.

Таким чином, позивач не є уповноваженим банком, що здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти та суб'єктом господарювання, який здійснює ці операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком, а діє на підставі Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, підстави для притягнення його до відповідальності за порушення пункту 2 статті 4 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 червня 2018 року справа №826/15581/16 (адміністративне провадження №К/9901/41394/18).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковий орган протиправно застосовав до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія магнат" штрафні санкції, передбаченні статтею 18 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки позивач не відноситься до кола суб'єктів, на яких поширюються дія зазначеної статті.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Глущенко Я.Б.

Повний текст виготовлено: 25 липня 2018 року.