Постанова № 75483440, 24.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: №823/1573/18 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Мельничука В.П., Лічевецкого І.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року

у справі №823/1573/18 (розглянутої за правила спрощеного позовного провадження)

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2018 року ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, в якому просив:

1) визнати дії Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо відмови у нарахуванні заробітної плати та видачі довідки про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС ОСОБА_3 - неправомірними;

2) зобов'язати Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області нарахувати заробітну плату ОСОБА_3 за період роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЄС, з 06.06. по25.06.1986, з урахуванням посадового окладу за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі в сумі 360,80 крб.; обрахувати 12 днів в трьохкратному розмірі, 8 днів в п'ятикратному розмірі в сумі 685,52 крб.; - одноразової виплати за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів (у позивача - 157,3 мілізівертів) в період з 06.06. по 25.06.1986 в сумі 500 крб.; - добових в розмірі 70 крб.; та врахувати збережений заробіток за дні роботи в зоні відчуження в сумі 180,50 крб., без їх виплати, про що винести наказ, відповідно до якого видати довідку про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС, встановленої для перерахунку пенсії форми, відповідно до якої заробітна плата складає 1796,82 крб.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він має право на перерахунок пенсії зі с складовими які не увійшли до довідки з якої зроблено нарахування пенсії, оскільки під час видачі довідки про заробітну позивачу не вірно визначено кратність 20 днів - 3, хоч відповідно до довідки про заробітну плату №8 від 04.02.2005 має бути 12 днів в трьохкратному розмірі, 8 днів в п'ятикратному розмірі, подвійна заробітна плата, винагорода за радіоактивне переопромінення в період з 06.06.1986 по 25.06.1986 більше 50 мілізівертів (у позивача - 157,3 мілізівертів) та добові.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо відмови у видачі довідки про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС ОСОБА_3

Зобов'язати управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (вул. Ярославська, 1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 38646021) провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, НОМЕР_1) за період роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЄС, з 06.06.1986 п 25.06.1986, з урахуванням посадового окладу за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі в сумі 360,80 крб.; обрахувати 12 днів в трьохкратному розмірі, 8 днів в п'ятикратному розмірі в сумі 685,52 крб.; - одноразової виплати за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів (у позивача - 157,3 мілізівертів) в період з 06.06.1985 по 25.06.1986 в сумі 500 крб.; - добових в розмірі 70 крб.; та врахувати збережений заробіток за дні роботи в зоні відчуження в сумі 180,50 крб., без їх виплати та видати довідку про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що позивачу призначено та здійснено розрахунок пенсії відповідно до тих розмірів та складових, які він отримував та які були встановлені йому згідно первинних документів та відповідно підстав задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача відсутні.

Позивачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 отримує пенсію як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році першої категорії, інвалід ІІ групи із захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, виданим Черкаською облдержадміністрацією 28.11.1994 року та вкладкою до посвідчення.

27 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати довідку про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС м.Чорнобиль з врахуванням усіх видів оплати (посадовий оклад, зазначення іншої кратності, доборові та виплату за отриману гранично допустиму дозу опромінення), які на його думу передбаченні чинним законодавством.

Листом № 02-2053/01-20 від 02.04.2018 у задоволенні вказаної заяви позивачу було відмовлено. Відповідачем зазначено, що у січні 2012 року позивачу була видана довідка, в якій зазначено розмір нарахованого грошового забезпечення відповідає вищевказаним вимогам нормативних документів того часу.

Не погоджуючись з такою відмовою та вважаючи за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати та видати довідку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно було не враховано складові посадового окладу за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі, невірно обрахована кратність, виплата за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення, добових та збереженого заробітку за дні роботи в зоні відчудження, що суттєво може вплинути на розмір нарахованої заробітної плати.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1 Порядку).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період, з яких сплачені страхові внески.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13 лютого 2018 року справа № 358/1179/17.

Як вбачається з матеріалів справи у січні 2012 році позивачу було видано довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, в яку включено всі суми виплат, визначених постановою та фактично отримуваних позивачем. Так позивачу фактично виплачена заробітна плата - 721 крб. 70 коп. з урахуванням коефіцієнтів 3 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.198 №207-7.

Порядок виплати грошового забезпечення для військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки з 26 квітня 1986 року неодноразово змінювався.

Спочатку оплата праці регулювалася постановою ЦК КПРС, президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 (на яку посилається позивач), тобто проводилися за підвищеними до 100% тарифними ставками (посадовими окладами) незалежно від населеного пункту.

Надалі, враховуючи складність та напруженість у роботі по ліквідації наслідків аварії для більш суттєвої компенсації робітникам за вказану роботу та втрату працездатності, Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031 було визначено, що грошове утримання військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки, проводиться в 5-, 4-, 3-кратному розмірі посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також і оклад за військове і спеціальне звання. Процентна надбавка за вислугу років та інші надбавки за основним місцем служби нараховувалися на одинарний посадовий оклад. В даному розпорядженні не визначено, що для вказаного розрахунку беруться оклади збільшені на 100%, на що посилається в позові позивач.

Крім того, відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06 січня 1988 року №12-р) виплата військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, грошове утримання проводилось у подвійному розмірі посадових окладів і окладів за військове чи спеціальне звання. В разі збереження за основним місцем штатної служби грошового утримання показник кратності відрядженим особам зменшувався на одиницю.

Таким чином, за позивачем зберігалося грошове утримання, про що свідчать відповідні записи в особовому рахунку за 1986 рік.

Оплата праці працівників підприємств, розташованих в зоні ЧАЕС, які виконували роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, провадилась в розмірах, передбачених Розпорядженням РМ СРСР від 17.05.1986 року № 964, у відповідних зонах небезпеки в 5-, 4-, 3-кратному розмірі.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно до абзацу четвертого пункту 1 Постанови РМ СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195.(абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207/7) у відповідних зонах небезпеки в 4-, 3-, 2-кратному розмірі (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

З моменту аварії на ЧАЕС оплату праці особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ СРСР регулювала Постанова від 07 травня 1986 року № 524-156, абзац другий пункт 1 якої зобов'язував виплачувати таким особам посадові оклади і оклади за спеціальними званнями в подвійному розмірі.

З 23 травні 1986 року Розпорядженням № 1031-рс на осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ були розповсюджені порядок і розміри оплати праці, що передбачались Розпорядженням № 964-рс від 17 травня 1986 року для робітників і службовців (5-, 4-, 3-кратний розмір тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в 3-й, 2-й або 1-й зонах небезпеки відповідно).

В разі, якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження становився менше на одиницю. В іншому випадку розмір виплати не буде відповідати вимогам вищезазначеного Розпорядження.

Згідно з пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.

Про розповсюдження цих пунктів на осіб рядового і начальницького складу в цих постановах вказівок немає.

Згідно пункту 12 Положення про грошове утримання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19 березня 1984 року № 090 винагорода за понаднормову роботу, а також додаткова винагорода за роботу у дні відпочинку та святкові дні не виплачувалася, за винятком особливих випадків, передбачених наказами МВС СРСР на підставі спеціальних рішень Уряду СРСР.

Крім того, відповідно до пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23 жовтня 1973 року № 778 для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлюється ненормований робочий час.

При змінній роботі або безперервному чергуванні встановлюється однакова вдень і вночі тривалість робочого часу. В разі необхідності особи рядового та начальницького складу зобов'язані нести службу в дні щотижневого відпочину і святкові дні. При цьому взамін невикористаних днів щотижневого відпочинку і святкових днів їм надаються інші вихідні дні.

Також, відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли в 1986 році розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження розраховувалася шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу також і окладів за військове або спеціальне звання на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.

Отже на підставі поданої заяви у січні 2012 році позивачу була надана відповідна довідка, про розмір грошового забезпечення, яка відповідала вищезазначеним вимогам та нормативним документам.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №2315/4055/2012 від 17 квітня 2018 року, де крім іншого зазначено, що будь-якого іншого способу розрахунку середньоденної тарифної ставки для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ іншими законодавчими актами не передбачено.

Згідно нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для здійснення видачі на вимогу позивача довідки у 2018 році зі складовими, які він не отримував та відповідно відсутність підстав для перерахунку заробітної плати, оскільки зазначені в цій довідці дані не підтверджені розрахунковими документами (відомостями) та не передбачені нормативно правовими актами.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Враховуючи встановлені обставини колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв межах, на підставах та у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 242, 246, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: В.П. Мельничук

І.О. Лічевецький