Постанова № 75483421, 24.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року справа №805/1704/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 р. у справі № 805/1704/18-а (головуючий І інстанції Чучко В.М.), яке складено в повному обсязі 24 травня 2018 року в м.Слов'янську Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання неправомірними дій, скасування рішення № 57 від 04 грудня 2017 року та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач, апелянт) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням зміни предмету позову) до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (далі- відповідач) в якому просив суд визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо не обрахування всього стажу ОСОБА_1, включаючи періоди навчання, як такого що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме:

- навчання у професійно-технічному навчальному закладі (ПТУ №104), - з 1 вересня 1988 року по 26 березня 1992 року (3 роки 6 місяців 26 днів);

- роботи в шахті (Шахта «Красногвардійська») з 01.04.1992 року по 31.12.1994 року - у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті (2 роки 9 місяців);

- роботи в шахті (Шахта «Жовтневий рудник») з 26.03.1998 року по 04.02.2000 року - у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті (1 рік 10 місяців 9 днів);

- роботи в шахті (Шахта ім. О.Ф. Засядька) з 16.02.2000 року по 21.02.2001 року - гірноробітником з повним робочим днем під землею, та з 21.02.2001 року по 31.03.2008 року - електрослюсарем підземним (8 років 3 місяці 17 днів);

- роботи в шахті (Шахта ім. О.Ф. Засядька) з 30.05.2008 року по 28.02.2017 року - учень та машиніст гірничих виймальних машин з повним робочим днем у шахті (8 років 7 місяців 0 днів).

2) скасувати рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області № 57 від 04.12.2017 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

3) зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, включивши у стаж роботи ОСОБА_1, як такий що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» увесь стаж роботи та навчання позивача, а саме:

- навчання у професійно-технічному навчальному закладі (ПТУ №104), - з 1 вересня 1988 року по 26 березня 1992 року (3 роки 6 місяців 26 днів);

- роботи в шахті (Шахта «Красногвардійська») з 01.04.1992 року по 31.12.1994 року - у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті (2 роки 9 місяців);

- роботи в шахті (Шахта «Жовтневий рудник») з 26.03.1998 року по 04.02.2000 року - у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті (1 рік 10 місяців 9 днів);

- роботи в шахті (Шахта ім. О.Ф. Засядька) з 16.02.2000 року по 21.02.2001 року - гірноробітником з повним робочим днем під землею, та з 21.02.2001 року по 31.03.2008 року - електрослюсарем підземним (8 років 3 місяці 17 днів);

- роботи в шахті (Шахта ім. О.Ф. Засядька) з 30.05.2008 року по 28.02.2017 року - учень та машиніст гірничих виймальних машин з повним робочим днем у шахті (8 років 7 місяців 0 днів).

4) покласти всі судові витрати, включаючи витрати на правову допомогу, на відповідача.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, а право на пенсію відповідно до Закону позивач набуде лише по досягненню ним 50-річного віку при наявності необхідного загального стажу не менше 24 років.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково. Визнав неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області в частині не зарахування до загального та пільгового стажу за списком № 1 періоди роботи ОСОБА_1 на шахтах: з 26.03.1998 року по 31.12.1998 року - відокремлений підрозділ Шахта «Жовтневий рудник» м. Донецька; з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року - ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька».

Скасував рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області № 57 про відмову в призначенні пенсії від 04 грудня 2017 року.

Зобов'язав Лівобережне об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 вересня 2017 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 14-20 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому судовому рішенні.

В задоволенні іншої частини позову - було відмовлено. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення № 57 від 04.12.2017 року не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи позивача періодів роботи:

- на ВП шахта «Жовтневий рудник» з 26.03.1998 року по 31.12.1998 року;

- на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, та з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув клопотання в порядку письмового провадження.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року замінено відповідача - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області і на правонаступника - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що справа переглянута в межах доводів апеляційної скарги позивача.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 27 вересня 2017 року звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 14-20 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Управління від 04.12.2017 року № 57 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 14-20 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки заявник не має необхідного пільгового стажу роботи. Відповідно до наданих документів загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає - 22 роки 10 місяців 17 днів, з яких пільговий стаж - 17 років 11 місяців 21 день (за списком № 1 - 09 років 4 місяці 25 днів), (згідно ст. 14-20 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - 8 років 6 місяців 26 днів), що не дає право на призначення пенсії (а.с. 11-12).

Як вбачається з рішення пенсійного фонду, до загального та пільгового стажу за Списком № 1 не має підстав зарахувати періоди роботи на шахтах:

- з 26.03.1998 року по 31.12.1998 року - відокремлений підрозділ Шахта «Жовтневий рудник» м. Донецька, оскільки відсутні дані про код підстави;

- з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року - ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», оскільки відсутня сплата страхових внесків та код підстави для обліку спеціального стажу та на теперішній час згідно листа ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» м. Авдіївка втрачено контроль над майном, що виключає виконання до ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» провести перевірку документів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.04.1992 року по 31.12.1994 року працював на шахті «Красногвардійська» ДП «Макіїввугілля», що підтверджується довідкою № 265 від 15.02.2010 року, довідкою № 945 від 03.03.2014 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідкою № 946 від 03.03.2014 за періоди 01.04.1992-31.12.1994 підземний електрослюсар, довідкою № 589 від 03.03.2014 року про заробіток для обчислення пенсії, довідкою № 947 від 03.03.2014 року про перейменування і реорганізацію підприємства, наказом від 26.04.1995 року про результати атестації робочих місць з додатком №1 і №2, наказом від 15.05.2014 року № 358 про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств з додатками №№1-4 (а.с. 14-34).

Період роботи позивача на ВП «Шахта «Жовтневий рудник» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» з 26.03.1998 року по 04.02.2000 року підтверджується довідкою № 121 від 10.02.2014 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідкою від 10.02.2014 року про заробітну плату для обчислення пенсії, довідкою від 10.02.2014 року про перейменування шахт, наказом № 78/К від 17.01.1995 року про результати атестації робочих місць за умовами праці, наказом № 34/К від 18.01.2000 року про результати атестації робочих місць за умовами праці (а.с. 35-41).

З 16.02.2000 року по 28.02.2017 року позивач працював на ОП «Шахта ім. О.Ф. Засядька», яке з 22.07.2011 року перетворено в ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядько», що підтверджується записами в трудовій книжці на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1, довідками № 27пк від 27.02.2017 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідкою №567пк від 28.02.2017 року про те, що позивач працював повний робочий день на ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» з 16.02.2000 року по 28.02.2017 року, свідоцтвом № 1315 від 30.05.2008 року про навчання за фахом машиніст гірничих виїмкових машин, наказом № 1486/к від 07.09.1995 року про результати атестації робочих місць за умовами праці з додатком, наказом №1811 від 01.09.2000 року про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення по списку №1 з додатком №1, наказом № 1012 від 05.06.2002 року про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення по списку №1 з додатком №1, наказом № 1089к від 01.06.2007 року про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення по списку №1 з додатком №1, наказом № 889к від 20.05.2012 року про підсумки атестації робочих місць за умовами праці з додатком (а.с. 52-69).

Суд перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

З п. «а» ст.13 Закону 1788 слідує, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 01.04.2017 року по 31.03.2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону 1058: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

З п.2 Прикінцевих положень Закону 1058 вбачається, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі за текстом - Закон 1788).

За ст.1, п.1 ст.24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

На підставі п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній Постановою Правління Пенсійного фонду від 10.11.2006 року №18-1 затверджений Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років. Вказаний Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві є трудова книжка.

Як вбачається з трудової книжці позивача, є відповідні записи роботи на підприємстві ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька»: 16.02.2000 року про прийняття гірником підземним ІІІ розряду з повним робочим днем у шахті, 21.02.2001 року переведений електрослюсарем підземним V розряду з повним робочим днем у шахті, 01.04.2008-30.05.2008 року переведений учнем машиніста гірничих виїмкових машин з повним робочим днем у шахті, 06.06.2008 року переведений машиністом гірничих виїмкових машин з повним робочим днем у шахті, 01.01.2009 року присвоєний шостий розряд машиніста гірничих виїмкових машин, 28.02.2017 року звільнений за власним бажанням (а.с. 52-55), які визначають право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, передбачене ст.14-20 Закону 1788.

Відносно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача зарахувати до стажу позивача періоду навчання у професійно-технічному навчальному закладі (ПТУ №104), - з 1 вересня 1988 року по 26 березня 1992 року (3 роки 6 місяців 26 днів) суд зазначає наступне.

Як слідує зі змісту спірного рішення № 57 про відмову в призначенні пенсії від 04.12.2017 року, відповідачем взагалі не вивчалося питання з приводу можливості включення (чи не включення) періоду навчання до стажу позивача, та рішення з цього приводу не приймалося, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у цій частині.

Щодо вимоги позивача стосовно зарахування до стажу позивача періоду роботи в шахті (Шахта «Красногвардійська») з 01.04.1992 року по 31.12.1994 року - у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті (2 роки 9 місяців) суд зазначає, що у спірному рішенні № 57 про відмову в призначенні пенсії від 04.12.2017 року питання щодо включення (чи не включення) до стажу позивача наведеного періоду часу роботи у вказаній шахті не вивчалося, та рішення з цього приводу не приймалося, а отже позов у цій частині задоволенню не підлягає.

З приводу до стажу періоду роботи в шахті (Шахта «Жовтневий рудник») з 26.03.1998 року по 04.02.2000 року - у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті (1 рік 10 місяців 9 днів), необхідно зазначити, що рішенням № 57 про відмову в призначенні пенсії від 04.12.2017 року не зараховано до стажу період роботи на ВП шахта «Жовтневий рудник» з 26.03.1998 року по 31.12.1998 року, а не по 04.02.2000 року, як вказує позивач, тому дана вимога підлягає частковому задоволенню. Зазначений період роботи підтверджується наступними доказами: довідкою № 121 від 10.02.2014 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідкою від 10.02.2014 року про заробітну плату для обчислення пенсії, довідкою від 10.02.2014 року про перейменування шахт, наказом № 78/К від 17.01.1995 року про результати атестації робочих місць за умовами праці, наказом № 34/К від 18.01.2000 року про результати атестації робочих місць за умовами праці (а.с. 35-41), що відповідає вимогам, визначеним у абзаці 2 пункту 1 Порядку № 637, за якими у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, та архівними установами.

Щодо зарахування до стажу періоду роботи в шахті (Шахта ім. О.Ф. Засядька) з 16.02.2000 року по 21.02.2001 року - гірноробітником з повним робочим днем під землею, та з 21.02.2001 року по 31.03.2008 року - електрослюсарем підземним (8 років 3 місяці 17 днів), суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірному рішенні № 57 про відмову в призначенні пенсії від 04.12.2017 року питання щодо включення (чи не включення) до стажу позивача наведеного періоду часу роботи у вказаній шахті не вивчалося, та рішення з цього приводу не приймалося, а отже позов у цій частині також задоволенню не підлягає.

З приводу позовної вимоги щодо зарахування до стажу періоду роботи в шахті (Шахта ім. О.Ф. Засядька) з 30.05.2008 року по 28.02.2017 року - учень та машиніст гірничих виймальних машин з повним робочим днем у шахті (8 років 7 місяців 0 днів), суд зазначає, що рішенням № 57 про відмову в призначенні пенсії від 04.12.2017 року не зараховано до стажу період роботи на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, та з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, а не з 30.05.2008 року по 28.02.2017 року, як вказує позивач, тому дана вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як слідує зі спірного рішення № 57 від 04.12.2017 року, відповідачем не зараховано до стажу період роботи на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, та з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року (загалом 2 місяці) з огляду на відсутність сплати страхових внесків та код підстави для обліку спеціального стажу.

Такі дії відповідач обґрунтовує тим, що у відповідності до листа ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» м. Авдіївка втрачено контроль над майном, що знаходиться на непідконтрольній території, а отже наведені обставини виключають можливість виконання ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині проведення перевірки документів.

Зазначений період роботи (з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, та з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року) підтверджується наступними доказами: записами в трудовій книжці на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1, довідками № 27пк від 27.02.2017 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідкою №567пк від 28.02.2017 року про те, що позивач працював повний робочий день на ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» з 16.02.2000 року по 28.02.2017 року, свідоцтвом № 1315 від 30.05.2008 року про навчання за фахом машиніст гірничих виїмкових машин, наказом № 1486/к від 07.09.1995 року про результати атестації робочих місць за умовами праці з додатком, наказом №1811 від 01.09.2000 року про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення по списку №1 з додатком №1, наказом № 1012 від 05.06.2002 року про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення по списку №1 з додатком №1, наказом № 1089к від 01.06.2007 року про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення по списку №1 з додатком №1, наказом № 889к від 20.05.2012 року про підсумки атестації робочих місць за умовами праці з додатком (а.с. 52-69).

Суд вважає, що не зарахування періоду роботи з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, та з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року до стажу ОСОБА_1 на підставі відсутності сплати страхових внесків та коду підстави для обліку спеціального стажу та на теперішній час є безпідставним, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно утримувалися суми страхових внесків і позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює.

Фактично за даних спірних правовідносин відповідач протиправно переклав відповідальність за нарахування та сплату страхових внесків на позивача, а отже такі дії пенсійного органу при не зарахуванні до стажу вказаних вище періодів роботи є непропорційними заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, відтак порушене право позивача (щодо не зарахування спірних періодів до стажу та розгляд заяви позивача про призначення пенсії з порушенням норм матеріального права) має бути відновленим.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне рішення № 57 від 04.12.2017 року не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи позивача періодів роботи:

-на ВП шахта «Жовтневий рудник» з 26.03.1998 року по 31.12.1998 року;

-на ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядька» з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, та з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про зобов'язання Пенсійний фонд призначити пенсію на пільгових умовах, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що за певний період відповідач не приймав рішення.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Р(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5. Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду щодо обчислення пільгового стажу.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 р. у справі № 805/1704/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 р. у справі № 805/1704/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано 24 липня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В. Сіваченко

Т.Г.Гаврищук