Постанова № 75482743, 24.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17614/15 Суддя першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Кузьмишина О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участі:

представника позивача: - Горжий А.В.,

представник відповідача: - Кучерук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в місті Києві до Науково - дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року позивач - Державна фінансова інспекція в м. Києві звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Науково - дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України про зобов'язання вчинити дії, в якому просив:

- прийняти рішення про стягнення Науковим-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України збитків в сумі 670786,78 грн.;

- прийняти рішення про стягнення Науковим-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України збитків в сумі 619143,15грн. та перерахувати до державного бюджету України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Північний офіс Держаудитслужби подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року та направити справу на новий розгляд.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п.4, ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем - Державною фінансовою інспекцією в м. Києві не усунуто недоліки позову, визначених ухвалою суду від 05.03.2018 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Державна фінансова інспекція в м. Києві звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Науково - дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України про зобов'язання вчинити дії, в якому просив:

- прийняти рішення про стягнення Науковим-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України збитків в сумі 670786,78 грн.;

- прийняти рішення про стягнення Науковим-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України збитків в сумі 619143,15грн. та перерахувати до державного бюджету України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із невідповідністю позовної заяви вимогам ст.. 160, 161 КАС України.

Позивачу запропоновано в п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви подати до суду розрахунок з зазначенням з кого саме стягувати збитки в сумі 670 786,78 грн. та 619 143,15 грн.

03.04.2018 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 37225/18, позивачем подано заяву, в якій останнім вказано норми матеріального права, а саме - Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Положення про Державну фінансову інспекцію України, затверджену Указом Президента України від 23.04.2011 року, якими позивачу надано право звернення до суду, викладено фактичні підстави позову та обґрунтовано необхідність звернення до суду, з метою недопущення втрат державного бюджету.

Разом з тим, 14.05.2018 року, позовну заяву було залишено без розгляду, з підстав не усунення недоліків позовної заяви, що була залишена без руху.

Колегія суддів вважає таку ухвалу суду необґрунтованою, з огляду на наступне.

Статті 160 та 161 КАС України містить вимоги до форми та змісту позовної заяви.

Так, ч.5 ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції вказав, що редакція позовних вимог без будь-якої конкретизації того, що має здійснити суд, зокрема, до чого зобов'язати відповідача у випадку задоволення позову, унеможливлює навіть визначення підсудності даної справи, проте з такими неможливо погодитись з огляду на наступне.

Державною фінансовою інспекцією в м. Києві (далі - Держфінінспекція в м. Києві), відповідно до п. 2.4 Плану контрольно-ревізійної роботи на І квартал 2015 року, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Науково - дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України за період з 01.01.2010 р. по 01.01.2015 р., якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 03.04.2015 р. № 032-30/573.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-ХІІ здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція), яким у своїй діяльності керувалась Держфінінспекція в м. Києві під час проведення ревізії та направлення письмової вимоги, визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, яка забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Статтею 2 Закон № 2939-ХІІ установлено, що головним завданням органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установ і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовуються (використовувалися у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному проваджені.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпунктом 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявлені збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимоги до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-ХІІ законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно із законодавством, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що позовна заява за змістом та формою відповідають вимогам ст.. 160 та 161 КАС України.

Правильність нарахування суми стягнення та коло осіб, з яких необхідно стягнути дану суму повинно/може бути встановлено в ході судового розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби - задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року - скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року - скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

О.М.Кузьмишина

Постанова складена в повному обсязі 24 липня 2018 року.