Рішення № 75480249, 12.07.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

12.07.2018 Єдиний унікальний номер 205/5584/17

єдиний унікальний номер № 205/5584/17

провадження № 2/205/719/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Сахончик Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про зобов’язання вчинити певні дії, стягнення витрат на оплату експерта, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 30.08.2017 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про зобов’язання вчинити певні дії, стягнення витрат на оплату експерта. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 13.03.2017 року по пр. Свободи в м. Дніпрі з вини ОСОБА_2, який керуючи автомобілем НОМЕР_1, при зміні напряму руху не переконався у безпечності свого маневру, сталась ДТП, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2, який належить позивачу. Вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу як власнику автомобілю НОМЕР_2, складає 12860,50 грн. Позивач надав 13.03.2017 року МТСБУ заяву про виплату страхового відшкодування, в якій зазначив напрямок регламентної виплати безпосередньо на ФОП ОСОБА_3, тобто вказав для отримання виплати особу, що надає послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу «GEELY», д/н НОМЕР_3. Листом від 14.06.2017 року МТСБУ повідомило позивача про незгоду з проведенням виплати на СТО ФОП ОСОБА_3 Оскільки п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено жодної згоди між МТСБУ та особою, яка надає послуги з ремонту пошкодженого автомобілю, то такі дії МТСБУ порушують законні права позивача на отримання регламентної виплати. ОСОБА_2 як особа винна у спричиненні матеріальної шкоди зобов’язаний компенсувати позивачу вартість послуг експерта автотоварознавця в розмірі 1000 грн.

Позивач просив суд зобов’язати МТСБУ здійснити регламенту виплату по факту ДТП, що сталась 13.03.2017 року за участю автомобілів НОМЕР_1, та «GEELY», д/н НОМЕР_3, шляхом перерахування регламентної виплати в розмірі 12860,50 грн. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 або на будь-який інший рахунок ФОП ОСОБА_3, який буде наданий в процесі (добровільного) примусового виконання рішення; стягнути з ОСОБА_2 витрати на оплату послуг експерта автотоварознавця в розмірі 1000 грн.; стягнути з МТСБУ на користь позивача судовий збір у розмірі 1280 грн. та витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 3800 грн.

Представник позивача письмово просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник МТСБУ просив розглядати справу без його участі, в позові відмовити. В обґрунтування заперечень посилався на те, що приписами п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ може запропонувати потерпілій особі провести виплату на СТО, а потерпіла має право погодити таку виплату. Позивач не надає до МТСБУ дані про свій банківський рахунок, що унеможливлює для МТСБУ проведення страхової виплати на рахунок позивача, а виплата на СТО за бажанням потерпілої не передбачена Законом.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Письмових заяв від нього не надходило.

Третя особа ФОП ОСОБА_3 письмово просив розглядати без його участі, позовні вимоги вважає обґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 13.03.2017 року о 07 год. 25 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1, по пр. Свободи в районі е/о № 276 в м. Дніпрі, перед поворотом ліворуч не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, у зв’язку з чим допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с. 7 оберт).

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.04.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 7 оберт).

В силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У зв’язку з цим, вина ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 13.03.2017 року, внаслідок чого заподіяна шкода власнику автомобілю НОМЕР_2, доведена в силу вищевказаної норми.

Згідно висновку № 1504/17/17 експертного дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди спричиненого власнику КТЗ, складеного 11.04.2017 року розмір матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля НОМЕР_2, становить 12860,50 грн. (а.с. 12-13).

Позивач звернувся до МТСБУ 13.03.2017 року з заявою про виплату страхового відшкодування, в якій зазначив напрямок регламентної виплати безпосередньо на рахунок ФОП ОСОБА_3, тобто вказав для отримання виплати особу, що надає послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу «GEELY», д/н НОМЕР_3 (а.с. 10-11).

Листом від 14.06.2017 року МТСБУ повідомило позивача про прийняття рішення про здійснення ОСОБА_5 регламентної виплати, однак не погодило виплату на рахунок СТО ФОП ОСОБА_3 та просить надати до МТСБУ реквізити розрахункового рахунку ОСОБА_5 (а.с. 15).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

На підставі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача витрати на оплату послуг експерта автотоварознавця в розмірі 1000 грн. (а.с. 13).

Щодо позовних вимог про зобов’язання МТСБУ здійснити регламентну виплату по факту ДТП, шляхом перерахування регламентної виплати в розмірі 12860,50 грн. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З урахуванням того, що МТСБУ відмовило в сплаті регламентної виплати на рахунок СТО ФОП ОСОБА_3, а приписами п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачена виплата страхового відшкодування особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна за бажанням потерпілого, а лише за погодженням з ним, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивачем вимоги про стягнення з МТСБУ на користь позивача страхового відшкодування по факту ДТП, що сталась 13.03.2017 року за участю автомобілів НОМЕР_1, та «GEELY», д/н НОМЕР_3, не заявлялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно п. ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а отже з ОСОБА_2 на користь позивача пропорційно до задоволеної частини вимог необхідно стягнути судовий збір у розмірі 640 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 22, 1166 ЦК України, ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 12-13, 82, 133-137, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131, місцезнаходження: м. Київ, а/с № 272), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2), третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_6, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3), про зобов’язання вчинити певні дії, стягнення витрат на оплату експерта – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) витрати на оплату послуг експерта автотоварознавця в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень); судовий збір у розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень) та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).

В іншій частині позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 20 липня 2018 року.

Суддя Н.В. Басова