Ухвала суду № 75480215, 17.07.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2269/18

Провадження № 2-з/0203/56/2018

УХВАЛА

17 липня 2018 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Католікян М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» про визнання дій державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності неправомірними, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності,

у с т а н о в и в:

03 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області ОСОБА_2, ПАТ «УКРСОЦБАНК» про визнання дій державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності неправомірними, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності.

Разом із позовом подано заяву про забезпечення зазначеного позову, в якій заявниця просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру №6, що розташована у будинку №43 по вулиці Шмідта у місті Дніпрі та заборони вчиняти будь-які дії щодо її відчуження. Заяву обґрунтовано тим, що відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» звернув стягнення на зазначену квартиру та зареєстрував за собою право власності. Таким чином, на даний момент спірна квартира належить відповідачу і позивач має підстави побоюватись, що відповідачем може бути здійснено відчуження квартири на користь третіх осіб, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні цього клопотання суд виходить з того, що вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Це положення також закріплено у статтях 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, які згідно з ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як розяснено в п. 1, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Так, позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову

Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір щодо власності спірної квартири, на даний час відповідач значиться в єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно як єдиний власник спірного майна, тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Фактично, з можливим відчуженням спірного майна, позивачка повністю позбавляється можливості відновити свої права, втрачається як такий правовий сенс звернення до суду, порушується гарантований Конституцією України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року принцип ефективного захисту прав громадян.

Суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивачка, є співмірними із заявленими позовними вимогами та мають бути задоволені, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист оспорюваних прав позивачки, за захистом яких вона і звернулася до суду.

Відповідно до ст. 154 ЦПК України, підстави для зустрічного забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 154, 157, 258 – 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний номер – 00039019, 03150, місто Київ, вулиця Ковпака, 29).

Заборонити Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк», його представникам та будь-яким третім особам:

-Виселяти та знімати з реєстрації мешканців квартири №6, що розташована у будинку №43 по вулиці Шмідта у місті Дніпрі;

-Вселяти інших осіб до зазначеної квартири;

-Проникати та входити до зазначеної квартири;

-Іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися спірною квартирою, у тому числі укладати договори оренди, купівлі-продажу, міни, дарування тощо спірної квартири з третіми особами.

Направити копію ухвали сторонам у справі та до відповідного відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох років від дня її постановлення.

Ухвала набрала законної сили:

Суддя М.О. Католікян