Ухвала суду № 75479688, 18.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/7876/16-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

18.07.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Гошовського Г.М. (головуючий), Стана І.В., Мишинчук Н.С., за участі секретаря судових засідань Костюк Л.А., обвинуваченого ОСОБА_4, прокурора Сехіна І.С., захисника - адвоката Рущака Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №11кп/777/493/2018 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 і захисника - адвоката Рущака Ю.В. на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2018.

Цим вироком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, що має незакінчену середню освіту, неодружений, непрацюючий, судимий, засуджений за кримінальні правопорушення: передбачене ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України - на 3 роки позбавлення волі і передбачене ч.3 ст. 185 КК України - на 4 роки позбавлення волі, а за їх сукупністю, на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_4 визначено 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Ужгородського міськрайонного суду від 21.11.2016 ОСОБА_4 остаточно визначено до відбуття 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Ухвалено: запобіжним заходом щодо ОСОБА_6 залишити тримання під вартою, строк відбуття покарання обчислювати з 24.03.2016 по 17.05.2016 та з 22.07.2016 по 20.06.2017 з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, з 21.06.2017 з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі; стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати в сумі 1055 грн. 52 коп. за проведення товарознавчої експертизи, 527 грн.76 коп. за проведення дактилоскопічної експертизи, а також 1542 грн. на користь товариства «Ломбард Донкредит ТзОВ «Інтер Ріелті і Компанія», ніж - знищити, решту речових доказів зберігати в матеріалах кримінального провадження.

ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 07.07.2016 приблизно о 05 годині в стані алкогольного сп'яніння умисно, з метою заволодіння чужим майном повторно, розбивши каменем скло на вхідних дверях ПТ «Ломбард Донкредит ТзОВ «Інтер-Рієлті і Компанія» по проспекту Свободи, 32 в м. Ужгород, проник всередину, однак свій умисел до кінця не довів з причини, що не залежала від його волі: почувши шум на вулиці, злякався і втік. Окрім цього він визнаний винним у повторному таємному викраденні з приміщення комори ТОВ «АВЕ Ужгород» по вул. Станційній, 56 в м. Ужгород чужого майна: о 15:40 10.07.2016 загальною вартістю 2070 грн.; о 18:16 10.07.2016 вартістю 3852 грн.; о 20:55 10.07.2016 загальною вартістю 4305 грн., а загалом майна на суму 10227 грн..

Обвинувачений в апеляційній скарзі просить відшукати обставини, які пом'якшують покарання, вирок змінити, покарання пом'якшити, час з 22.07.2016 до набрання вироком законної сили зарахувати в строк відбуття покарання як попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Захисник в апеляційній скарзі також просить пом'якшити ОСОБА_4 покарання і зарахувати в строк його відбуття час з 24.03.2016 до 17.05.2016 та з 22.07.2016 до набрання вироком законної сили, як попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Вважає, що в даному випадку суду слід було керуватись тою редакцією ч.5 ст. 72 КК України, яка діяла на момент вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому злочинів.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст вироку і доводи апеляційних скарг, пояснення обвинуваченого і захисника на підтримання апеляційних вимог, промову прокурора, який вважає апеляційні скарги безпідставними і просить залишити вирок без змін, провів судові дебати, заслухав останнє слово обвинуваченого, перевірив матеріали кримінального провадження, обговорив доводи сторін і знаходить, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з таких підстав.

Доведеність вини ОСОБА_4 в учиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, в апеляційних скаргах не оспорюється.

Правова кваліфікація діянь ОСОБА_4 за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, як незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна повторно, поєднаного з проникненням у приміщення, та за ч.3 ст. 185 КК України, як повторного таємного викрадення чужого майна з проникненням у приміщення чи сховище, цим обставинам відповідає.

Діяння, передбачені частиною третьою статті 185 КК України, караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

Відповідно до ст. 68 КК України при призначенні покарання за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Згідно з цими правилами покарання ОСОБА_4 за злочин, передбачений ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, у всякому разі, не могло перевищувати чотири роки позбавлення волі.

Покарання ОСОБА_8 визначено з додержанням вимог ст. ст. 65, 68 та 70 КК України, зокрема з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, даних про його особу і є наближеним до найм'якішого з тих, які могли бути призначені за сукупністю таких злочинів.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 після відбуття покарання за сукупністю попередніх вироків (від 03.09.2009 та 06.05.2011), 19.02.2016 вироком Ужгородського міськрайонного суду був засуджений за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі і звільнений від відбуття цього покарання на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки. Запобіжний захід цим вироком щодо нього не застосовувався.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду від 21.11.2016, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою від 02.12.2016, ОСОБА_4 був засуджений за ч.3 ст. 185 КК України, з застосуванням ч.4 ст. 70, ст.71 КК України, на 4 роки 3 місяці позбавлення волі. Запобіжним заходом щодо нього було залишено тримання під вартою, а час попереднього ув'язнення - з 24.11.2015 і до набрання вироком законної сили зараховано в строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Цей вирок набрав законної сили 29.12.2016, отже з цієї дати ОСОБА_4 вже відбував покарання у виді позбавлення волі (т.2 а.с.17-24, 31).

Між тим, з ухвал слідчих суддів Ужгородського міськрайонного суду від 24.03.2016 та від 22.07.2016 про застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою (т.2 а.с.25-26, 27-30), даних ОСК ГУНП України в Закарпатській області та ОСК МВС України вбачається, що до 24.03.2016 та з 17.05.2016 до 22.07.2016 ОСОБА_4 під вартою не перебував, а з 22.01.2016 до 19.02.2016 і з 17.05.2016 до 15.07.2016 перебував під домашнім арештом.

Апеляційний суд відзначає, що ОСОБА_4 притягується до кримінальної відповідальності вп'яте, нові злочини скоїв під час іспитового строку, визначеного за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 19.02.2016, досудового розслідування іншого кримінального провадження щодо нього за підозрою в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України (у якому 21.11.2016 він був засуджений Ужгородським міськрайонним судом на 4 роки 3 місяці позбавлення волі), та ще й під час перебування під домашнім арештом.

При визначенні остаточної міри покарання суд застосував приписи ч. 4 ст. 70 КК України без будь-яких порушень.

Апеляційний суд вважає, що реальне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі за вчинення злочинів, обставини яких зазначені у вироку, з урахуванням відомостей про особу ОСОБА_4, та остаточне покарання за сукупністю вироків у виді п'яти років позбавлення волі є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для пом'якшення ОСОБА_4 покарання Апеляційний суд не встановив.

Час з 24.03.2016 до 17.05.2016 і з 22.07.2016 по 20.06.2017 суд першої інстанції, з посиланням на ч.5 ст. 72 КК України, зарахував ОСОБА_4, як строк попереднього ув`язнення, в строк відбуття ним покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, незважаючи на те, що період з 29.12.2016 вже був часом відбування покарання у виді позбавлення волі за вироком від 21.11.2016, а не часом попереднього ув'язнення.

Подальший час ув'язнення ОСОБА_4, тобто з 21.06.2017, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі зарахований бути не може ще й тому, що згідно з ч.5 ст. 72 КК України, в редакції, яка є чинною з 21.06.2017, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день. Закон України № 2046-VІІІ від 18.05.2017 «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», яким впроваджена ця редакція, не є законом про кримінальну відповідальність, тому дія частини першої статті 5 КК України на нього не поширюється, отже зворотної дії в часі він не має.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги обвинуваченого і захисника залишити без задоволення, вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2018 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: