Ухвала суду № 75478255, 24.07.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/4339/18

Провадження №1-кп/235/551/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 р. Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі:головуючої – судді Корнєєвої І.В.

при секретарі – Дмитрієвій М.В.

за участю прокурора Регана Ю.А.

захисників обвинуваченого ОСОБА_1-адвоката ОСОБА_2

-адвоката ОСОБА_3

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 –адвоката ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_6

представників потерпілого ОСОБА_7

адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м.Покровську обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 липня 2017 р. за № 12017050410001762 по кримінальній справі за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

за ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1,ОСОБА_4 обвинувачуються у скоєнні злочину,передбачених ч.2 ст.121 КК України.

Прокурор заявив клопотання про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, виклик до судового засідання обвинувачених, потерпілого, представника потерпілого , свідків згідно реєстру матеріалів до обвинувального акту.

Потерпілий ОСОБА_6, представник потерпілого ОСОБА_7, адвокат ОСОБА_8 не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду , заявили цивільний позов.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду .

Захисник ОСОБА_2 не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду .

Захисник ОСОБА_3 не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, заявив клопотання про виклик та допит у судовому засіданні додаткового свідка ОСОБА_9

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду .

Захисник ОСОБА_5 не заперечувала проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, зазначивши , що у ході судового розгляду будуть заявлені клопотання про допит додаткових свідків .

Вислухавши думку учасників процесу , суд приходить до наступних висновків .

Обвинувальний акт, пред’явлений ОСОБА_1,ОСОБА_4 за ч.2 ст.121 КК України,що надійшов до суду 19 липня 2018 року, відповідає вимогам КПК України і не підлягає поверненню прокурору.

Не існує підстав для закриття провадження на підставі пунктів 4-8 частини першої або частини другої статті 284 КПК України.

Існує необхідність допитати під час судового розгляду обвинувачених, потерпілого,свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування до обвинувального акту, свідка з боку сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_1- ОСОБА_9

Відповідно до ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформації , що характеризує обвинуваченого ,а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду .

Відповідно до ч.2 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь складається щодо особи , обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину , нижня межа санкції якого не перевищує п’яти років позбавлення волі.

Відповідно до ст.121 ч.2 КК України нижня межа санкції визначена у сім років.

На підставі наведеного , суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для складання органом пробації досудової доповіді.

Прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Бахмутській установі виконання покарань строком на два місяці, посилаючись на наявність ризиків , передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Бахмутській установі виконання покарань строком на два місяці Прокурор зазначив , що ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду від 18.06.2018 р. ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16.08.2018 р. Ухвалою Апеляційного ссуду Донецької області від 05.07.2018 р. вказану ухвалу слідчого судді залишено без змін.Своє клопотання прокурор мотивував тим, що обґрунтованість обвинувачення підтверджується матеріалами кримінального провадження та показами свідків , ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину , за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.При обранні більш м’якого запобіжного заходу ОСОБА_1 зможе переховуватися від суду та таким чином перешкодити розгляду провадження по суті. Крім того, використовуючи можливість вільного пересування в межах селища , будучи місцевим жителем та працівником поліції , може впливати на свідків та потерпілого з метою зміни ними своїх показів або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення покарання за вчинене правопорушення .Ризики ,які існували на час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу не перестали існувати.Обрання більш м’якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та не забезпечить виконання обвинуваченим його процесуальних обов’язків , та не буде достатніми для запобігання зазначених ризиків.

Прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4К запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці , посилаючись на наявність ризиків , передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_4К запобіжного заходу у виді домашнього арешту в період часу з 20.00 до 08.00 години наступного дня . строком на два місяці . Прокурор зазначив , що ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду від 22.06.2018 р. ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 25.07.2018 р. та покладено обов’язки прибувати за кожною вимогою до слідчого ,прокурора або суду. Своє клопотання прокурор мотивував тим, що обґрунтованість обвинувачення підтверджується матеріалами кримінального провадження та показами свідків , ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину , за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.При обранні більш м’якого запобіжного заходу ОСОБА_4 зможе переховуватися від суду та таким чином перешкодити розгляду провадження по суті. Крім того, використовуючи можливість вільного пересування в межах селища , будучи місцевим жителем , може впливати на свідків та потерпілого з метою зміни ними своїх показів або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення покарання за вчинене правопорушення .Ризики ,які існували на час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу не перестали існувати.Обрання більш м’якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та не забезпечить виконання обвинуваченим його процесуальних обов’язків , та не буде достатніми для запобігання зазначених ризиків.Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 працевлаштований та його дружина перебуває у пологовому будинку м.Мирнограда з 23.07.2018 р. у зв’язку з пологами, то прокурор просить встановити час знаходження обвинуваченого ОСОБА_4 під домашнім арештом з 20 години до 08 години наступного дня.

Потерпілий ОСОБА_6, представник потерпілого ОСОБА_7, адвокат ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ,та обрання обвинуваченому ОСОБА_4 у Є.К. запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою,заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт у зв’язку з ново виявленими обставинами , а саме, у зв’язку з погіршенням стану здоров’я членів його родини , посилаючись на Конвенцію з прав людини та основоположних свобод, сталу практику Європейського суду з прав людини : «Тодоров проти України» , «W.проти Швейцарії», «Лателье проти Франції»,»Яжинський проти Росії»,»Клок проти Бельгії»,зазначивши , що як, слідує з клопотання прокурора та ухвали Краматорського міського суду , підставами для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зазначені ризики: ухилення від органів досудового розслідування та суду; тиск на свідків у кримінальному провадженні;відсутність осіб, які можуть надати обвинуваченому відповідне утримання та забезпечення в разі відсутності можливості залишити житло і працю.Але прокурором жодного разу не аргументовано доводи наявності ризиків, прокурор висказує свої припущення, які не підкріплені доказами та конкретними фактами. При розгляді клопотання ні слідчий , ні прокурор не виконали свої обов’язки належним чином та не зібрали достатньо доказів . які відповідно до ст.. 177 КПК України повинні бути враховані при обранні міри запобіжного заходу .Під час досудового розслідування ,яке тривало більше року, він проживав за місцем реєстрації в с.Гришине, жодного разу не виїжджав на не підконтрольну Україні територію та не мав такого наміру. Майна , рідних та інших соціальних зв’язків на не підконтрольній території він не має.Разом з ним в с.Гришине проживає його матір, бабка , цивільна дружина. Тобто, прокурором жодним доказом не підтверджено ризик ухилення його від суду .Йому як співробітнику Національної поліції заборонено виїздити у державу агресора .На всі виклики слідчого він прибував добровільно.Протягом року проведення досудового розслідування він не бачився зі свідками та потерпілим , жодного тиску на них не здійснював, доказів зворотньому прокурором не надано. Прокурором не враховано обставин , які повинні бути враховані відповідно до ст.. 178 КПК України- він має постійне місце проживання та реєстрацію,офіційно працевлаштований , позитивно характеризується за місцем проживання та роботи , до кримінальної відповідальності не притягувався, проживає з родиною, де дві особи – матір –інвалід 2 групи, бабка віком 83 роки, потребують особливого догляду , він знаходиться у цивільному шлюбі тривалий час , має намір укласти шлюб, він має намір поступити до вищого навчального закладу , для чого зібрав документи.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 заперечував проти обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що прокурором тільки перераховані ризики , докази ,які б підтверджували ці ризики прокурором не надані. Досудове розслідування закінчено , матеріали кримінального провадження знаходяться у прокурора, обвинувачений не має до них доступу. Обвинувачений має постійне місце проживання,офіційно працює. Обвинувачений проживає з матір’ю,яка є інвалідом 2 групи , та бабкою віком 83 роки , які потребують стороннього догляду, що підтверджено наданими суду доказами.Просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_3 заперечував проти обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що прокурором не доведено доказами наявність ризиків ,на які посилається прокурор. Тяжкість пред’явленого обвинувачення не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.Досудове розслідування тривало понад рік та з боку обвинуваченого не було спроб впливати на потерпілого та свідків.Прокурором не розглядається можливість альтернативних більш м’яких запобіжних заходів , в тому числі ,й застава, в той час,як обвинувачений працює.Крім того , обвинувачений має постійне місце проживання , офіційно працевлаштований , має міцні соціальні зв’язки , не судимий. Проживає з матір’ю –інвалідом 2 групи та бабкою, які потребують стороннього догляду.Просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого .

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту, але просив встановити час знаходження під домашнім арештом в період часу з 22.00 год. до 06.00 години наступного дня , мотивуючи тим, що він працевлаштований , його дружина знаходиться у пологовому будинку у зв’язку з народженням дитини, внаслідок чого йому необхідний час для роботи для матеріального забезпечення родини та виховання дитини.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 не заперечувала проти обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту ,зазначивши , що прокурором не доведені ризики, підтримала клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та просила встановити обвинуваченому час знаходження під домашнім арештом в період часу з 22.00 год. до 06.00 години наступного дня.

Вислухавши думку учасників процесу , суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 (справа № 1-28/2017) , положення третього речення ч.3 ст.315 КПК України щодо автоматичного продовження під час підготовчого провадження запобіжного заходу , обраного під час досудового розслідування , визнане неконституційним.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання за клопотанням учасників судового провадження суд має право обрати , змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження , у тому числі запобіжний захід , обраний щодо обвинуваченого .

Відповідно до ст. 177 ч.2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення , а також наявність ризиків ,які дають достатні підстави слідчому судді ,суду вважати , що підозрюваний , обвинувачений , засуджений може здійснити дії ,передбачені ч.1 с.177 КПК України .

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов’язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов’язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи (п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_10 проти Іспанії»).

У п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» наголошено, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (справа «Соловей і Зозуля проти України» від 27 листопада 2008 р.). За таких обставин Суд вважає, що рішення районного суду (без мотивування підстав для його прийняття) не забезпечило заявникові адекватного захисту від свавілля, який є важливим елементом «законності» тримання під вартою в розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 12 лютого 2015 р. по справі «Подвезько проти України » визначено порушення п.1 і 3 ст.5 Конвенції з прав людини з огляду на те, що досудове тримання під вартою не ґрунтувалося на належних і достатніх підставах і суди не аргументували необхідність тримання заявника під вартою.

У рішенні ЄСПЛ «Жердєв проти України » Європейський суд вказав , що вже встановлював у справах проти України порушення у зв’язку з тим, що навіть коли йдеться про тривалі строки тримання під вартою , національні суди здебільшого посилаються на аналогічні підстави , наведені при затриманні , не вказуючи жодного з нових деталей ,або взагалі не обґрунтовують обрання такого запобіжного заходу ;-національні суди на жодному етапі не розглядали можливості застосування альтернативних запобіжних заходів

Суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема, йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Судом при вирішенні питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_1до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред’явленого йому обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_1обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України , який відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин , санкція ст.121 ч.2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років;

3) вік та стан здоров’я обвинуваченого- обвинувачений є особою молодого віку ,інвалідом не являється , стан здоров’я задовільний ,

4) міцність соціальних зв’язків обвинуваченого : має постійне місце проживання та реєстрації.Проживає разом цивільною дружиною , матір’ю ,яка є інвалідом 2 групи , та бабкою, віком 83 роки, які потребують стороннього догляду, тобто , обвинувачений має міцні соціальні зв’язки .

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи : працює

6) репутація обвинуваченого: позитивна ;

7) майновий стан обвинуваченого : рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні; має у власності земельний пай площею 6 га.

8) обвинувачений не судимий

9) у ході досудового розслідування до обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» строком до 18.08.2018 р.

10) обвинуваченому повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не повідомлялось.

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, - у ході досудового розслідування не визначений , у судовому засіданні заявлено цивільний позов про стягнення з обвинувачених матеріальної шкоди у розмірі 12 572,94 грн., моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.

На думку суду, прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_1без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов'язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставиноми його життя, сімейними зв»язками та зв»язками з суспільством.

Судом встановлено стримуючі фактори, які свідчать , що обвинуваченим ОСОБА_1 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання- наявність постійного місця проживання та реєстрації , наявність родини та членів сім’ї, які потребують стороннього догляду,наявність нерухомого майна , що свідчить про наявність міцних соціальних зв’язків .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих , свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що протягом досудового розслідування та на теперішній момент обвинувачені не здійснювали на нього та на свідків тиску , не погрожували з метою отримання від них інших показів .

Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню.

Однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи. Допит заявлених свідків обвинувачення судом ще не розпочато,

На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв’язку з не проведенням у судовому засіданні допиту свідків та потерпілого.

У зв’язку з тим, що прокурором не долучено до матеріалів клопотання та не надано у судовому засіданні ухвали Краматорського міського суду від 18.06.2018 р. та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 05.07.2018 р, на які прокурор посилається у обґрунтування клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд позбавлений можливості дослідити ці докази у судовому засіданні.

Згідно п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

В силу ст. 194 ч.4 ч.5 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання

Враховуючи особистість обвинуваченого , вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_1до скоєння інкримінованих злочинів , суд приходить до висновку , що застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків.

Судом при вирішенні питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_4 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред’явленого йому обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_4обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України , який відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин , санкція ст.121 ч.2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років;

3) вік та стан здоров’я обвинуваченого- обвинувачений є особою молодого віку ,інвалідом не являється , стан здоров’я задовільний ,

4) міцність соціальних зв’язків обвинуваченого : проживає в с.Гришине разом з батьками та дружиною, тобто , має міцні соціальні зв’язки.

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи : працює різноробочим в ПП «Бондаренко»

6) репутація обвинуваченого: посередня;

7) майновий стан обвинуваченого : нерухоме, рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;

8) обвинувачений судимий Крансоармійським міськрайонним судом у липні 2018 р. за ст.. 125 ч.1 КК України до штрафу у розмірі 850 грн., штраф сплачено.

9) обвинувачений не порушував умов раніше застосованого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту;

10) обвинуваченому повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не повідомлялось.

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, - у ході досудового розслідування не визначений , у судовому засіданні заявлено цивільний позов про стягнення з обвинувачених матеріальної шкоди у розмірі 12 572,94 грн., моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.

На думку суду, прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_4без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду.

Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов'язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв»язками та зв»язками з суспільством.

Судом встановлені стримуючі фактори, які свідчать, що обвинуваченим ОСОБА_4не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання, а саме, наявність постійного місця проживання , наявність стійких соціальних зв’язків.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих , свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи. Допит заявлених свідків обвинувачення судом ще не розпочато,

На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв’язку з не проведенням у судовому засіданні допиту свідків та потерпілого.

З огляду на викладене, суд вважає що застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину , максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до 10 років, у зв'язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.

Тобто , для застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст.. 177 КПК України , і на які вказує прокурор;-недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ,зазначеним у клопотанні .

Враховуючи особистість обвинуваченого , вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_4 до скоєння інкримінованого злочину , суд приходить до висновку , що не застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту ,не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків.

Але в той же час , суд погоджується з прокурором про необхідність встановлення часу знаходження обвинуваченого ОСОБА_4 під домашнім арештом у зв’язку з працевлаштуванням обвинуваченого та знаходженням дружини обвинуваченого у пологовому будинку у зв’язку з пологами, що забезпечить право обвинуваченого на працю та виконання обвинуваченим свого обов’язку утримувати дружину та дитину. Час перебування обвинуваченого під домашнім арештом суд вважає необхідним встановити з 22.00 години до 06 години наступного дня.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 314 - 317 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_4 за ч.2 ст. 121 КК України у відкритому судовому засіданні у приміщенні Красноармійського міськрайонного суду на 13 год. 00 хв. 31 липня 2018 р.

Судовий розгляд кримінального провадження провести суддею одноособово з викликом учасників судового провадження: прокурора Регана Ю.А., обвинувачених ОСОБА_1,ОСОБА_4, захисників ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6, представника потерпілого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_8,свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування до обвинувального акту, додаткового свідка зі сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_1 – ОСОБА_9

В задоволенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 місяці , тобто до 24 вересня 2018 р. включно , заборонивши останньому цілодобово залишати житло за адресою: Донецька область ,Покровський район, с.Гришине , вул. Челюскіна, буд.36.

Зобов»язати ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду та покласти обов’язоки :

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання .

- утримувати від спілкування з потерпілим та свідками по кримінальному провадженні ,

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон , інші документи , що дають право на виїзд з України і в»їзд в Україну,

-носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч.3 ст. 202 КПК України у зв’язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, обвинувачений ОСОБА_1 повинен бути доставлений негайно до місця проживання та звільнений з-під варти.

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 місяці , тобто до 24 вересня 2018 р. включно , заборонивши останньому залишати житло за адресою: Донецька область ,Покровський район, с.Гришине , вул. Сонячна, буд.3, в період часу з 22 години до 06.00 години наступного дня .

Зобов»язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду та покласти обов’язок : повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання .

Копію ухвали направити Покровському ВП ГУ НП в Донецькій області для виконання в частині обрання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту .

Повний текст ухвали оголошений учасникам судового провадження 25 липня 2018 р. о 16.00 год.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя