Рішення № 75476750, 11.07.2018, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/616/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Лисака О.І.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької Я.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, до Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на майно за набувальною давністю, без участі сторін,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Оратівського районного суду Вінницької області з позовом до Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на майно за набувальною давністю, згідно із яким 19.04.2007 року вона на підставі договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_3 житловий будинок та прилеглі земельні ділянки у с. Новоживотів по вул. Перемоги, 11, сплативши їй за все 10 000 гривень. ОСОБА_3 отримала гроші, натомість написала розписку про те, що вона, перебуваючи при світлому розумі та ясній пам’яті стверджує, отримала гроші у сумі 10 000 (десять) тисяч гривень від ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за проданий будинок з господарськими будівлями та прилеглі земельні ділянки у селі Новоживотів по вулиці Перемоги, 11, Оратівського району, Вінницької області. При цьому обіцяла переоформити на позивача документи, проте на неодноразові звернення ОСОБА_1 ОСОБА_3 не бажає оформляти належний договір купівлі - продажу у нотаріуса, хоча претензій ніяких до позивача не має.

На сьогоднішній день позивач ОСОБА_1 продовжує проживати і користуватися вказаним житловим будинком з господарськими будівлями більше 10 років - з 2007 року, добросовісно та безперервно володіє і відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за ним та утримує прибудинкову територію, постійно робить в ньому поточний і капітальний ремонти. Дану нерухомість позивач набула законним шляхом, сплативши за неї свої кошти, користується нею відкрито, всі про це знали та знають, покращує домоволодіння та ремонтує його, доглядає за земельними ділянками, а тому ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по вул. Перемоги, 11 с. Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області за набувальною давністю та право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер: 0523183000:01:003:0008, що знаходиться по вул. Перемоги, 11 с. Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області за набувальною давністю та на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства 0,0084 га, кадастровий номер: 0523183000:01:003:0009, що знаходиться по вул. Перемоги, 11 с. Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області за набувальною давністю.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, надавши клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - сільський голова Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області ОСОБА_4, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, надавши заяву про слухання справи без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Від учасників справи до суду надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України, у зв’язку з чим в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу, не здійснюється.

За правилами ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши вимоги позову, дослідивши докази в справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду по вул. Перемоги, 11 виданого 05.05.2004 року, дійсна вартість житлового будинку становить 13 267 грн, власником житлового будинку зазначена ОСОБА_3 з часткою 1.

Згідно договору купівлі-продажу ВВВ 156202 від 09.02.2004 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВА № 643737 від 25.05.2004 року ОСОБА_3 є власницею житлового будинку з погосподарськими будівлями у с. Новоживотів по вул. Перемоги, 11, Оратівського р-н, Вінницької області.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 778699, ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 у с. Новоживотів по вул. Перемоги, 11, Оратівського р-н, Вінницької області.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0508423462018 від 04.06.2018 року власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, кадастровий номер: 0523183000:01:003:0008, яка розташована у с. Новоживотів по вул. Перемоги, Оратівського району Вінницької області є ОСОБА_3.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 778670, ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0084 га у с. Новоживотів по вул. Перемоги, 11, Оратівського р-н, Вінницької області.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0508423432018 від 04.06.2018 року власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0084 га, кадастровий номер: 0523183000:01:003:0009, яка розташована у с. Новоживотів по вул. Перемоги, Оратівського району Вінницької області є ОСОБА_3.

Згідно довідки № 176/0/191-18 виданої 31.05.2018 року Відділом в Оратівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, грошова оцінка 1 м. кв. земель житлової забудови в межах населеного пункту с. Новоживотів (зона 01, квартал 003) на території Новоживотівської сільської ради становить – 29,95 грн. ( без урахування коефіцієнтів індексації 1,249; 1,433; 1,06).

19 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (ОСОБА_3І.) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку та прилеглих земельних ділянок у с. Новоживотів по вул. Перемоги, 11 Оратівського району Вінницької області.

Відповідно до розписки від 19 квітня 2007 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуваючи при світлому розумі та ясній пам’яті стверджує, що отримала гроші у сумі 10 000 (десять) тисяч гривень від ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за проданий будинок з господарськими будівлями та прилеглі земельні ділянки у селі Новоживотів по вулиці Перемоги, 11, Оратівського району, Вінницької області. Претензій до неї, ОСОБА_1, немає.

Як вбачається з заяви ОСОБА_3 від 29 травня 2018 року, справжність підпису на якій завірено секретарем Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, цією заявою повідомляє, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, більше 10 (десяти) років відкрито користується та доглядає за житловим будинком та господарськими будівлями з прилеглими земельними ділянками, у селі Новоживотів по вулиці Перемоги, 11, Оратівського району, Вінницької області, який належить їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ВВВ 156202 від 09.02.2004 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВА № 643737 від 25.05.2004 року. Стверджує, що претензій до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з цього приводу немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 319 ЦК України - власність зобов'язує.

Відповідно до ст. 322 власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Як вбачається з п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" можливість пред’явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є. попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. Пунктом 14 зазначеної постанови вказано, що виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об'єкт третіми особами за набувальною давністю.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до роз’яснень , що містяться в листі № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року “Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав” Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема, зазначено, що для набуття права власності на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери перебігу строку набувальної давності недостатньо. Умови набувальної давності підтверджуються судовим рішенням. Давнішній володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

У Постанові Верховного суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2099цс16 висловлено правову позицію, згідно якої за змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Таким чином, починаючи з 19.04.2007 року позивач ОСОБА_1 добросовісно заволоділа житловим будинком з господарськими будівлями, що розташований по вул. Перемоги, 11 с. Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області, і продовжує відкрито, безперервно володіти житлом, тому в розумінні ст. 344 ЦК України вона набула право власності на це майно за набувальною давністю.

У відповідності до вимог ст. 377 ЦК України, ОСОБА_1 набула також право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га та ведення особистого селянського господарства 0,0084 га, які знаходяться по вул. Перемоги, 11 с. Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області, оскільки житловий будинок з господарськими будівлями, розміщений на даній земельній ділянці.

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

На підставі ст.ст. ст. ст. 4, 5, 174, 175, 176, 177, 184, 187, 258, 259, 265, 293 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 344, 377 ЦК України, ст. 120 Земельного Кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по вул. Перемоги, 11 с. Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області за набувальною давністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер: 0523183000:01:003:0008, що знаходиться по вул. Перемоги, 11 с. Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області за набувальною давністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства 0,0084 га, кадастровий номер: 0523183000:01:003:0009, що знаходиться по вул. Перемоги, 11 с. Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області за набувальною давністю.

Судові витрати залишити без відшкодування.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 354, 355 ЦПК України та відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги через Оратівський районний суд Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 23.07.2018 року.

СУДДЯ О.І. Лисак