Рішення № 75475572, 19.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2018Справа № 910/5338/18

За позовом підприємства об'єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих України "Орієнтир"

до публічного акціонерного товариства "Альфа Банк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ "АЛЬТБАНК"

про визнання договору факторингу частково недійсним

Суддя: Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Рижонкова М.Ю.

Представники:

від позивача - Бондар К.В. за дог. про над. прав. доп.

від позивача - ОСОБА_5 - керівник

від відповідача - Левчук О.О. за дов.

від третьої особи - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом підприємства об'єднання громадян Львівським спортивно-культурним центром шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» до публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання недійсним договору факторингу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.06.2012 р. між публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» та підприємством об'єднання громадян Львівським спортивно-культурним центром шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» (позивач) укладено кредитний договір № 16/19- 919/2012 від 21.06.2012 року (надалі-Кредитний договір) та Додаток № 1 до Кредитного договору «Графік погашення заборгованості». В подальшому ПАТ «Неос Банк» (правонаступник ПАТ «Банк Кіпру»), та ПАТ «Альфа Банк» (відповідач) укладено Договір факторингу від 21.07.2014 р., згідно з яким ПАТ «Неос Банк» відступив відповідачу право грошової вимоги до позивача за Кредитним договором в сумі 279 997,96 дол. США - основного боргу і 3279,75 дол. США - заборгованості за відсотками, загальною сумою 2 738 943,63 грн. Позивач зазначає, що Договір факторингу підлягає визнанню недійсним, оскільки Кредитний договір, право грошової вимоги за яким є предметом Договору факторингу, є нікчемним. Своєю чергою нікчемність кредитного договору позивач обґрунтовує тим, що під час його укладення не було додержано вимог щодо письмової форми, оскільки договір від імені позивача був підписаний ОСОБА_5 - особою, яка внаслідок фізичних вад (вади зору) не могла підписувати цей договір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.18р. відкрито провадження у справі №910/5338/18 за правилами загального позовного провадження.

Від ПАТ «Альфа Банк» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що договір був підписаний від імені позивача його директором і він мав змогу його підписати, крім того, зміст договору йому було прочитано вголос посадовою особою банку і цей факт засвідчений підписом третьої особи. Крім того, відповідач наголошує на тому, що ОСОБА_5. того ж дня власноручно підписував іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом, що свідчить про те, що ОСОБА_5. мав фізичну можливість підписувати договір. Крім того, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача. У зв'язку зі спливом позовної давності відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 21.06.2018р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

19.07.2018 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли заяви про залучення до участі у справі в процесуальному статусі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та Національний банк України. Подані заяви судом залишено без розгляду, оскільки 21.06.2018 року у судовому засіданні судом було постановлено ухвалу по закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, а у відповідності до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження у справі, зміна підстав позову (у тому числі заявлення додаткових підстав) також можлива лише на стадії підготовчого провадження.

У судовому засіданні 19.07.2018 року представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів, подане через відділ діловодства суду, яке також було залишено судом без розгляду у зв'язку з пропущенням строку, зазначеного ч. 2 ст. 80 ГПК України.

У судовому засіданні 19.07.18р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2012 р. між публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» та Підприємством об'єднання громадян Львівським спортивно-культурним центром шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» (позивач) укладено кредитний договір № 16/19- 919/2012 від 21.06.2012 року (надалі-Кредитний договір) та Додаток № 1 до Кредитного договору «Графік погашення заборгованості».

21.06.2012 року між ПАТ «Банк Кіпру» та позивачем з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором було укладено Іпотечний договір від 21.06.2012 року предметом якого виступило нерухоме майно, що належить позивачу, а саме: нежитлове приміщення літ «К-1», загальною площею 488,9 кв.м., що знаходиться в м. Львові по вул. Ткацькій будинок, 31, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 28858540.

21.07.2014 року між ПАТ «Неос Банк» (правонаступник ПАТ «Банк Кіпру»), та ПАТ «Альфа Банк» (відповідач) укладено Договір факторингу, згідно з яким ПАТ «Неос Банк» відступив відповідачу право грошової вимоги до позивача за Кредитним договором в сумі 279 997,96 дол. США - основного боргу і 3279,75 дол. США - заборгованості за відсотками, загальною сумою 2 738 943,63 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що Кредитний договір було підписано від імені позивача особою, яка внаслідок фізичних вад (вали зору) не могла власноручно його підписати, а відтак під час укладення Кредитного договору було порушено вимоги ст. 207 ЦК України, а тому, на думку позивача, Кредитний договір є нікчемним.

Позивач зазначає, що оскільки Кредитний договір є нікчемним, він не створює жодних юридичних наслідків, а відтак, Договір факторингу, предметом якого є право грошової вимоги за Кредитним договором, підлягає визнанню недійсним.

Розглянувши повно та всебічно обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 202 ЦК України договір є різновидом правочину.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Своєю чергою частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, Кредитний договір від імені позивача було підписано керівником (директором) ОСОБА_5, який, як стверджує позивач, внаслідок своїх фізичних вад (вади зору) не міг власноручно підписати Кредитний договір.

При цьому позивач посилається на ч. 4 ст. 207 ЦК України, згідно з якою якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Таким чином, на думку позивача, при укладенні Кредитного договору не дотримано письмової форми правочину, а відтак в силу положень ч. 2 ст. 1055 ЦК України Кредитний договір є нікчемним.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Як було зазначено, Кредитний договір від імені позивача було підписано його керівником (директором) ОСОБА_5

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що ОСОБА_5. як керівник позивача мав достатній обсяг повноважень на укладення Кредитного договору.

Матеріалами справи також підтверджується той факт, що ОСОБА_5. має вади зору (присвоєна І група інвалідності).

Вимоги до письмової форми правочину встановлені у ст. 207 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - ч. 2 ст. 207 ЦК України.

Таким чином, правочин є таким, що вчинений у письмовій формі за наявності таких умов: його зміст зафіксований або воля сторін виражена у спосіб, визначений ч. 1 ст. 207 ЦК України та такий правочин підписаний стороною (сторонами), незалежно від способу фіксації змісту або вираження волі сторін.

Судом встановлено, що зміст Кредитного договору зафіксований в документі та підписаний його сторонами в особі уповноважених осіб (зокрема - директором, як органом юридичної особи, з боку позивача).

Таким чином, сторонами під час укладення Кредитного договору дотримано вимог щодо письмової форми правочину.

При цьому суд не бере до уваги посилання позивача на ч. 4 ст. 207 ЦК України як на обґрунтування недодержання вимог щодо письмової форми правочину.

За приписами ч. 4 ст. 207 ЦК України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Зміст наведених норм вказує на те, що підписання правочину іншою особою здійснюється у разі фізичної неспроможності фізичної особи власноручно проставити підпис у документі, в якому зафіксовано зміст правочину чи виражено волю сторін.

Проте, як вбачається зі змісту Кредитного договору, підпис у ньому від імені позивача проставлений ОСОБА_5, що не заперечується сторонами. Наявність підпису ОСОБА_5. під текстом Кредитного договору вказує на те, що він на моменту укладення Кредитного договору не був позбавлений фізичної можливості підписати договір, що вказує на безпідставність доводів позивача.

Крім того, судом встановлено, що на останній сторінці Кредитного договору, засвідчено що текст Кредитного договору, а також Додатку №1 до нього було прочитано Директору СКЦ «Орієнтир» ОСОБА_5. вголос уповноваженим працівником Банку перед його підписанням. Третя особа - Березовська Л.В своїм підписом засвідчила вищезазначені обставини.

Також судом встановлено, що укладений позивачем з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Іпотечний договір від 21.06.2012 р., який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я за №2440 також був підписаний від імені позивача ОСОБА_5, повноваження та фізичні можливості на укладення договору якого були перевірені нотаріусом.

Вказане також свідчить про безпідставність доводів позивача щодо фізичної неможливості директора позивача ОСОБА_5. підписати Кредитний договір від імені позивача.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що положення ч. 4 ст. 207 ЦК України не підлягають застосуванню до правочинів, які вчиняються юридичною особою. Норми ч. 4 ст. 207 ЦК України оперують поняттям «фізична особа», якою є людина як суб'єкт цивільних правовідносин в силу положень ст. 24 ЦК України, при цьому в тексті ч. 4 ст. 207 законодавець не вживає узагальненого поняття «особа» (як, наприклад, у ч. 1 ст. 202 ЦК України, де вказано: «правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків), яке охоплює як фізичних, так і юридичних осіб, які є учасниками цивільних правовідносин.

Таким чином, позивач помилково посилається на норми ч. 4 ст. 207 ЦК України, обґрунтовуючи недодержання вимог письмової форми договору, укладеного між юридичними особами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується та позивачем не доведено факт нікчемності Кредитного договору, а відтак Кредитний договір є дійсним, оскільки в судовому порядку недійсним не визнавався.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним Договору факторингу, позивач як на підставу своїх вимог посилається на нікчемність Кредитного договору та як наслідок відсутність у позивача зобов'язань за Кредитним договором, право вимоги за яким є предметом Договору факторингу.

З огляду на те, що судом встановлено дійсність Кредитного договору, доводи позивача щодо відсутності будь-яких юридичних наслідків внаслідок його укладення, у тому числі відсутності у позивача грошових зобов'язань за Кредитним договором, є безпідставними. Таким чином, доводи позивача щодо визнання недійсним Договору факторингу спростовуються матеріалами справи.

Додатково суд звертає увагу на те, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивачем не доведено наявності будь-якої із наведених підстав, з якими пов'язана можливість визнання договору недійсним, що вказує на безпідставність вимог про визнання недійсним Договору факторингу.

Позивачем у справі було заявлено про застосування позовної давності до вимог про визнання недійсним Договору факторингу.

Суд питання про застосування позовної давності не розглядає з огляду на те, що в задоволенні позову слід відмовити з мотивів його безпідставності та необґрунтованості.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено належними та достатніми доказами недійсність оспорюваного Договору факторингу, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення повного тексту рішення: 25.07.2018р.