Рішення № 75474198, 26.06.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2018 Справа №607/11808/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

за участю секретаря Буцик О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про надання дозволу для реалізації нерухомого майна» від 27 червня 2017 року №437 та надання дозволу на відчуження квартири ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Тернопільської міської ради, третя особа ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про надання дозволу для реалізації нерухомого майна» від 27 червня 2017 року №437 та надати ОСОБА_1 дозвіл на відчуження квартири АДРЕСА_2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності на підставі Договору дарування від 31 липня 2013 року належить квартира АДРЕСА_2. У вказаній квартирі, крім власника ОСОБА_1 зареєстровано ще двоє її синів: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також онук ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_1 тривалий час проживає та працює за кордоном. У зв'язку з особистими сімейними обставинами та складним матеріальним становищем ОСОБА_1, як одноосібний власник вищевказаного нерухомого майна, виявила бажання відчужити належну їй на праві власності трикімнатну квартиру по АДРЕСА_2 Однак, син позивачки - ОСОБА_2, як батько малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 заперечує стосовно відчуження квартири, якою він фактично користується разом із своєю сім'єю. 20 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради із письмовою заявою про надання дозволу на відчуження спірної квартири. Однак, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про надання дозволу для реалізації нерухомого майна» від 27 червня 2017 року №437, яке аналогічне по змісту із рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконкому Тернопільської міської ради від 31 березня 2017 року №76 «Про розгляд питання щодо надання дозволу на відчуження квартири», ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на укладення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2, де малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, має право користування вказаним житловим приміщенням, мотивуючи захистом житлових інтересів вказаної дитини. При зверненні із заявою до Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 було надано документальне підтвердження щодо спроможності батьків малолітнього ОСОБА_5 забезпечити його житло в іншому місці, за місцем проживання (реєстрації) чи власності одного з батьків. Батько дитини - ОСОБА_2 із 24 квітня 2015 року набув право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. Мати малолітнього онука - ОСОБА_3, також забезпечена житлом, оскільки зареєстрована в АДРЕСА_3. Однак, при прийнятті спірного рішення виконкомом Тернопільської міської ради 27 червня 2017 року №437, безпідставно не було взято до уваги той факт, що обоє батьків малолітнього ОСОБА_5 забезпечені житлом в іншому місці, а тому відчуження квартири його бабусею ОСОБА_1 жодним чином не порушує житлових інтересів малолітньої дитини.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представник Тернопільської міської ради в судове засідання не з'явився, подав клопотання відповідно до якого просить справу розглядати у відсутності їх представника, позовних вимог не визнають, у задоволенні позову просять відмовити. Попередньо представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначили, що спірне рішення прийнято ними виключно в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, який має право користування даним житловим приміщенням, а також враховуючи заперечення батька дитини - ОСОБА_2.

ОСОБА_2 в судовому засіданні вважає, що позов до задоволення не підлягає, вказав на те, що ОСОБА_3, як матері малолітнього ОСОБА_7, не належать на праві власності будь-які об'єкти нерухомого майна. Офіційне місце її реєстрації - АДРЕСА_3, проте вона за місцем реєстрації не проживає та не є власником вказаного будинковолодіння. Крім того, хоча йому, як батькові малолітнього ОСОБА_7 на праві власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1 проте умови проживання в даній кімнаті є не задовільними та призведуть до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та порушення охоронюваних законом інтересів дитини із врахуванням тих обставин, що кімната знаходиться в гуртожитку.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася та про причину неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялася про день та час розгляду справи.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив

Згідно Договору дарування квартири від 31 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бурою Н.О., та зареєстрованого в реєстрі за №875 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ЕАС №411018 від 31 липня 2013 року, ОСОБА_1, на праві приватної власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_2.

Як вбачається із довідки ПП «Благоустрій» від 13 березня 2017 року №4, у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, крім власника ОСОБА_1, зареєстровано ще двоє її синів: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також онук ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

20 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради із письмовою заявою про надання дозволу на відчуження спірної квартири АДРЕСА_2.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про надання дозволу для реалізації нерухомого майна» від 27 червня 2017 року №437, із врахуванням рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконкому Тернопільської міської ради від 31 березня 2017 року №76 «Про розгляд питання щодо надання дозволу на відчуження квартири», ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на укладення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2, де малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, має право користування вказаним житловим приміщенням, мотивуючи захистом житлових інтересів дитини - ОСОБА_5.

Відповідно до ст.ст. 316-319 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до змісту ст.ст. 150, 180 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про своїх дітей, забезпечити їм належний рівень виховання та розвитку здійснювати їх утримання до досягнення ними повноліття.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підствою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 17 СК України передбачено, що орган опіки та піклування надає допомогу особі у виконанні нею своїх сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених сімейним, кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

При зверненні із заявою до Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради ОСОБА_1 було надано документальне підтвердження щодо забезпеченості батьків малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, іншим, крім оспорюваного, житлом.

Так, згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №84027746 від 01.04.2017 року, ОСОБА_2 із 24 квітня 2015 року набув право особисто приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. Крім цього, після смерті батька ОСОБА_2 - ОСОБА_9 відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді майнових прав на 1/2 частину трьохкімнатної квартири АДРЕСА_4 відтак ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги зазначеного майна. Крім цього, мати малолітньої дитини - ОСОБА_3 зареєстрована в АДРЕСА_3.

Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, шляхом скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про надання дозволу для реалізації нерухомого майна» від 27 червня 2017 року №437. При цьому суд зазначає, що приймаючи спірне рішення відповідач не врахував того, що тертя особа - батько неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, із 24 квітня 2015 року набув право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, а тому забезпечений житлом, а тому може надати усі необхідні житлові умови для проживання неповнолітнього ОСОБА_5 Крім цього, при прийнятті спірного рішення не враховано й ту обставину, що після смерті батька третьої особа ОСОБА_2 - ОСОБА_9 відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді майнових прав на 1/2 частину трьохкімнатної квартири АДРЕСА_4 відтак ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги зазначеного майна, а тому може оформити свої спадкові права та забезпечити житлом свого неповнолітнього сина ОСОБА_5. Крім цього, суд зазначає, що мати малолітнього онука - ОСОБА_3, також забезпечена житлом, оскільки зареєстрована в АДРЕСА_3. Також суд вважає, що відповідачем при винесенні спірного рішення не враховано права позивача, як власника квартири АДРЕСА_2 передбачені ст..41 Конституції України, ст..316-319 ЦК України, а також ст..1 Протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованою Україною, відповідно до якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Таким чином, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення в частині визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про надання дозволу для реалізації нерухомого майна» від 27 червня 2017 року №437. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд зазначає, що вимоги позивача в частині надання ОСОБА_1 дозволу на відчуження квартири АДРЕСА_2 не підлягають до задоволення, оскільки на думку суду він не наділений повноваженнями прийняття рішень, які надаються в силу закону органу опіки та піклування в системі органів місцевого самоврядування, щодо надання дозволу на відчуження спірного житла в якому зареєстрована неповнолітня дитина.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного, керуючись статтями 77, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про надання дозволу для реалізації нерухомого майна» від 27 червня 2017 року №437 та надання дозволу на відчуження квартири - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про надання дозволу для реалізації нерухомого майна» від 27 червня 2017 року №437.

У решті позовних вимог відмовити.

Відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради 640 (шістсот сорок) грн. судового збору, сплаченого нею при зверненні із позовом в суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 05 липня 2018 року.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан