Рішення № 75473419, 17.07.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/15702/17

Провадження №: 2/755/953/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участі секретаря Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 755/15702/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Головне територіальне управління юстиції в м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно,-

Представники:

від позивача ОСОБА_4,

від відповідача ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у якому просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 жовтня 1995 року, видане на ім'я ОСОБА_6 державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори Маринка В.П., на нерухоме майно - 1\2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване в реєстрі за №1у-4425; перерозподілити спадкове майно, визнавши за позивачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по 1/3 частині за кожним від 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 право власності в порядку спадкування за законом, зменшивши частку ОСОБА_6 в спадковому майні щодо ? частини квартири за вказаною адресою від ? частини спірної квартири.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є дітьми померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_8.

На момент смерті батька йому належала ? частина двохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, але про цю обставину позивач дізналася лише після смерті своєї бабусі ОСОБА_6, а саме коли звернулася до Київської державної нотаріальної контори № 9 з метою оформлення спадщини після померлої бабусі.

З відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна від 07.08.2017 року, наданої на запит нотаріуса, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_6, а саме:

-1/2 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району 31.01.1994 року;

-1/2 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 7-ю Київською держнотконторою 24.10.1995 року, №1у-4425.

До нотаріальної квартири також звернувся відповідач ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини щодо майна померлої бабусі позивача.

Відповідачем було надано заповіт складений на його ім'я та документи на підтвердження права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Так, ОСОБА_9 було надано свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частини вказаної квартири, виданого 7-ю Київською держнотконторою 24.10.1995 року, № 1у-4425, про існування якого ні позивачу, ні членам її родини було не відомо.

Лише у вересні місяці 2017 року позивачу стало відомо, що 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 на момент смерті ОСОБА_8 перебувала у його власності, у зв'язку з чим просить поновити строк для звернення до суду з вказаною позовною заявою, оскільки строк позовної давності пропущений з незалежних від неї та поважних причин.

Позивач зазначає, що ОСОБА_6 не мала права отримувати свідоцтво на все спадкове майно, що належало померлому ОСОБА_8, оскільки позивач та третя особа по справі, прийняли також спадщину, як спадкоємці першої черги.

Враховуючи те, що видане 24.10.1995 р. державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_6 на 1/2 частину вказаної квартири не відповідає вимогам закону (ст.529 ЦК УРСР), то вказане свідоцтво повинне бути визнано недійсним в частині права на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, а спадкова маса повинна бути перерозподілена.

11.01.2018 р. відповідачем ОСОБА_2 подані письмові заперечення (а.с. 57-60) в яких просив відмовити в задоволені позову з підстав необґрунтованості, зазначивши, що на момент смерті спадкодавця позивач та третя особа не були визнані дітьми спадкоємця, а відтак не є особами, що можуть бути спадкоємцями в розумінні ст. 527 ЦК УРСР. В Реєстрі територіальної громади міста Києва, виданому Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією зазначається, що третя особа не зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 взагалі, а позивач зареєстрована лише з 2002 року. Отже, позивач та третя особа не проживали разом із спадкодавцем на день смерті, а відтак не мають права на спадкування майна останнього в розумінні ЦК України. Жодних поважних причин пропуску строку позовної давності позивач не наводить, а тому відсутні підстави для поновлення строку прийняття спадщини та відсутні підстави визнання недійсним свідоцтва про прийняття спадщини за законом від 24.10.1995 року ОСОБА_6

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.01.2018 р. залучено до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Сьома Київська державна ноторіальна контора, Дев'ята Київська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне територіальне управління юстиції в Київській області та виключено із числа третіх осіб Сьому Київську державну нотаріальну контору та Дев'яту Київську державну нотаріальну контору (а.с. 73,74).

16.02.2018 р. від представника третьої особи Головного територіального управління юстиції в м. Києві до суду надійшли письмові пояснення, в яких розгляд даної справи залишив на розсуд суду (а.с. 89-92).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_10 та її представник ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, просили відмовити в їх задоволенні.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті справи до суду не направив.

Представник третьої особи Головного територіального управління юстиції в м. Києві в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за відсутності представника за наявними документами та доказами, враховуючи фактичні обставини справи та ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_8 (а.с. 11).

24.10.1995 року державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 видано свідоцтво на право на спадщину по закону на ? частину квартири АДРЕСА_1, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядження №204Ж, Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва 31.01.1994р., зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 14.02.1994р. №1136 (а.с. 16).

Згідно Інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №КВ-2017 №30237 від 07.08.2017р., квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована на ім'я ОСОБА_6, а саме: 1\2 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району 31.01.1994 року та ? частини на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Сьомою Київською держконторою 24.10.1995 р., №1у-4425 (а.с.14).

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 з 15.09.1964 року та ОСОБА_1 з 09.01.2001р. (а.с. 15), що також підтверджується листом Відділу з питань реєстрації місця проживання\ перебування фізичних осіб про надання інформації

Згідно листа Управління освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 05.03.2018 р., адреса проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на момент вступу до середньої школи №141 м. Києва: АДРЕСА_1 (а.с. 115, 116).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_6 (а.с.13).

Щодо майна померлої ОСОБА_6 державним нотаріусом Дев'ятої Київської нотаріальної контори 03.08.2017 р. відкрито спадкову справу №568/2017 (а.с. 143-165).

За життя 19.10.1996 року ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах кожному (а.с. 151)

27.04.2015 р. ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 148).

За заявленими вимогами позивач посилається на те, що вона та ОСОБА_3 є дітьми померлого ОСОБА_8, проживали разом з ним та мали право на спадщину як спадкоємці першої черги, у зв'язку з чим просить визнати свідоцтво на право на спадщину за законом від 24.10.1995 року недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За клопотанням позивача вона була допитана у якості свідка, при цьому позивач засвідчила, що вона все життя з народження проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_8, матір'ю ОСОБА_11, меншим братом ОСОБА_3 та бабусеюОСОБА_6. Бабуся завжди говорила, що заповіт склала на неї та її брата. Про наявність заповіту на ім'я відповідача дізнались вже після смерті бабусі в нотаріуса, тоді ж їм стало відомо, що ? частина квартири була зареєстрована за їхнім батьком. Документів на квартиру вона ніколи не бачила, їх зберігала бабуся. Її мати у спірній квартирі жила до 2016-2017 року. Зміна її прізвища із ОСОБА_11 на ОСОБА_8 була в дитинстві. Мати з батьком в зареєстрованому шлюбі не перебували.

Свідок ОСОБА_11 засвідчила, що позивачу та ОСОБА_3 вона рідна мати. У квартирі АДРЕСА_1 вона жила з лютого 1982 року до 2014-2015 року доки не пішла на пенсію. Діти жили там з народження. ОСОБА_12 говорила, що квартира її, отримувала житло вона з роботи від заводу «Арсенал», квартиру перепише на дітей. Про власників спірної квартири вона не цікавилась, де були прописані її діти не пам'ятає. Прізвища дітей були змінені після смерті їх батька.

Свідок ОСОБА_13 засвідчила, що вона сусідка, знає сім'ю ОСОБА_8, позивач та ОСОБА_3 жили у спірній квартирі з народження по даний час, з дітьми разом вони гуляли на площадці, в школу ходили на Русанівці, вона бачила дітей щодня. Квартира № 127 була ОСОБА_12.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР у редакції 1963, часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилась після його смерті.

Статтею 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За змістом положень ст.ст. 560, 561 ЦК УРСР в редакції 1963 року, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1280 ЦК України якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 1300 ЦК України, на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину, у такому випадку нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Рішенням Дніпровського суду м. Києва від 10.11.1995 року встановлено факт батьківства ОСОБА_8 у відношенні дітей ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 97).

На підставі даного рішення, були внесено зміни до записів акту про народження щодо ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 86, 87), та внесено зміни стосовно прізвища та відомостей щодо батька.

Крім того, повторно видано свідоцтва про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 9, 10).

Отже, факт батьківства був встановлений після смерті ОСОБА_8 та після видачі ОСОБА_6 свідоцтва на право на спадщину по закону від 24.10.1995 року, а тому на час відкриття спадщини ані позивач, ані третя особа не належали до спадкоємців першої черги.

Як встановлено в судовому засіданні мати позивача ОСОБА_11 не зверталась в інтересах своїх неповнолітніх дітей до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_8. Крім того, позивач та третя особа досягнувши повноліття також не звертались із відповідними заявами.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.09.2012 р. № 6-85цс12.

Судом встановлено, що позивач своєчасно спадщину не прийняла через те, що не знала, що ? частина спірної квартири належала її покійному батьку, тобто свідомо, за відсутності будь-яких перешкод не вчинила дії для з'ясування наявності спадкового майна та прийняття спадщини у встановленому законом строку.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про визнання за ОСОБА_3 права власності на частку спірної квартири в порядку спадкування за законом, проте останній за своїм процесуальним статусом є третьою особою у справі, тому вимоги позову у цій частині також не ґрунтуються на нормах закону.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд покладає судові витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст. ст. 525, 529, 549 ЦК УРСР, ст. ст. 1272, 1280, 1300 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Головне територіальне управління юстиції в м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Третя особа - ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Третя особа - Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, адреса місця знаходження: м. Київ, пров. Музейний, 2-д.

Повне судове рішення складено 24 липня 2018 року.

Суддя Виниченко Л.М.