Ухвала суду № 75473418, 24.07.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8566/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.,

за участю:

представника відповідача - Серга Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом громадянина Узбекистану ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення та заборону в'їзду в Україну,

встановив:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває на розгляді справа за адміністративним позовом громадянина Узбекистану ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення та заборону в'їзду в Україну.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений згідно норм процесуального законодавства. Заяви про відкладення розгляду справи з поважних причин чи про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити позов без розгляду у зв'язку з повторною неявкою сторони позивача.

Вислухавши думку представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Позовна заява зареєстрована в Дніпровському районному суді м. Києва 07.06.2018 року.

15.06.2018 року у даній справі було відкрито провадження, та призначено до судового розгляду на 22.06.2018 року. Крім того, в ухвалі про відкриття провадження судом зупинено дію рішення Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 31.05.2018 року про примусове повернення та заборону в'їзду в Україну на строк до 31 травня 2021 року щодо громадянина Узбекистану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до набрання законної сили судового рішення.

В судове засідання 22.06.2018 року представник позивача не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням за межами м. Києва в іншому судовому засіданні, яке було отримано судом 22.06.2018 року о 13.30 годині. У зв'язку з неявкою представника позивача судовий розгляд перенесено на 24.07.2018 року.

В судове засідання 24.07.2018 року ні позивач, ні представник позивача не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені за допомогою повідомлення направленого рекомендованою поштою, за адресою, яка вказана в позовній заяві. Заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин, чи про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавали.

Встановлено, що дана справа перебуває в провадженні суду з 07.06.2018 року. За даний час судовий розгляд по суті спору не розпочинався.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», слідує, що в силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, в їх системному зв'язку, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

Вказане узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03), в частині того, що «…сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003 року).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В матеріалах справи містяться відомості щодо виклику сторони позивача на усі судові засідання. Заяв про розгляд справи без присутності позивача до суду не надходило.

Враховуючи викладене, норми чинного законодавства України, прецедентну практику Європейського суду з прав людини, та те, що без позивача дану справу розглянути неможливо, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 44, 240, 248 КАС України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов громадянина Узбекистану ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення та заборону в'їзду в Україну - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: