Вирок № 75469901, 24.07.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

№695/3688/17

1-кп/707/115/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року м. Черкаси

Черкаський районний суду Черкаської області у складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.,

суддів Смоляра О.А., Соколишиної Л.Б.,

за участю:

секретаря Березюк Л.С.,

прокурорів Бобер Н.П., Долотія В.С., Компанієць М.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої ОСОБА_2

захисника Побиванця Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Черкаси кримінальне провадження № 12017250150001171 по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Золотоноша Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має; депутатом будь-якого рівня, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, учасником бойових дій не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживаючого: АДРЕСА_2,

раніше судимого:

1) 20.01.2015 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 70 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений з іспитовим строком 1 рік;

звільнений на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.02.2016 року по закінченню іспитового строку;

2) 22.09.2017 року вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт (покарання не відбуте)

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, 03.10.2017 року в період часу з 00 год. 00 хв. по 01 год. 30 хв. перебуваючи в кухні домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 умисно, скоїв вбивство малолітньої ОСОБА_5 за наступних обставин.

Провівши свою співмешканку ОСОБА_1 на таксі, на якому остання поїхала до своєї подруги, прийшовши до місця свого проживання, побачив, що донька його співмешканки малолітня ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6, яка залишилася спати одна вдома, не спить, а вчинила на кухні безлад і сидить під столом, в результаті раптово виниклої агресії до малолітньої ОСОБА_5, що виникла на ґрунті вчиненого малолітньою ОСОБА_5 безладу, маючи умисел на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті дитині, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії та можливість настання тяжких наслідків, доставши дитину з-під столу, наніс їй численні удари рукою по голові та тулубу, розуміючи при цьому, що своїми діями, а саме такою кількістю ударів у життєво-важливі органи дитини, віком півтора роки, завдає потерпілій сильний фізичний біль і можливість настання смерті останньої.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді травми голови, з крововиливами під м'які мозкові оболонки, на м'яких покривах черепа, синцями, саднами обличчя та голови; травми органів черевної порожнини, грудної клітки з розривом та крововиливом кореня брижі кишківника, підшлункової залози, крововиливами в дванадцятипалу кишку, брижу поперечно-ободової кишки, лімфатичний вузол брижі, крововиливами в фіброзну капсулу правої нирки, правого наднирника, м'язу тазу справа, в легені, які відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №05-8-01/427 від 28.11.2017 року, у зв'язку з небезпекою для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №05-8-02/213 від 03.10.2017 року смерть дитини - ОСОБА_5, настала від поєднаної травми голови, органів черевної порожнини та грудної клітки з крововиливами під м'які мозкові оболонки; розривом та крововиливом кореня брижі кишківника, підшлункової залози, крововиливами в дванадцятипалу кишку, брижу поперечно-ободової кишки, лімфатичний вузол брижі, крововиливами в фіброзну капсулу правої нирки, правого наднирника, м'язу тазу справа, крововиливами під плевру обох легень, що супроводжувались внутрішньо-черевною кровотечею.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4, які виразилися в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті малолітній дитині, суд кваліфікує за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.

Судом враховані наступні докази на підтвердження встановлених обставин.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, визнав частково та пояснив, що не визнає вину в частині умислу на вбивство дитини. Показав, що близько 00 годин 00 хвилин 03 жовтня 2017 року, він провів свою співмешканку ОСОБА_1 до таксі, на якому вона поїхала до своєї подруги та повернувся додому де перебувала донька його співмешканки малолітня ОСОБА_5, яку вони залишили одну вдома спати. Коли зайшов до кухні то побачив, що ОСОБА_5 не спить, а все на кухні порозкидала і сидить під столом. Він дістав її з під столу та в результаті раптово виниклої агресії від її поведінки він наніс їй декілька ударів рукою в різні частини тіла. Все відбувалося швидко, він не пам'ятає скільки ударів і куди він наносив дитині. Потім спробував її помити, бо дитина була у фекаліях і мочі та відніс її на ліжко в кімнату, дав їй попити води, але дитина почала рвати, він злякався та почав викликати швидку та робити штучне дихання, потім взяв дитину на руки та пішов на зустріч швидкої медичної допомоги. Коли зустрів лікарів, вони оглянувши дитину сказали, що вона померла. Умислу на вбивство ОСОБА_6 не мав, вбивство не планував. Відчуває душевне переживання із-за її смерті. У вчиненому кається, просив не карати суворо, бо вбивати дитину не хотів.

Незважаючи на часткове невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, по справі існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала суду, що близько 00 годин 00 хвилин 03 жовтня 2017 року, вона поїхала на таксі до своєї подруги домовитися про роботу, її співмешканець ОСОБА_4 провівши її мав повернутися додому та побути з її донькою ОСОБА_5 У подруги вона перебувала більше години в цей час неодноразово до ОСОБА_4, який говорив, що з дитиною все добре, а потім зателефонував і сказав, що ОСОБА_5 не дихає. Коли вона поверталася додому, то побачила швидку допомогу, в якій була її дитина і лікарі їй повідомили, що вона померла. Крім того потерпіла пояснила, що обвинувачений одного разу вдарив дитину, але вона зробила йому зауваження і він пообіцяв більше її не чіпати.

Свідок ОСОБА_7 допитаний в суді показав, що він водій таксі 02 жовтня 2017 року близько 23 години 40 хвилин, в м. Золотоноша за викликом відвозив ОСОБА_1 і її подругу з вул. Баха в м. Золотоноша.

Свідок ОСОБА_8 в суді показав, що він водій таксі 03 жовтня 2017 року він відвозив ОСОБА_1 і її подругу на вул. Баха, 90 в м.Золотоноша.

Свідок ОСОБА_9 в суді показала, що ОСОБА_4 її син, він проживав із ОСОБА_1 та її донькою. У вечері 02 жовтня 2017 року син прийшов і попросив кошти на таксі для ОСОБА_1, яка мала поїхати до подруги. Син завжди гарно відносився до ОСОБА_5 і чому так сталося вона не знає.

Свідок ОСОБА_10 в суді показав, що він працює фельдшером, в ніч з 02 жовтня на 03 жовтня 2017 року він виїжджав за викликом прийнятим диспетчером від невідомого чоловіка, що помирає дитина. У складі швидкої виїхали на виклик, на вулиці Франка та побачили, як до них біг ОСОБА_4 з дитиною на руках, вони відразу оглянули дитину, вона була без будь-яких ознак життя, з багаточисленними ушкодженнями голови, тулуба, кінцівок та закритою травмою черевної порожнини. Потім викликали поліцію і судмедексперта. ОСОБА_4 пояснив, що дитина падала і в результаті цього отримала ушкодження м'яких тканин. Потім через пів години прийшла мати дитини.

Свідок ОСОБА_11 допитана в суді показала, що вона працює медичною сестрою, в ніч з 02 жовтня на 03 жовтня 2017 року вона виїжджав за викликом прийнятим диспетчером, що помирає дитина. Вона у складі швидкої виїхала на виклик, на вулиці Франка вони побачили як до них біг ОСОБА_4 з дитиною на руках, вони відразу оглянули дитину, вона була без будь-яких ознак життя, з багаточисленними ушкодженнями голови, тулуба, кінцівок та закритою травмою черевної порожнини. Потім викликали поліцію і судмедексперта. ОСОБА_4 пояснив, що дитина падала і в результаті цього отримала ушкодження м'яких тканин.

Свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14, кожна окремо суду пояснили, що вони подруги ОСОБА_1 ніч з 02 жовтня на 03 жовтня 2017 року разом перебували на місці роботи ОСОБА_14 в цей час вони спілкувалися, ОСОБА_1 телефонувала до ОСОБА_4 питала як дитина. Після розмов з ОСОБА_4 поводила себе спокійно. Крім того, ОСОБА_13 пояснила, що коли вони з ОСОБА_1 поверталися додому останній зателефонував ОСОБА_4 і сказав, що дитина не дихає.

Окрім показів обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_1 та свідків, судом досліджено письмові докази по справі, якими також підтверджується винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним:

-протоколом огляду місця події від 03.10.2017 року з фототаблицею, відповідно до якого у ході огляду автомобіля швидкої медичної допомоги було оглянуто труп потерпілої ОСОБА_5 та виявлені і зафіксовані тілесні ушкодження (т.1 а.с. 69-77);

-протоколом огляду місця події від 03.10.2017 року з фототаблицею, а саме будинку по АДРЕСА_2 де було скоєно вбивство малолітньої ОСОБА_1 (Т. 1 а.с. 78-86);

протоколом огляду місця події від 03.10.2017 року з фототаблицею, відповідно до якого у ході в морзі було оглянуто труп потерпілої ОСОБА_5 та виявлені і зафіксовані тілесні ушкодження(Т. 1 а.с. 87-99);

-лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 НОМЕР_1від 03.10.2017, відповідно до якого смерть ОСОБА_5, настала ІНФОРМАЦІЯ_7 від ушкодження унаслідок контакту з тупим предметом, намір не визначено (Т. 1 а.с. 100);

- висновком судово-медичної експертизи №05-8-02/213 від 03.10.2017 згідно якого смерть дитини ОСОБА_5 настала від поєднаної травми голови, органів черевної порожнини та грудної клітки з крововиливами під м'які мозкові оболонки; розривом та крововиливом кореня брижі кишківника, підшлункової залози, крововиливами в дванадцятипалу кишку, брижу поперечно-ободової кишки, лімфатичний вузол брижі, крововиливами в фіброзну капсулу правої нирки, правого наднирника, м'язу тазу справа, крововиливами під плевру обох легень, що супроводжувались внутрішньо-черевною кровотечею (Т. 1 а.с. 110-113);

- висновком судово-медичної експертизи №05-8-01/352 від 07.11.2017 згідно якої в слідах на напірнику знайдена кров, видову належність якої неможливо встановити;

- висновком додаткової судово-медичної експертизи №05-8-01/427 від 28.11.2017 відповідно до якого ОСОБА_4 заподіяв потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді травми голови, з крововиливами під м'які мозкові оболонки, на м'яких покривах черепа, синцями, саднами обличчя та голови; травми органів черевної порожнини, грудної клітки з розривом та крововиливом кореня брижі кишківника, підшлункової залози, крововиливами в дванадцятипалу кишку, брижу поперечно-ободової кишки, лімфатичний вузол брижі, крововиливами в фіброзну капсулу правої нирки, правого наднирника, м'язу тазу справа, в легені, які відповідно до в зв'язку з небезпекою для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Тілесні ушкодження ОСОБА_5 виникли від дії твердого тупого предмета чи предметів. Виключена можливість нанесення всіх тілесних ушкоджень ОСОБА_5 власноручно. На трупі ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, характерних для падіння з висоти власного зросту (без надання тілу прискорення чи з наданням тілу прискорення з подальшим ударом об рівну поверхню) немає.

Виникнення у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень при обставинах вказаних ОСОБА_4 при обставинах вказаних у слідчому експерименті - виключена (Т. 1 а.с. 136-140);

-протоколом та відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 від 03.10.2017 року та відеозаписом, здійсненим при проведенні даного слідчого експерименту, оглянутим в судовому засіданні, на якому видно, що ОСОБА_4 показав, що завдав лише один удар в живіт ОСОБА_15 (Т. 1 а.с. 101-106);

-протоколом огляду амбулаторної медичної картки ОСОБА_5 (Т. 1 а.с .115-135);

-протоколом огляду фотокарток ОСОБА_5, які зроблені 02.10.2017 року з яких вбачається, що станом на 02 жовтня 2017 року на потерпілій відсутні яві тілесні ушкодження(Т. 1 а.с .141-155);

-висновком судово-психіатричного експерта №425 від 25.10.2017, згідно якого обвинувачений ОСОБА_4 виявляв і виявляє ознаки розладу особистості емоційно нестійкого - збудливого типу в стані компенсації, що враховуючи не психотичний рівень розладів, помірну вираженість та компенсованість емоційно-вольових порушень, збереженість памяті та інтелекту, критичних і прогностичних функцій - не позбавляло на вказаний період часу та не позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати та керувати своїми діями (Т.1 а.с. 173-176);

Зазначені письмові докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально процесуального закону, є допустимими та належними, та такими, що безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 діяння, інкримінованого йому сторону обвинувачення, відповідають показанням обвинуваченого та потерпілої.

Наведені вище процесуальні документи в сукупності з показами потерпілої та свідків свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового розслідування.

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому діяння повністю доведена Об'єктивна сторона злочину характеризується; 1) діянням - посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді фізіологічної смерті потерпілого; 3) причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками.

Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.

Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел слід вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні взаємовідносини. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, у випадку заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, ставлення до настання смерті проявляється в необережності.

Часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 суд оцінює критично та вважає їх такими, що спрямовані на уникнення відповідальності.

Наявні, встановлені судом обставини, дають суду підстави стверджувати, що коли ОСОБА_4 побачив безлад на кухні, який зробила ОСОБА_5, це викликало у останнього прилив агресії, який виразився у бажанні нанести дитині тілесні ушкодження, а потім і заподіяти смерть.

При цьому в стані агресії обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлював, що наносить удари руками малолітній дитині в життєвоважливі частини її тіла, голову та тулуб, розуміючи, що він дорослий чоловік вагою близько 80 кг завдає ударів півторарічній дитині вагою до 10 кг.

Зазначені обставини свідчать про наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 прямого умислу на протиправне позбавлення життя малолітньої дитини ОСОБА_5

Вказане переконання суду також повністю підтверджується висновком судово-психіатричного експерта №425 від 25.10.2017про те, що обвинувачений ОСОБА_4 під час вчинення інкримінованого йому діяння своїм психічним станом міг усвідомлювати та керувати своїми діями (Т.1 а.с. 173-176).

Ці обставини, що були встановлені як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, свідчать про жорстокий характер вичиненого ОСОБА_4 діяння.

Перевіривши докази у цій справі, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, оцінивши їх відповідно до положень статті 94 КПК України, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_4 наявний склад злочину, передбачений п. 2 ч.2ст.115 КК України - об'єктивна, суб'єктивна сторона злочину.

Колегія суддів, відповідно до вимог ст. 85, 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, виходячи з глибокого аналізу кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, оцінюючи їх у своїй сукупності та достатнього взаємозв'язку, вважає, що факти вчинення злочину ОСОБА_4 знайшли своє підтвердження в суді, а органом досудового слідства вірно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_4 за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України за ознаками: вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті малолітньої дитини.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4, колегія суддів, враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особистість обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра перебуває під диспансерним наглядом з з діагнозом розлади адаптації з порушенням емоцій і поведінки (Т. 1 а.с. 159), у лікаря-нарколога під наглядом не перебуває (Т. 1 а.с. 159) раніше судимий має незняту та непогашену судимість.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, що вчинений ним злочин, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого, а також дані про особу обвинуваченого, який вчинивши у 2015 році, злочин проти життя та здоров'я особи - нанесення тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочини проти життя та здоров'я особи, а саме вбивство малолітньої дитини.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Так, колегія суддів, враховує фактичні обставини вчинення ОСОБА_4 вбивства малолітньої ОСОБА_5, а саме кількість, характер та локалізацію тілесних ушкоджень завданих обвинуваченим в життєво важливі органи потерпілої, раптово виниклий умисел на вчинення цього особливо тяжкого злочину та малозначний привід для цього.

При врахуванні обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченого, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суд України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Так, колегія суддів вважає, що поведінка обвинуваченого під час вчинення ним вбивства, та після цього, а саме намагання зробити штучне дихання дитині, самостійне звернення до швидкої допомоги, свідчить про критичне ставлення обвинуваченого до скоєного та жаль з приводу вчиненого.

Таким чином, колегією суддів встановлено обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, - щире каяття.

До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4, колегія суду відносить рецидив злочинів.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 50, ст. 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Зважаючи на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 у поєднанні із тяжкістю вчиненого злочину, викладеному у даному вироці суду, в особливості із вчиненням умисного вбивства малолітньої ОСОБА_5, обставинами вчинення цього злочину, поведінки обвинуваченого після вчинення вбивства, яка свідчить про критичне ставлення обвинуваченого до скоєного та жаль з приводу вчиненого, колегія суддів приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним інших злочинів, за злочин, передбачений п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України буде покарання у виді позбавлення волі.

Суд також враховує, що ОСОБА_4 засуджений 22.09.2017 вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт і покарання не відбув.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.72 КК України, одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт. Таким чином, невідбуте покарання ОСОБА_4 за вказаним вище вироком суду, становить 10 днів.

Враховуючи, що на день постановлення вироку суду обвинувачений ОСОБА_4 покарання призначене за попереднім вироком не відбув, суд при призначенні остаточного покарання обвинуваченому за сукупністю вироків застосовує вимоги ст. 71 ч.1 КК України та повністю приєднує до знов призначеного покарання невідбуту частину покарання у вигляді 10 днів позбавлення волі, призначеного за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.09.2017.

Оскільки ОСОБА_4 судом призначено покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, до набрання вироком законної сили щодо нього необхідно залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Потерпілою цивільного позову не заявлено, однак за нею зберігається право на звернення до суду за відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуте покарання у вигляді 10 (десяти) днів позбавлення волі призначеного за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.09.2017 та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 13 (тринадцяти) років 10 (десяти) днів позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання, тобто з 03 жовтня 2017 року.

Речові докази, псля набрання вироком законної сили

- 1 оптичний диск з записом слідчого експерименту за участю ОСОБА_4, фотознімки зроблені в ході оглядів місця події, фотознімки надані свідком ОСОБА_16, 1 оптичний диск з записом одночасного допиту між підозрюваним ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_1 - залишити в матеріалах справи.

- полімерний прозорий пакет, кінці якого прошито ниткою, до кінців нитки приклеєна етикетка з написом «Висновок експерта № 05-1-08/351, кримінальне провадження 12017250150001171, речовий доказ - дитячі труси. Експерт імунолог судовий (підпис) ОСОБА_17, полімерний пакет білого кольору , кінці якого прошито ниткою, до кінців нитки приклеєна етикетка з написом «Висновок експерта № 05-1-08/352, кримінальне провадження 12017250150001171, речовий доказ - напірник. Експерт імунолог судовий (підпис) ОСОБА_17 - знаходиться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Золотоніського відділу поліції ГУ Національної поліції в Черкаській області - знищити.

Апеляційні скарги можуть бути подані протягом 30 днів з дня проголошення вироку до судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаськоїської області через Черкаський районний суд Черкаської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копія вироку після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя Є.П.Тептюк

Судді: О.А.Смоляр

Л.Б.Соколишина