Ухвала суду № 75469873, 24.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1139/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Красюк Г. П. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року

м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Ювшина В.І.

з участю секретаря: Торопенко Н.М.

учасники справи:

представника позивача Пастухов О.В.

відповідача ОСОБА_6

представника відповідача адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 липня 2013 року у справі позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

рішення постановлено під головуванням судді Красюк Г.П.,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 30.11.2006 року між акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» (в зв'язку зі зміною найменування юридичної особи - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк») і ОСОБА_8 було укладено кредитний договір №836-004/06Р.

Згідно з умовами договору позивач ПАТ КБ «Правекс-Банк» надав відповідачу ОСОБА_8 кредит в іноземній валюті на загальну суму 38 700 доларів США на строк з 30.11.2006р. до 30.11.2036 р. зі сплатою 12% річних для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно договору страхування нерухомого майна, укладення яких відбувається на основі та з урахуванням вимог п.6.1.14 даного договору, а ОСОБА_8 зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з даним договором у повному обсязі.

Відповідно до договору іпотеки №836-004/06Р від 30.11.2006р. ОСОБА_8, для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором №836-004/06Р від 30.11.2006р. та можливих змін і доповнень до нього, щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені) вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, надалі «основне зобов'язання», передав в іпотеку позивачу належне йому на праві власності нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1.

За договором поруки №836-004/06р від 30.11.2006 р. ОСОБА_6 зобов'язався перед позивачем - банком, нести солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі взятих на себе ОСОБА_8 зобов'язань за кредитним договором №836-004/06Р від 30.11.2006р. та можливих змін та доповнень до нього, щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені) вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 30.11.2031р. у розмірі 38700 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

Відповідно до вимог п.2.1. договору поруки №836-004/06Р від 30.11.2006р ОСОБА_6 зобов'язався у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_8 зобов'язань за кредитним договором, виконати за нього зобов'язання перед позивачем на умовах в порядку і строки встановлені кредитним договором № 836-004/06Р.

Станом на 06.12.2012р. за ОСОБА_8 наявна заборгованість в сумі 66412 доларів США 92 цента в тому числі:

- непогашений кредит 38442 долари США,

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту 6816 доларів США,

- несплачені відсотки за користування коштами-15625 долари США 92 центи,

- пеня за несвоєчасне погашення відсотків-5529 доларів США,

що за курсом національного банку України станом на 06 грудня 2012 р. (799 грн. 30 коп. за 100 доларів США) становить 530 838 грн.74 коп. в тому числі:

- непогашений кредит 307266,90 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту 54480,28 грн.,

- несплачені відсотки за користування коштами 124897,97 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення відсотків 44193,29 грн.

З метою виконання положень договору, на адресу ОСОБА_8 та ОСОБА_6 позивачем неодноразово надсилалися повідомлення про необхідність погашення заборгованості за кредитною угодою, нарахованими відсотками та штрафним санкціям.

Позивач просив суд:

- стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість в сумі 530 838, 47 грн.;

- стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 3441,00 грн.

Заочним рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 09 липня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість по кредитному договору № 836-004/06Р від 30.11.2006р. в сумі 530 838,47 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 441 грн.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 24 травня 2018 року заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 липня 2013 року залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суд першої інстанції ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, вважаючи, що заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 липня 2013 року прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість по кредитному договору № 836-004/06Р від 30.11.2006 р. в сумі 530 838,47 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3441 грн.; в іншій частині позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, він не був належним чином повідомлений про розгляд справ в суді першої інстанції та не отримував заочне рішення суду першої інстанції, оскільки він 16.03.2011 року його було знято з реєстрації, яка була зазначена в договорі фінансової поруки. А в оголошеннях в газеті не було зазначено якого саме ОСОБА_6 викликали в судове засідання. Тому він був позбавлений можливості подавати заперечення проти позовних вимог на захист своїх інтересів.

Апелянт зазначає, що позивачем не було надано до суду доказів правонаступництва ПАТ КБ «Правекс-Банк» до АКБ «Правекс-Банк» та доказів про передачу позивачем кредитних коштів позичальнику.

Крім того апелянт наголошує на тому, що оскільки з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов'язання (п.4.4.кредитного договору) та що Банк мав право з 10.02.2007 р. протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подала лише 16.04.2013 року, то у суду першої інстанції відсутні були підстави для задоволення позову в частині пред'явлення вимог до поручителя.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й зобов'язання пред'явити позов до боржника протягом шести місяців від дати порушення боржником.

В відзиві на апеляційну скаргу ПАТ КБ «Правекс Банк» вважає, що суд першої інстанції не порушив процесуальну права апелянта, розглянувши справу заочно, так як ОСОБА_6 в порушення договору поруки не повідомив кредитора про переміну свого місця проживання. Лист від 30.03.2007 року до боржника та поручителя про погашення заборгованості не був вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, а лише попередженням. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

В відповіді на відзив ОСОБА_6 стверджує про пред'явлення до нього позовних вимог про солідарну відповідальність за невиконаним зобов'язанням по кредитному договору після припинення договору поруки.

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційний суд Черкаської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Черкаського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк» прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_8 належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, а за невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, тому поручитель ОСОБА_6 відповідає в тому ж обсязі, як і боржник ОСОБА_8 за сплату основного боргу і процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки.

Проте колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Встановлено, що 30.11.2006 року між АКБ «Правекс-Банк» (в зв'язку зі зміною найменування юридичної особи - ПАТ КБ «Правекс-Банк») і ОСОБА_8 було укладено кредитний договір №836-004/06Р (а.с. 5-7).

Згідно з умовами договору ПАТ КБ «Правекс-Банк» надав ОСОБА_8 кредит в іноземній валюті на загальну суму 38 700 доларів США на строк з 30.11.2006 р. до 30.11.2036 р. зі сплатою 12% річних для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів згідно договору страхування нерухомого майна, укладення яких відбувається на основі та з урахуванням вимог п. 6.1.14 даного договору, а ОСОБА_8 зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з даним договором у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору ОСОБА_8 зобов'язався погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 129 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця.

П. 4.2. кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом підлягають сплаті ОСОБА_8 у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору, зазначеного у п.1.2 даного договору.

Відповідно до договору іпотеки №836-004/06Р від 30.11.2006р. ОСОБА_8, для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором №836-004/06Р від 30.11.2006р. та можливих змін і доповнень до нього, щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені) вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, надалі «основне зобов'язання», передав в іпотеку позивачу належне йому на праві власності нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 8-11)

За договором поруки №836-004/06р від 30.11.2006 р. ОСОБА_6 зобов'язався перед банком, нести солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі взятих на себе ОСОБА_8 зобов'язань за кредитним договором №836-004/06Р від 30.11.2006 р. та можливих змін та доповнень до нього, щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені) вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 30.11.2031р. у розмірі 38700 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

Відповідно п. 2.1. договору поруки №836-004/06Р від 30.11.2006 р. поручитель зобов'язався у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, виконати за нього зобов'язання перед позивачем на умовах в порядку і строки встановлені кредитним договором (а.с.16-17).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №836-004/06Р від 30.11.2006 р. станом на 06.12.2012 року ОСОБА_8 мав заборгованість за кредитом в сумі 66412,92 доларів США, в тому числі:

- кредит 38442 долари США,

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту 6816 доларів США,

- відсотки 15625,92 долари США,

- пеня за несвоєчасне погашення відсотків 5529 доларів США (а.с.13-14).

24 грудня 2012 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернувся до ОСОБА_8 з вимогою про дострокове погашення боргу (а.с. 20), яка, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, була отримана останнім 28 грудня 2012 року (а.с. 20,22).

Аналогічна вимога про дострокове погашення боргу була надіслана поручителю ОСОБА_6, проте поштовий конверт було повернуто без вручення адресату з зазначенням причини - «за зазначеною адресою не проживає» (а.с. 21,22).

До заяви про перегляд заочного рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 липня 2013 року у справі позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_6 додано ксерокопію вимоги АК «Правекс-Банк» від 30.03.2007 року до ОСОБА_6 як поручителя про повне дострокове погашення кредиту від 30.11.2006 року в загальній сумі 39557 долари США, із яких 38442 долари США непогашений кредит, 1094 долара США несплачені відсотки та 21 долар США пеня на суму непогашеного кредиту та несплачених відсотків (а.с. 65).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Ч. 1 ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будь-кого з них окремо.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Оскільки боржником не оскаржувався факт отримання коштів за кредитним договором та не оскаржувався розрахунок заборгованості, що був наданий банком, а доказів належного, виконання договору та погашення кредиту і процентів за користування кредитом позичальником не надано, тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_8 виконав зобов'язання за кредитним договором.

Також щодо доводів апелянта, що його права, як поручителя, були порушені, оскільки його не було повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції, то варто зазначити, що суд першої інстанції здійснював повідомлення ОСОБА_6 про розгляд даної справи за адресою: АДРЕСА_3. Дана адреса зазначена, як адреса поручителя в договорі поруки.

Відповідно до п.2.4. договору поруки у разі зміни свого місцезнаходження поручитель зобов'язаний письмово повідомляти кредитора протягом 3-х календарних днів про ці зміни.

Тому, доводи апелянта про те, що 16.03.2011 року ОСОБА_6 був знятий з реєстрації за адресою, що зазначена в договорі поруки, і зареєструвався 22.04.2011 року за іншою адресою: вул. Орджонікідзе, 96, м. Черкаси, не можуть бути взяті до уваги, оскільки поручитель сам не вчинив передбачених договором поруки заходів, щодо повідомлення про зміну свого місцезнаходження.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, можна зробити висновок, що в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає у такому ж розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як установлено кредитним договором, то з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обчислення установленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Якщо банк пред'явив вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Зазначена правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року № 6-1455цс17.

Відповідно до п.9.1 кредитного договору, за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування кредитом відповідач-1 сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п.1.2 даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Згідно п 7.1.4 кредитного договору позивач має право вимагати дострокового погашення заборгованості в повному обсязі за рахунок переданого в іпотеку майна або звернути стягнення на грошові кошти та майно, яке належить позичальнику.

Згідно ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

З вимогою про дострокове погашення заборгованості за кредитом договором банк звернувся до поручителя 30 березня 2007 року (а.с. 65).

Крім того, при застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слід ураховувати таке.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

До такого правового висновку дійшов ВСУ в справі № 6-53цс14 в постанові від 17.09.2014 року.

Також аналогічне викладено і в правовій позиції, яка висловлена ВСУ в постанові від 27.01.2016 року у справі 6-990цс15, а саме, що відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У справі, яка переглядається, сторони в кредитному договорі узгодили дострокове повернення кредиту, сплату процентів, комісії та інших платежів, у тому числі у випадках, коли позичальник не сплатив банку в строк будь-яку суму, належну до сплати, не зміг виконати будь-яке зобов'язання за цим договором тощо. Про необхідність дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та внесення інших платежів банк письмово повідомляє позичальника (пп.4.4 п.9.3, 9.4, 9.7, 7.4.1 кредитного договору).

При цьому сторони в пункті 4.4. передбачили, що дострокове повернення кредиту, сплата процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором, у випадках, установлених пп.1.2 цього договору, кредитний договір припиняється достроково на десятий день місяця, наступного за місяцем, в якому виник факт прострочки.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання..

Унаслідок порушення боржником ОСОБА_8 виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Правкс-Банк» поручителю ОСОБА_6 30.03.2007 року направлено вимогу про сплату боргу за кредитом, а також сплату процентів та пені в порядку ст.1.2 кредитного договору. У цій вимозі банк просив погасити прострочену заборгованість за кредитним договором та достроково повернути отриманий кредит (тіло кредиту) у залишковій сумі протягом 30 календарних днів з моменту одержання цієї претензії (повідомлення).

Дане рекомендоване повідомлення було отримано ОСОБА_6.в квітні 2007 року.

Пред'явивши вимогу 30.03.2007 року про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування та пені, кредитор відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК змінив строк виконання основного зобов'язання.

У разі зміни кредитором на підставі ч.2 ст.1050 ЦК строку виконання основного зобов'язання передбачений ч.4 ст.559 цього кодексу 6-місячний строк підлягає обчисленню від цієї дати.

У справі, яка переглядається, ПАТ КБ «Правкс-Банк» звернулося з позовними вимогами до ОСОБА_6 16.04.2013 року, тобто з пропуском 6-місячного строку, передбаченого ч.4 ст.559 ЦК, так як порука припинилась 01 жовтня 2007 року.

Однак суд першої інстанції при перегляді заочного рішення 24.05.2018 року на дані аргументи ОСОБА_6 не звернув уваги та не дав їм належної правової оцінки. Установивши у справі, яка переглядається, що ПАТ КБ «Правекс-Банк», відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК змінило строк виконання основного зобов'язання та звернулося з позовними вимогами до ОСОБА_6 через 6 років після цього строку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором, так як договір поруки є припиненим (ч.4 ст. 559 ЦК України).

За таких обставин відповідно до статті 376 ЦПК України заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 липня 2013 року у справі позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає до скасування в частині солідарного стягнення з поручителя ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

В частині стягнення заборгованості за кредитним договором з боржник ОСОБА_8 заочне рішення Шполянського районного суду не оскаржувалось та не перевірялось.

Так як апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає до задоволення, то відповідно до статті 141 та підпункту в пункту 4 частині 1 статті 382 ЦПК України судові витрати ( судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 5161 гривна 58 коп.) підлягають до стягнення з позивача ПАТ КБ «Правекс Банк» на користь ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 258, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну ОСОБА_6 на заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 липня 2013 року задоволити, а заочне рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 липня 2013 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором в сумі 530838,47 гривни та витрат по сплаті судового збору в сумі 3441 гривну - скасувати.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою ПАТ КБ «Правекс-Банк» відмовити в задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_6 заборгованості по кредитному договору №836-004/06Р від 30.11.2006 року в сумі 530838, 47 гривень та судових витрат в сумі 3441 гривну.

Заочне рішення Шполянського районного суду від 09 липня 2013 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_8 та судового збору залишити без змін.

Стягнути з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на користь ОСОБА_6 судові витрати по справі в сумі 5161 гривну 58 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення

Судді Б.Б. Вініченко

О.М. Новіков

В.І. Ювшин

Повний текст постанови складено 24 липня 2018 року.