Постанова № 75466527, 17.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/14857/15-ц

Провадження № 22-ц/787/1031/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.,

секретар судового засідання Шептицька С. С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - ОСОБА_2;

третя особа - Перша Рівненська державна нотаріальна контора

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2018 року в складі судді Ковальова І. М., ухвалене м. Рівне о 17 годині 33 хвилини, відомості про дату виготовлення повного тексту рішення відсутні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Перша Рівненська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2018 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано ч. 5 ст. 1224 ЦК України, яка передбачає обов'язкову наявність сукупності обставин для усунення особи від спадкування: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи, та обґрунтована тим, що така сукупність позивачкою не доведена та не підтверджена належними та достатніми доказами.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на грубе порушення судом процесуальних норм, яке виявилося у ігноруванні її клопотань, котрі в свою чергу, мали важливе значення для встановлення істини по справі. Додає, що суд відхилив, зокрема, клопотання про виклик медичного персоналу лікарні та швидкої, які могли б підтвердити безпорадний стан покійного ОСОБА_3; про витребування документів з архіву Рівненського міського суду та про вилучення довідок з КП «Рівненське міське БТІ», які підтвердили б протиправність дій матері відповідачки та самої відповідачки щодо погіршення житлових умов покійного ОСОБА_3; про витребування від ГУ ДВС у Рівненській області інформації про укладення відповідачкою договорів оренди двокімнатної квартири по АДРЕСА_1; про витребування з архіву залізничних кас м. Рівне відомостей про те, чи брав покійний ОСОБА_3 квитки до м.Москва з тим, щоб поїхати до відповідачки; про витребування відомостей від мобільного оператора «Київстар» про наявність дзвінків від відповідачки до її хворого батька, а також ряд інших клопотань, відхилення яких свідчить про те, що суд не вжив усіх заходів для повного з'ясування обставин справи. Зазначає, що факт перебування її брата ОСОБА_3 у безпорадному стані підтверджується численними медичними документами, наявними в матеріалах справи, внаслідок якого він потребував стороннього догляду, уникнення фізичних навантажень та забезпечення дієтичним харчуванням. Додає, що цього всього з боку своєї єдиної дочки, відповідачки по справі, він був позбавлений, хоча такого піклування, турботи, догляду і моральної підтримки потребував саме від неї. Пояснює, що батько відповідачки мав гостру потребу в житлі, проте остання, маючи таке житло, не забезпечила його, внаслідок чого він був змушений поневірятися в сестер та знайомих. Зауважує, що вона прихистила свого брата в своєму домі на п'ять років, надавала йому одяг свого чоловіка, забезпечувала продуктами харчування та коштами на лікування. Стверджує, що з огляду на діагнози і хвороби ОСОБА_3 та перенесені ним хірургічні операції, беззаперечним є той факт, що він мав гостру необхідність в отриманні піклування й допомоги, в тому числі й немайнової, яку повинна була і могла надавати відповідачка шляхом телефонних розмов, листування, а також матеріальної - шляхом грошових переказів та наданням житла. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник відповідача адвокат ОСОБА_4 вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, ухваленим на підставі всебічно з'ясованих обставин справи та просить залишити його без змін.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3.

На випадок своєї смерті він не залишив жодного розпорядження щодо свого майна.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Єдиною спадкоємицею першої черги за законом є дочка померлого - відповідачка по справі ОСОБА_2.

Позивач по справі ОСОБА_1 є рідною тіткою відповідачки по справі ОСОБА_2, яку просить усунути від спадкування по закону за померлим ОСОБА_3, котрий був її рідним братом та батьком відповідачки.

Згідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст.ст.212-214 ЦПК України повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі саме цієї особи, або покладення на цю особу такого обов'язку у встановленому законом порядку відповідним рішенням.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

Судом встановлено, що після закінчення школи відповідачка вступила на стаціонарне навчання до Московського державного університету ім.М.Ломоносова. Після завершення навчання одружилася і залишилася проживати у м.Москві, де проживає і по даний час. В силу таких обставин вони з батьком не мали можливості бачитися часто, проте спілкувалися.

ОСОБА_3 проживав зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_5, яка і здійснювала за ним догляд, при чому вона жодного разу не зверталася за допомогою ні до кого із рідних покійного: ні до дочки, ні до рідних братів чи сестер, хоча і мала їх контактні дані. Саме з квартири ОСОБА_5 ОСОБА_3 був госпіталізований до лікарні перед смертю. Він перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії Центральної міської лікарні м.Рівне з 25 листопада 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року з діагнозом «гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом». Власне саме в цей період - 6 днів перед смертю - ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані внаслідок хвороби (інсульту) та потребував сторонньої допомоги. Разом з тим, такий догляд йому надавала його цивільна дружина. Відповідачці по справі про ці обставини не було відомо, що підтверджено показами свідків на стороні позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, допитаних місцем судом, та покази яких позивачкою не спростовано.

За таких умов, відсутні правові підстави вважати, що з боку відповідачки ОСОБА_2 мала місце винна умисна поведінка чи бездіяльність щодо ухилення від надання допомоги своєму хворому батькові.

Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування, відповідно ч.5 ст.1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Такої сукупності доведених у встановленому законом порядку фактів судом не встановлено.

Покликання апеляційної скарги на те, що покійний ОСОБА_3 потребував матеріальної допомоги спростовуються встановленими судом обставини на наявними в матеріалах справи документальними доказами. Так, починаючи з березня 1983 року по березень 2002 року ОСОБА_3 був постійно працевлаштований, зокрема, обіймав посади інженера відділу комплектації тресту «Поліссяводбуд», інженера відділу обласного управління меліорації, начальника відділу матеріально-технічного забезпечення райсількомунгоспу, заступника директора по постачанню кооперативу «Олеся», інженера ТОВ «Райдуга», інженера фірми «Добробут»; і лише два останні роки перед пенсією - 2005-2007 р.р. - перебував на обліку в центрі зайнятості. З червня 2007 року по грудень 2014 року ОСОБА_3 отримував пенсію, що підтверджується відповіддю Управління пенсійного фонду України в м.Рівне №14404/02 від 26 листопада 2015 року.

Більш того, як вбачається з відповіді Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Рівне, Рівненського та Здолбунівського району УДАІ УМВСУ в Рівненській області №35/24-3427 від 19 червня 2015 року, за ОСОБА_3 були зареєстровані транспортні засоби: ВАЗ 2103 д.н.НОМЕР_2, дата реєстрації 25 листопада 1993 року; МАЗ 8114 д.н.з НОМЕР_1, дата реєстрації 01 лютого 1995 року; DAWOO NEXIA, 2006 року випуску, д.н.з НОМЕР_3, дата реєстрації 04 червня 2013 року.

Крім іншого, у власності ОСОБА_3 був гараж, що підтверджується довідкою гаражного кооперативу «Авіатор» №2 від 19 червня 2015 року.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку. Що покійний ОСОБА_3 мав достатнє матеріальне забезпечення для власного утримання.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка по справі не надавала допомогу своєму батькові, якої той потребував саме від неї, апеляційним судом відхиляються як такі, що не відповідають обставинам справи. Показами свідків, допитаних судом першої інстанції, і свідчення яких позивачкою не спростовані, встановлено, що ОСОБА_3 звертався до дочки за допомогою двічі, коли у нього буди складні життєві обставини, і обидва рази дочка надала батькові можливість проживати разом із її сім'єю в Москві, де він по пів року жив у 1999-2000 роках та 2001-2002 роках.

У зв'язку з наведеним, апеляційний суд вважає, що факт свідомого ухилення відповідачки від виконання обов'язку по догляду та наданню допомоги спадкодавцю не доведений належними та достовірними доказами, так само як і факт, що спадкодавець потребував такої допомоги, при чому саме від відповідачки у розумінні ст.1224 ЦК України.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 липня 2018 року.

Головуючий підпис Ковальчук Н. М.

Судді: підпис Бондаренко Н. В.

підпис Гордійчук С.О.

Згідно:суддя Ковальчук Н. М.