Постанова № 75461121, 20.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 333/5819/17

Провадження №22ц/778/2582/18

Головуючий у 1 інстанції: Піх Ю.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішенняКомунарського районного суду м. Запоріжжя, ухвалене в м. Запоріжжі 04 травня 2018 року у справі за позовомОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фем Технолоджі», треті особи: ОСОБА_5, ПАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 16 грудня 2016 року о 08:00 годині ОСОБА_5 в смт. Балабине Запорізького району Запорізької області по вул. Урицького, буд. 124 керував автомобілем ЗАЗ-Ланос реєстраційний номер НОМЕР_1. Не витримав безпечну швидкість здійснив зіткнення з його автомобілем ЗАЗ-1102, який рухався йому на зустріч.

10.01.2018 року у відношенні ОСОБА_5 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Зазначений матеріал про адміністративну відповідальність був розглянутий 14.03.2017 року Пологівським районним судом Запорізької області, та винесено постанову відповідно до якої ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

В результаті ДТП було пошкоджено його автомобіль ЗАЗ-1102.

За розрахунком ПАТ «СК Оранта-Сич» йому завдано матеріальну шкоду в розмірі 6 927,06 грн. Вказане відображено в розрахунку вартості ремонту з врахуванням зносу пошкодженого в результаті ДТП автомобіля 3A31102 та в страховому акті від 01.06.2017 року.

Однак, фактично страхова компанія відшкодувала матеріальну шкоду в розмірі 4927,06 грн., за відрахуванням франшизи по договору страхування в розмірі 2 000 грн., яку повинен відшкодувати роботодавець ОСОБА_5, з вини якого він і поніс матеріальні збитки.

Крім того, матеріальних збитків він зазнав через погіршення свого стану здоров'я та як наслідок витрат на придбання ліків та медичні обстеження, а саме: на придбання препарату сермион - 245,90 грн. (21.07.2017); на придбання препарату сермион - 251,60 грн. (22.05.2017); на придбання препарату неовитам - 361,75 грн. (23.06.2017); на послуги з діагностики з використанням МРТ - 480,00 грн. (20.06.2017).

Таким чином, загальна сума завданої матеріальної шкоди становить 3 339,25 (три тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 25 коп.г

Крім цього, в результаті ДТП, що сталося з вини ОСОБА_5 він поніс не лише матеріальні збитки, а й суттєве пошкодження здоров'я. В день аварії він не звернувся до лікарні, сподіваючись на те, що все мине і йому стане краще. Однак, вже 23.12.2016 року він був змушений звернутися до лікаря, оскільки турбували сильні головні болі, артеріальний тиск підвищувався, втрата рівноваги при ходьбі (запаморочення). Лікар поставив діагноз стан після ДТП, струс головного мозку (16.12.2016) в вигляді цифалгічного синдрому, ДЕП II ст. змішаного ґенезу в вигляді вестибуло-атактичного синдромів.

Вказані лікарем хвороби були приводом для неодноразових звернень до лікарні, де він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується: випискою з амбулаторної картки хворого; випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 422 (період з 20.02.2017 по 03.03.2017); виписним епікризом із історії хвороби № 1271 (період з 03.05.2017 по 22.05.2017); випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 10690 (період з 14.06.2017 по 27.06.2017); випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 1613 (період з 09.08.2017 по 17.08.2017).

Внаслідок захворювань, отриманих під час ДТП змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури. Його постійно, щоденно турбують головні болі, більше в затилковій частині голови, часто виникає запаморочення, підвищення артеріального тиску, поганий сон, нестійкий настрій, виражена слабкість.

Отже, в результаті ДТП, яке сталося 16.12.2016 року з вини ОСОБА_5 який на момент вчинення ДТП перебував на роботі в ТОВ «Фем Технолоджи» він на все своє життя отримав суттєве погіршення здоров'я.

Таким чином, в результаті ДТП, яке сталося 16.12.2016 року з вини ОСОБА_5 який на момент вчинення ДТП перебував на роботі в ТОВ «Фем Технолоджи» йому завдано моральної шкоди, яку оцінює в 100 000 (сто тисяч) грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Фем Технолоджі» на користь ОСОБА_4, матеріальну шкоду у розмірі 2000 грн. Стягнуто з ТОВ «Фем Технолоджі» на користь ОСОБА_4, моральну шкоду у розмірі 3000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, про задоволення позову у повному обсязі.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ст. 369 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 грудня 2016 року о 08:00 годині ОСОБА_5 в смт. Балабине Запорізького району Запорізької області по вул. Урицького, буд. 124 керував автомобілем ЗАЗ-Ланос реєстраційний номер НОМЕР_1. Не витримав безпечну швидкість здійснив зіткнення з його автомобілем ЗАЗ-1102, який рухався йому на зустріч.

Згідно постанови Пологівського районного суду Запорізької області від 14.03.2018 р. ОСОБА_5 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі - 340 грн.

Як вбачається з досліджених доказів у справі ПАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» виплатила позивачу матеріальну шкоду в розмірі 4927,06 грн., за відрахуванням франшизи по договору страхування в розмірі 2000 грн.

Судом також встановлено, що на момент ДТП ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Фем технолоджі», це підтверджується наказом № 110 від 15.12.2016 про надання працівникові ОСОБА_6 відпустки без збереження заробітної плати, виданого керівником підприємства ОСОБА_7

Згідно ч. 1 та 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Стаття 36 Кодексу законі про працю в Україні передбачає чіткий перелік підстав припинення трудового договору. Однак, як зазначив суд першої інстанції, відповідач не надав жодних доказів, що на момент ДТП з ОСОБА_4 було припинено трудові відносини. Тому ТОВ «Фем технолоджі» являється належним відповідачем.

Суд апеляційної інстанції в цій частині погоджується з висновками суду попередньої інстанції, враховуючи також те, що ТОВ «Фем технолоджі» рішення суду не оскаржило і з цими висновками також погодилось.

Що стосується відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_4 за проходження лікування та придбання медичних препаратів, суд першої інстанції, вважав надані докази недостатніми, щоб вважати, що саме внаслідок ДТП останній проходив курс лікування. Оскільки, як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_4 являється особою з інвалідністю ІІ групи і ветераном війни в республіці Афганістан, проходив щорічно лікування за призначенням лікарів, як учасник бойових дій. ОСОБА_4 вперше звернувся за медичною допомогою після ДТП лише 20.02.2017, а медичні припарати придбавав і проходив платне обстеження 22.05.2017, 20.06.2017, 23.06.2017 та 21.07.2017.

Апеляційний суд погоджується і з цими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі відсутні докази, які б беззаперечно вказували, що витрати, які поніс позивач на лікування пов'язані саме з фактом ДТП, винним у якому є ОСОБА_5

Далі суд в оскаржуваному рішенні зазначив. що відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, з урахуванням моральних переживань позивача у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, згідно якого позивач ОСОБА_4 зазнав моральні страждання, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, тривалості захисту свого порушеного права, суд попередньої інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважав можливим задовольнити позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Апеляційний суд погоджується і із цим висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру завданої моральної шкоди.

Матеріали справи, апеляційна скарга не містять доказів які б вказували на те, що суд першої інстанції невірно визначив розмір моральної шкоди.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Доводи скарги щодо наявних доказів витрат на лікування у сумі 1339,25 грн. є дійсно обґрунтованими, однак суд відмовив, і апеляційний суд з цим погодився, не з тих підстав, що відсутні докази таких витрат, а з тих підстав, що відсутні докази причинного зв'язку між завданою шкодою та винними діями ОСОБА_5 Тобто, є не доведеним те, що лікування відбувалось через погіршення здоров'я в результаті ДТП, і не зв'язане (погіршення здоров'я) з іншими чинниками: віком позивача, тим, що він є особою з інвалідністю, учасником бойових дій, звичайним погіршенням здоров'я, тощо. Виписки із медичної карти хворого, не є належними доказами в цій частині, оскільки вказують на погіршення здоров'я позивача в результаті ДТП саме зі слів хворого. Матеріали справи не містять висновків медичної експертизи в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо невірного застосуванням судом норм законодавства, про невірне визначення судом розміру моральної шкоди, наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі не знайшли своє підтвердження, та зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави своїх доводів, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 20 липня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: