Постанова № 75457350, 18.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 301/1932/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 липня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді: Джуги С.Д.

суддів: Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.

при секретарі : Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2018 року, яку постановлено суддею Маркович І.І., у справі за скаргою ОСОБА_1 до Іршавської міської ради, ОСОБА_2, старшого державного виконавця Іршавського районного відділу Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Вішкі Владислава Васильовича на постанову про закінчення виконавчого провадження,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в Іршавський районний суд із скаргою до Іршавської міської ради, ОСОБА_2, старшого державного виконавця Іршавського районного відділу Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Вішкі Владислава Васильовича на постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.08.2017 року ВП №54324463.

Скаргу мотивовано тим, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року боржника ОСОБА_2 зобов'язано відновити стан земельної ділянки ОСОБА_1 шляхом знесення самовільно збудованої огорожі на відрізку довжиною 8,01м від вул. Терешкової до кута житлового будинку №57, встановлену на належній на праві користування ОСОБА_1 земельній ділянці. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що боржником рішення за виконавчим документом виконано шляхом знесення самовільно збудованої огорожі на відрізку 8.01 м від вул. Терешкової до кута житлового будинку №57, що була встановлено на належній на праві користування ОСОБА_1 земельній ділянці, стан земельної ділянки відновлено. Скаржниця не погоджується з постановою та просить її скасувати, так як огорожа і надалі знаходиться на належній їй на праві користування земельній ділянці. Рішення суду, як на як момент винесення постанови, так і на момент подання скарги не виконано. За таких обставин державний виконавець вніс в мотивувальну частину постанови завідомо неправдиві відомості та не мав правових підстав для закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Іршавського районного суду від 14 березня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Заперечуючи ухвалу суду, ОСОБА_4 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.08.2017 року ВП №54324463, оскільки така постановлена з порушенням норм процесуального законодавства. Зокрема, вказує на те, що самовільно збудована огорожа на відрізку довжиною 8,01 метра від вулиці Терешкової до кута житлового будинку №57 й надалі знаходиться на належній їй на праві користування земельній ділянці, державний виконавець на місці не був і жодних дій не вчиняв, а тому не міг перевірити виконання рішення боржником. Суд першої інстанції, мотивуючи оскаржувану ухвалу послався на акт державного виконавця, як на підставу закриття виконавчого провадження, однак не надав оцінку її доводам, що акт містить завідомо неправдиві відомості, у зв'язку з чим внесені відомості до ЄРДР щодо протиправності дій державного виконавця.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова була прийнята відповідно до закону, в межах повноважень старшого виконавця Іршавського районного відділу ГТУЮ у Закарпатській області Вішкі В.В., права і свободи скаржника не було порушено, оскільки боржник ОСОБА_2 добровільно виконав рішення суду, знісши самовільно збудовану огорожу на відрізку довжиною 8,01 метра від вулиці Терешкової до кута житлового будинку №57, встановлену на належній на праві користування ОСОБА_1 земельній ділянці, про що було складено відповідний акт.

Однак з таким висновком апеляційний суд погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або правного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що згідно з цим Законом підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рушень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі винити виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін та їх клопотання, роз'яснювати сторонам їхні права та обов'язки (ч.2 п.п.1,3,5 ст. 18 Закону).

Згідно з ч.3 п.15 ст. 18 Закону виконавець підчас здійснення виконавчого провадження має право, зокрема залучати в установленому порядку експертів, спеціалістів.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.(ч.1 п.9 ст. 39 Закону).

Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Матеріалами справи встановлено, що постановою старшого державного виконавця Іршавського районного відділу Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Вішкі В.В. 24.07.2017 року відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 301/1683/16-ц виданого Іршавським районним судом від 10.07.2017 року про зобов'язання ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки ОСОБА_1 шляхом знесення самочинно збудованої огорожі на відрізку довжиною 8,01 метра від вулиці Терешкової до кута житлового будинку №57, яка встановлена на належній ОСОБА_1 на праві користування земельній ділянці (а.с.142).

Постановою старшого державного виконавця Іршавського районного відділу Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Вішкі В.В. від 31 серпня 2017 року ВП №54324463 закінчено виконавче провадження (а.с.145).

Підставою для винесення даної постанови слугував акт державного виконавця від 07.08.2017 року, в якому є посилання на те, що рішення за виконавчим документом боржником ОСОБА_2 виконано шляхом знесення самовільно збудованої огорожі на відрізку 8.01 м віл вул. Терешкової до кута житлового будинку №57, що була встановлена на належній на праві користування ОСОБА_1 земельній ділянці, стан земельної ділянки відновлено (а.с.143).

Зі змісту даного акту вбачається, що факт виконання рішення суду зафіксовано в межах виконавчого провадження ЄДРВП №43981575 від 24.11.2014 року, про що державним виконавцем 20.11.2014 року складено акт та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.11.2014 року.

Таким чином, у даному акті державний виконавець встановив, що боржником рішення суду від 29.05.2017 року виконано 20.11.2014 року, задовго до відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду від 29.05.2017року.

В судовому засіданні боржник ОСОБА_2 суду пояснив, що самовільно збудовану огорожу він зніс у 2014 році і встановив нову огорожу.

Натомість, стягувач ОСОБА_1 посилається на те, що огорожа, як зазначено в рішенні суду від 29.05.2017 року, боржником не знесена, вона і надалі існує і знаходиться на належній їй на праві користування земельній ділянці, рішення суду боржником не виконано.

При складанні державним виконавцем акту від 07.08.2017 року, який став підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, стягувач ОСОБА_1 присутня не була, даний акт нею не підписувався. З приводу неправомірності складення даного акту та протиправності дій державного виконавця стягувач ОСОБА_1 звернулась до Іршавського відділення поліції Хустського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, в зв'язку з чим внесені відомості в ЄРДР.

Аналіз встановлених вищенаведених обставин справи, дає підстави суду для висновку, що державний виконавець при виконанні рішення суду від 29.05.2017року не вжив всіх передбачених Законом заходів щодо примусового виконання даного рішення, і в повному обсязі не вчинив виконавчих дій для виконання даного рішення суду, а саме: не з'ясував і не перевірив чи дійсно була знесена боржником огорожа і коли саме, чи побудована нова огорожа і коли саме, з використанням конструктивних елементів старої огорожі чи без їх використання, а також чи відповідає побудована боржником огорожа з дотриманням вимог, які вказані в рішенні суду від 29.05.2017 року і чи не порушує вона прав стягувача.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (Жовнер проти України, рішення ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

З врахуванням наведеного державний виконавець дійшов передчасного висновку про виконання боржником рішення і наявність підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Суд першої інстанції не врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги закону та дійшов помилкового висновку про безпідставність на необґрунтованість поданої скарги.

Відповідно до приписів п.4 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення скарги з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2018 року - скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Іршавського районного відділу Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Вішкі Владислава Васильовича від 31 серпня 2017 року ВП №54324463 про закінчення виконавчого провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцятиднів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 24 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: