Постанова № 75455199, 24.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/7798/17

Провадження № 22-ц/772/1642/2018

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Прокопчук А. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 рокуСправа № 127/7798/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Стадника І.М., Берегового О.Ю.

за участю секретаря: Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу № 127/7798/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Девелопмент» до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Девелопмент» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2017 року, ухвалене у складі судді Прокопчук А.В.

встановив:

У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Земельний Девелопмент» (далі - ТОВ «Земельний Девелопмент») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просило визнати недійсними договори купівлі-продажу майнових прав від 02 листопада 2016 року, від 01 грудня 2017 року, укладені між ТОВ «Земельний Девелопмент» та ОСОБА_3

Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «Земельний Девелопмент», в особі директора ОСОБА_4, та ОСОБА_3 було укладено наступні договори купівлі-продажу майнових прав: 02 листопада 2016 року - договір № 207/1, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_1; 01 лютого 2017 року: договір № 9, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_7, та договір № 10, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_8.

При укладенні вказаних договорів ОСОБА_4 діяла із перевищенням своїх повноважень, оскільки перебуваючи на посаді директора ТОВ «Земельний Девелопмент», діючи від імені товариства, мала право на укладення договорів, вартість яких не перевищує 50 000 грн. Оскільки вартість спірних договорів перевищує суму 50 000 грн, а загальними зборами учасників товариства, рішення про їх укладення не приймалося, то це дає підстави для висновку, що ОСОБА_4 уклала спірні договори з перевищенням своїх повноважень, тому дані договори не можуть створювати, змінювати та припиняти цивільні права та обов'язки ТОВ «Земельний Девелопмент».

Позивач також посилається на ті обставини, що ці договори купівлі-продажу майнових прав є удаваними, оскільки на момент їх укладення ТОВ «Земельний Девелопмент» вже не володіло майновими правами на будівлю, а набуло права власності на зазначені квартири, а також вчинені внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_4, яка діяла від імені товариства та ОСОБА_3, які перебувають у родинних відносинах, і відповідач була обізнана про відсутність повноважень у ОСОБА_4 на вчинення відповідних правочинів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Земельний Девелопмент» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначав, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що ОСОБА_4 03 лютого 2017 року була звільнена з посади директора товариства і виключена з числа осіб, уповноважених на підписання документів від імені товариства. Крім того, від імені товариства договори були укладені виконавчим директором ОСОБА_5, яка діяла на підставі доручення, однак статутом ТОВ «Земельний Девелопмент» не передбачено посади виконавчого директора, та не визначено прав і обов'язків особи, яка б її обіймала, при цьому саме доручення, на підставі якого діяла ОСОБА_5, в матеріалах справи відсутнє, що вказує на відсутність у останньої необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення спірних договорів.

Також зазначав, що судом не було надано оцінки тому факту, що на момент укладення спірних договорів ТОВ «Земельний Девелопмент» набуло право власності на об'єкти нерухомого майна, а тому такі договори є удаваними, оскільки спрямовані на купівлю-продаж нерухомого майна - квартир.

В судовому засіданні представник ТОВ «Земельний Девелопмент» - адвокат ОСОБА_6 вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, зазначених в ній.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення спірних договорів ОСОБА_4 перебувала у відпустці, та обов'язки директора ТОВ «Земельний Девелопмент» виконувала ОСОБА_5, яка, діючи на підставі довіреності, підписала вказані договори. Питання щодо визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій відноситься до внутрішніх взаємовідносин юридичної особи та її органу, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних дій, перевищення ним своїх повноважень, не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами. Аргументи позивача про удаваність оспорюваних договорів є безпідставними, оскільки його посилання на наявність у ТОВ «Земельний Девелопмент» права власності на квартири в момент підписання вказаних договорів від імені позивача не відповідають дійсності.

З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися неможливо.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до статуту ТОВ «Земельний Девелопмент», затвердженого рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Земельний Девелопмент» протокол № 4 від 12 січня 2013 року, товариство створене з метою насичення ринку конкурентоспроможною наукомісткою продукцією та більш повного і ефективного використання трудових ресурсів, а також одержання прибутку в результаті виробничої, наукової та комерційної діяльності, надання послуг і виконання робіт в різних сферах діяльності та розподілу прибутку між учасниками товариства. Товариство здійснює наступні види діяльності: купівля та продаж власного нерухомого майна; підготовка до продажу або передачі в найм нерухомості; інші роботи із завершенням будівництва; будівництво житлових і нежитлових будівель та інше. Учасниками товариства є: ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_4.

Пунктами 8.1., 8.2. Статуту визначено, що вищим органом товариства є Загальні збори учасників товариства. До виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства, зокрема, належить попереднє ухвалення правочинів на суму, що перевищує 50 000 грн.

Згідно пункту 8.15. Статуту управління поточною (оперативною) діяльністю товариства здійснює його одноособовий виконавчий орган - директор. Директор самостійно вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції директора, крім тих, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників. Директор підзвітний загальним зборам учасників і організовує виконання їх рішень.

Директор діє від імені товариства в межах, встановлених цим статутом. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства, представляє його інтереси в інших підприємствах, організаціях та державних органах, укладає від його імені договори, розпоряджається майном товариства, в тому числі грошовими коштами, на суму не більше 50 000 грн, в межах передбачених даним статутом. Загальні збори учасників товариства не мають право втручатися в оперативну діяльність директора (пункт 8.16. Статуту).

Відповідно до наказу №4/1 від 17 липня 2014 року директор ТОВ «Земельний Девелопмент» - ОСОБА_4 на період своєї відсутності дозволила укладати, підписувати договори купівлі-продажу, бухгалтерську звітність та первинні бухгалтерські документи виконавчому директору - головному бухгалтеру ОСОБА_5 (т.2 а.с. 10).

02 листопада 2016 року між ТОВ «Земельний Девелопмент», в особі виконавчого директора ОСОБА_5, яка діяла на підставі доручення, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 207/1, відповідно до умов якого, останній передаються майнові права на об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва по АДРЕСА_6 з наступними характеристиками: квартира № НОМЕР_3, загальною площею 48,1 кв. м. Загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 180 000 грн. (т.1 а.с. 166-172).

Згідно з наказом №9 ОСОБА_4 на період своєї відпустки з 17 січня 2016 року по 17 лютого 2017 року поклала обов'язки директора на виконавчого директора ОСОБА_5 (т.2 а.с. 11).

01 лютого 2017 року між ТОВ «Земельний Девелопмент», в особі виконавчого директора ОСОБА_5, яка діяла на підставі доручення, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 9. Сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва по АДРЕСА_7 з наступними характеристиками: квартира НОМЕР_1 загальною площею

55,5 кв. м. Загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 220 000 грн. (т.1 а.с. 150-156).

01 лютого 2017 року між ТОВ «Земельний Девелопмент», в особі виконавчого директора ОСОБА_5, яка діяла на підставі доручення, та ОСОБА_3 також було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №10, згідно з яким сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва по

АДРЕСА_6 з наступними характеристиками: квартира НОМЕР_2 загальною площею НОМЕР_3,5 кв. м. Загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 220 000 грн. (т.1 а.с. 189-197).

Пунктами 1.5 договорів від 01 лютого 2017 року та пунктом 10 договору

від 02 листопада 2016 року закріплено, що запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об'єкта будівництва є 2 квартал 2016 року.

У зв'язку із завершенням будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_6, ТОВ «Земельний Девелопмент» отримав Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 02 червня 2016 року, яка зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області 03 червня 2016 року № ВН143161550776.

Між ТОВ «Земельний Девелопмент» в особі ОСОБА_5, що діяла на підставі доручення, та ОСОБА_3 укладено акти прийому-передачі:

09 грудня 2016 року - щодо передачі ОСОБА_3 квартири НОМЕР_3 в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_6, загальною площею 48,1 кв. м (т. 1 а.с. 180);

10 лютого 2017 року - щодо передачі ОСОБА_3 квартири НОМЕР_2 в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_6, загальною площею НОМЕР_3,5 кв.м та щодо передачі ОСОБА_3 квартири НОМЕР_1 в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_6, загальною площею 55, 5 кв. м. (т.1 а.с. 165, 218).

Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами першою - третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися.

Правочин є недійсним у разі недотримання умов його чинності, передбачених статтею 203 ЦК України, а саме: відсутність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності, відсутність волевиявлення учасника правочину та його невідповідність внутрішній волі учасника правочину, невідповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, відсутність спрямованості волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Згідно з частиною першою статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Управління товариством здійснюють його органи, тобто Загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України у редакції, чинній на момент укладення оспорюваних договорів, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом (наприклад, юридичних осіб, утворених об'єднанням громадян, політичними партіями) або засновниками юридичних осіб відповідно до установчих документів.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частина третя статті

92 ЦК України).

Таким чином, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо ця третя особа при укладенні правочину знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

За правилами статей 237, 244, 246 ЦК України орган юридичної особи або інша особа, уповноважена її установчими документами, може видати довіреність від імені юридичної особи іншому представнику (який не є органом юридичної особи чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені) та уповноважити представника вчинити правочин від імені юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами. Стаття 240 ЦК України допускає можливість передоручення.

У разі відчуження юридичною особою майна, яке закріплене за нею на праві господарського відання, ця юридична особа діє від власного імені, хоча й за обов'язкової наявності попередньої згоди власника майна. У разі видачі юридичною особою представнику довіреності на вчинення відповідного правочину, протягом строку довіреності або до припинення її дії від імені юридичної особи діє цей представник.

Також згідно з частиною першою статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.

При цьому, закон зобов'язує особу, яка видала довіреність і згодом скасувала її, негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність (частина друга статті 249 ЦК України).

Частиною третьою статті 249 ЦК України передбачено, що права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Як встановлено по справі, оспорювані договори купівлі-продажу з сторони ТОВ «Земельний Девелопмент» були підписані головним бухгалтером ОСОБА_5 і, як зазначено у цих договорах, вона діяла на підставі доручення як виконавчий директор товариства.

Проте Статутом товариства не передбачено посади виконавчого директора, як і не визначено прав і обов'язків особи, яка б обіймала цю посаду.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Факт видачі довіреності, якою було б уповноважено виконавчого директора ОСОБА_5 діяти в інтересах ТОВ «Земельний Девелопмент» сторонами не доведено, в матеріалах справи відповідна довіреність відсутня.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа (довіреності), що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень або відсутність належних повноважень щодо вчинення даних правочинів у представника її контрагента.

Отже, укладаючи оспорювані договори відповідач ОСОБА_3 діяла недобросовісно і нерозумно.

Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 була уповноважена вчиняти оспорювані договори на підставі наказів №9 та№4/1 від 17 липня 2014 року, суперечать положенням п.п. 8.1, 8.2, 8.15 Статуту.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Правила статті 241 ЦК України застосовуються як до правочинів, укладених представником юридичної особи з перевищенням повноважень, так і до правочинів, укладених від імені юридичної особи такою особою, що взагалі не мала права і будь-яких повноважень на укладення спірного правочину.

Вчинення правочину з перевищенням повноважень не свідчить про волевиявлення юридичної особи, яку представляють, у зв'язку з чим даний правочин не є підставою для набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків для юридичної особи за правочином.

Схвалення угоди повинно відбуватись не просто юридичною особою, а уповноваженим представником цієї юридичної особи і в особі наділеного Статутом (законом) повноваженнями органу товариства.

Вчинення дій, направлених на схвалення спірного правочину, зокрема отримання коштів, передача майна, безпосередньо тією особою, яка уклала правочин із перевищенням повноважень чи будь-якою іншою особою без повноважень - не може свідчити про схвалення правочину у розумінні ч.1 ст. 241 ЦК України.

Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Земельний Девелопмент» протокол № 01-17 від 03 лютого 2017 року звільнено ОСОБА_4 з посади директора Товариства з 03 лютого 2017 року на підставі п.1 ч.1 статті 41 КЗпП України та виключено її з числа осіб уповноважених на підписання документів від імені Товариства.

З 06 лютого 2017 року призначено директором Товариства ОСОБА_10 (т.1 а.с.16)

10 лютого 2017 року були складені Акти прийому-передачі спірних квартир НОМЕР_3 та НОМЕР_1 ОСОБА_3. Від імені Товариства акт підписала виконавчий директор ОСОБА_5 (т.1 а.с.165,180).

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 27 березня 2017 року керівником ТОВ «Земельний Девелопмент» є ОСОБА_11 (т. а.с. 17-20).

Листом від 15 лютого 2017 року за № 20 виконавчий директор ТОВ «Земельний Девелопмент» ОСОБА_5 повідомила Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Вінницькій області про втрату первинних документів та фінансової звітності за період з 15 січня 2013 року по 14 лютого 2017 року, яка була виявлена у зв'язку з необхідністю їх передачі новому директору підприємства (т.1 а.с.88).

Листом від 04 травня 2017 року за № 04-0517 новопризначений директор ТОВ «Земельний Девелопмент» ОСОБА_11 повідомив Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Вінницькій області про те, що колишній директор Товариства ОСОБА_4 повноважень директора не склала, документи пов'язані з веденням господарської діяльності Товариства новому директору не передала пояснюючи такі свої дії їх втратою (т.1 а.с.86,110).

Згідно із довідками від 10 лютого 2017 року за № 8 та за № 10 виданими імені виконавчого директора ОСОБА_5, ОСОБА_3 розрахувалась у повному обсязі станом на 10 лютого 2017 року за квартиру АДРЕСА_8, згідно договору купівлі-продажу № 10 від 01 лютого 2017 року на суму 220 000 грн та за квартиру АДРЕСА_5, згідно договору № 9 від 01 лютого 2017 року на суму 220 000 грн ( т.1 а.с.163,199).

Згідно із довідкою від 09 грудня 2016 року за № 155 виданою від імені виконавчого директора ОСОБА_5, ОСОБА_3 розрахувалась у повному обсязі, станом на 09 грудня 2016 року, за квартиру АДРЕСА_6, відповідно до договору купівлі-продажу № 207/1 від 02 листопада 2016 року на суму 180 000грн (т.1 а.с.181).

Відповідно до статті 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Якщо інше не встановлено законом, то розрахунки між зазначеними особами можуть здійснюватися і готівкою.

Граничні суми розрахунків для фізичних і юридичних осіб - підприємців встановлюються Національним банком України.

Згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі- Положення), готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, послу) та іншого майна.

При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту (стаття 1088 Цивільного кодексу).

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів . Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (пункт 2.2. Положення)

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником (пункт3.3 Положення).

Відповідно да частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з того, що головний бухгалтер товариства ОСОБА_5 діяла з перевищенням своїх повноважень щодо вчинення оспорюваних правочинів, а належні і допустимі докази про здійснення ОСОБА_3 розрахунків за спірні квартири у справі відсутні, суд не приймає до уваги видані ОСОБА_5 довідки про нібито проведені ОСОБА_3 розрахунки за ці квартири (т.1 а.с.163,181,199).

З урахуванням вищевикладеного, договори купівлі-продажу майнових прав від 02 листопада 2016 року та від 01 лютого 2017 року, укладені між ТОВ «Земельний Девелопмент», від імені якого діяла ОСОБА_5, та ОСОБА_3 є недійсними з підстав, що ОСОБА_5 не була належним чином уповноваженою особою діяти від імені товариства, про що за встановленими обставинами справи, було відомо покупцеві ОСОБА_3

Договір, укладений не уповноваженою на те особою, визнається недійсним з підстав, передбачених статтею 215 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

З цих підстав не приймаються до уваги доводи позивача про те, спірні договори є удаваними, оскільки на момент підписання спірних договорів, будинок був прийнятий в експлуатацію, однак державна реєстрація права власності не була здійснена, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми, які регулюють укладання договору купівлі-продажу саме майнових прав на нерухоме майно.

Також позивачем не доведено обставин зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

За таких обставин, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, зокрема поведінку контрагента ОСОБА_3 при укладанні оспорюваних договорів та дійшов помилкового висновку про те, що обмеження повноважень щодо представництва ОСОБА_5 не мають вирішального значення у відносинах з відповідачем та необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

По справі встановлено, що ТОВ «Земельний Девелопмент» сплачено 4800 грн. судового збору за подання позовної заяви відповідно до квитанцій від 09 квітня 2017 року №0.0.741409931.1; від 12 квітня 2017 року № 59531 та № 95942, за подання заяви про забезпечення позову - 800 грн. відповідно до квитанції від 09 квітня 2017 року № 0.0.741410153.1, за подання апеляційної скарги 5280 грн. відповідно до квитанції від 26 листопада 2017 року № 0.0.903136714.1, а всього 10880 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Земельний Девелопмент».

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 374, 376, 381,382, 384 ЦПК України, суд,

постановив :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Девелопмент» задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2017 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Девелопмент» задовольнити.

Визнати недійсними:

-договір купівлі-продажу майнових прав №207/1, укладений 02 листопада 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Земельний Девелопмент» та ОСОБА_3;

-договір купівлі-продажу майнових прав №9, укладений 01 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Земельний Девелопмент» та ОСОБА_3;

- договір купівлі-продажу майнових прав №10, укладений 01 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Земельний Девелопмент» та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрована АДРЕСА_9, РНОКПП НОМЕР_4) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Девелопмент» (вул. Ватутіна, 10Б, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 36995596) 10880 грн. (десять тисяч вісімсот вісімдесят грн.) судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 липня 2018 року.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ О.Ю. Береговий

Згідно з оригіналом: