Постанова № 75453929, 19.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/319/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Письмак О.В.,

відповідача - Козак А.Л.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2018р. (суддя Шевяков ІС., повний текст складено 14.05.2018 р., м. Полтава) по справі № 816/319/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" (надалі також - позивач, ТОВ "ГПЛ") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2018р. було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу.

Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 407 від 08.11.2017 року в частині анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" серії АЕ № 288594 від 26.02.2014 року на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами - визнано протиправним та скасовано.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства екології та природних ресурсів України на користь ТОВ "ГПЛ" витрати зі сплати судового збору у сумі 1 762 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в зв'язку з цим просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" (код ЄДРПОУ 33190684) зареєстровано як юридична особа 01.11.2004 року /а.с. 82 т. 2/.

03 березня 2014 року на вид господарської діяльності "Операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, утилізація)" ТОВ "ГПЛ" отримана ліцензія серії АЕ № 288594 строком дії з 26.02.2014 року по 26.02.2019 року /а.с. 16 т.1/.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06.10.2017 року у справі №757/58872/17-к на підставі статті 3 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" призначена позапланова перевірка додержання ТОВ "ГПЛ" ліцензійних умов господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами за період з 26.02.2014 року по 06.10.2017 року /а.с. 18 т.1/.

У період з 01.11.2017 року по 02.11.2017 року фахівцями Міністерства екології та природних ресурсів України на підставі посвідчення (направлення) від 20.10.2017 року №37/17 /а.с. 19-20 т.1/ проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання, ТОВ "ГПЛ", вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Для здійснення контролю з дотримання ліцензіатами вимог ліцензійних умов Міністерство екології та природних ресурсів України склало перелік питань, що був наданий позивачу /а.с. 21 т.1/.

За вих. № 948 від 02.11.2017 року позивачем надані документи для проведення позапланової перевірки, які були отримані головою комісії Жукаускасом С.В., про що свідчить його підпис на відповідному описі документів /а.с. 22-23 т.1/.

За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) фахівцями Міністерства екології та природних ресурсів України складено акт від 02.11.2017 року №37/17 /а.с.24-39 т.1// (надалі - акт), в якому відображено порушення позивачем, зокрема:

- пункту 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року № 446: ліцензіатом не приведено діяльність підприємства у відповідність до вимог нових Ліцензійних умов,

- абз. 3, 4, 10 пункту 6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами:

не надано копії підтвердних документів, засвідчених підписом керівника суб'єкта господарювання, що дають можливість ідентифікувати матеріально-технічну базу. Надано протокол обшуку від 29.03.2017 р. СУ ГУ НП ум. Києві;

не надано відомості про наявність декларації безпеки і плану локалізації та ліквідації аварії на об'єкті (у разі внесення об'єкта до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки);

реєстрова карта об'єкта оброблення та утилізації відходів не відповідає вимогам, встановленим Інструкцією щодо складання реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженої наказом Мінприроди від 17 .02.1999 № 41. Надана реєстрова карта об'єкта оброблення та утилізації відходів є не затвердженою та не містить інформації щодо подання підприємством щорічних змін даних;

- абз. 2, 3 пункту 11 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами:

не надано інформацію щодо результату ідентифікації об'єкта поводження з небезпечними відходами у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. № 956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки»;

не надано план локалізації та ліквідації аварії на об'єктів підвищеної небезпеки (у разі внесення об'єкта до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки);

- абз. 9 п. 16 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами: тара для зберігання відходів не містить маркування щодо найменування виду відходів, коду та класу небезпеки,

- додатку 6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами: не надано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

За наслідками проведеної перевірки посадовими особами відповідача складений також і інший акт - від 02.11.2017 № 37/17-1 про відмову ТОВ "ГПЛ" у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами. Підставами для складання такого акту стали, по-перше, відсутність частини дозвільних документів, а по-друге, ненадання частини запитуваної інформації /а.с. 40-41 т. 1/.

На підставі акту про відмову у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, наказом від 08.11.2017 року № 407 /а.с. 46 т.1/ та з посиланням на пункт 8 частини 2 статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" відповідачем винесено оскаржуваний наказ, яким анульована ліцензія ТОВ "ГПЛ" від 22.08.2013 на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Позивач не погодився з наказом № 407 від 08.11.2017 року в частині анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ".

01.12.2017 року ТОВ "ГПЛ" направило до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України скаргу на наказ № 407 від 08.11.2017 року в частині анулювання ліцензії.

За наслідками розгляду скарги Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України прийшла до висновку, що за відсутності письмової вимоги посадових осіб органу ліцензування щодо надання суб'єктом господарювання документів, інформації щодо предмету перевірки неможливо стверджувати про порушення ліцензіатом п.8 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності". Крім того Мінекології допущено порушення п. 1 ч. 6 ст. 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності": рішення про анулювання ліцензії повинно містити, зокрема, реквізити рішення про видачу ліцензії. Відповідне рішення оформлене протоколом № 01-18 від 23.01.2018 року.

На підставі таких висновків та відповідного протоколу розпорядженням Державної регуляторної служби України від 26.01.2018 року № 5 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування" остання зобов`язала Міністерство екології та природних ресурсів України скасувати наказ від 08.11.2017 року "Про анулювання ліцензії" в частині анулювання ліцензії ТОВ "ГПЛ" /а.с. 107-108 т.1/

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач оскаржив наказ про анулювання його ліцензії до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів суду правомірність винесеного наказу в частині анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ".

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що відповідач скасував ліцензію ТОВ "ГПЛ", керуючись п. 8 ст. 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", а саме у зв`язку з відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. На підтвердження такої відмови був складений акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування від 02.11.2017 року № 37/17-1 (а.с.40). Підставою для складання акту стало те, що уповноважені посадові особи ліцензіата не надали посадовим особам органу ліцензування окремі документи, які вимагалися для проведення позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 3 статті 3 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 03.11.2016, № 1728-VIII до 31 грудня 2018 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю) за рішенням суду.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Згідно зі змістом статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Підстави та процедура анулювання ліцензії на право провадження окремого виду господарської діяльності внормовані наступним чином.

Частиною 1 статті 16 Закону України від 02.03.2015 року № 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" встановлено, що анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є: акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

Також у відповідності до частини 6 статті 16 цього ж Закону України, рішення про анулювання ліцензії повинно містити:

1) реквізити рішення про видачу ліцензії;

2) вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія;

3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті);

4) підстави анулювання ліцензії.

Колегія судів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, позивачу не було вручено акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування від 02.11.2017 року №37/17-1, цей акт не було надано йому на підпис у ході проведення перевірки, а отже позивач був позбавлений права вчасно з ним ознайомитись і надати свої зауваження (а.с.40), чим посадовими особами Мінекології було порушено вимоги статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Також відповідачем було порушено форми прийнятого рішення, а саме наказ Мінекології від 08.11.2017 року № 407 не містить реквізитів рішення про видачу ліцензії, а також у ньому зазначена невірна дата видачі ліцензії - 22.08.2013, замість 03.03.2014. Формальні недоліки хоч і не є самостійною підставою для висновку щодо протиправності спірного рішення, однак своїм наказом відповідач анулював ліцензію від 22.08.2013, яка позивачу і не надавалась. Доказів виправлення відповідачем описки в матеріалах справи відсутні.

Разом з цим, колегія судів звертає увагу на те, що одночасно зі складенням посадовими особами Мінекології акту про відмову ліцензіата ТОВ "ГПЛ" у проведенні перевірки органом ліцензування від 02.11.2017 року №37/17-1, ними було в той же день складено акт від 02.11.2017 року №37/17 /а.с.24-39 т.1/.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що у останньому акті відповідач детально описав хід проведення перевірки ТОВ "ГПЛ", описав виявлені під час перевірки порушення, описав отримані документи, що стосуються господарської діяльності позивача, отримав письмові пояснення посадових осіб позивача.

В той же час, складаючи акт 37/17-1 про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування, контролюючий орган зазначив про ненадання ТОВ "ГПЛ" запитуваної інформації та відсутність дозвільних документів, необхідність яких передбачена нормативно-правовими актами.

Тобто, працівниками ТОВ "ГПЛ" було допущено посадових осіб Мінекології до проведення перевірки, до обстеження території здійснення господарської діяльності, надано наявні документи для перевірки, надано пояснення з приводу виявлених порушень. Однак на час проведення перевірки позивач був позбавлений можливості надати всю необхідну інформацію щодо своєї діяльності у зв`язку з тим, що відповідно до протоколу обшуку від 29.03.2017 року /а.с. 86-98 т. 1/ значний обсяг його документів був вилучений слідчим СУ ГУНП у м. Києві.

Ліцензіат не мав можливості надати документи, яких у нього немає.

Крім того, недопуск до проведення перевірки у розумінні п. 8 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" - це ненадання документів для перевірки взагалі і будь-яких. Таке ненадання унеможливлює перевірочну діяльність. У даному ж разі, коли суб'єкт господарювання не надав лише відсутню у нього з поважних причин частину документів - неможливо вважати це не допуском до перевірки. Факт надання документів перевіряючим підтверджується підписом голови комісії Жукаускаса С.В. на відповідному описі документів /а.с. 23 т.1/, змістом акту від 02.11.2017 року №37/17 /а.с.24-39 т.1/ .

Таким чином факт недопуску уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки не знаходить своє підтвердження, а відповідні висновки Мінекології є невірним застосуванням п. 8 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Стосовно посилання апелянта на неможливість візуальної ідентифікації документів, які передбачені у протоколі обшуку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 та ч. 9 ст. 234 Кримінального процесуального кодексу України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.

Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 104 Кримінального процесуального кодексу України протокол складається із заключної частини, яка повинна містити відомості про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації.

Тобто, перелік документів вилучених у позивача, який міститься у протоколі обшуку ні за яких умов не може трактуватися як припущення вилучення документів, а повинно розумітися як факт об'єктивної дійсності.

Крім того, твердження апелянта про те, що прокол обшуку є неналежним та недопустимим доказом, спростовується наступним.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. З ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Таким чином, протокол обшуку, в якому міститься перелік вилучених документів, характер та зміст яких надають змогу ідентифікувати матеріально-технічну базу позивача.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія судів зазначає, що Протокол обшуку є єдиною процесуальною формою фіксування такої слідчої дії як обшук.

Крім того, розпорядженням Державної регуляторної служби України від 26.01.2018 року № 5 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування", яким Державна регуляторна служба України з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування зобов`язала Міністерство екології та природних ресурсів України скасувати наказ від 08.11.2017 року "Про анулювання ліцензії" в частині анулювання ліцензії ТОВ "ГПЛ" /а.с. 107-108 т.1/.

Відповідно до частини 11 статті 5 "Про ліцензування видів господарської діяльності", рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

На підставі вищезазначеного, колегія судів дійшла висновку, що під час розгляду справи не знаходить свого підтвердження наявність визначеної пунктом 8 частини 2 статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" підстави для анулювання ліцензії; допущені порушення підписання та вручення акту перевірки; допущені порушення вимог до оскаржуваного акту, а тому наказ Мінекології № 407 від 08.11.2017 року в частині анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" серії АЕ № 288594 від 26.02.2014 року на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами суперечить вимогам Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", винесений необґрунтовано, без урахування усіх обставин, які мають значення для його прийняття, з порушенням права особи на прийняття рішення та зі суттєвими дефектами форми, а отже протиправний і підлягає скасуванню.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 по справі № 816/319/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді М.І. Гуцал Л.О. Донець Повний текст постанови виготовлено 24.07.2018 року.