Ухвала суду № 75453183, 04.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 червня 2018 рокусправа № 804/3675/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю.

перевіривши на відповідність вимогам КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року у справі № 804/3675/16

за позовом: ОСОБА_1

до: Державної служби інтелектуальної власності України

про: зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року позов ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, 17 квітня 2018 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

Зазначена апеляційна скарга не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на момент постановлення ухвали, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Позивач неодноразово звертався за оскарженням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року. Ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016 року, 26.09.2016 року та 21.11.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016 року направлена скаржнику засобами поштового зв'язку 24.11.2016 року.

Разом з тим, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подана 17.04.2018 року, тобто з пропуском строку апеляційного оскарження, встановленого законом. Скаржник не просить продовжити термін подання апеляційної скарги до суду, не зазначає жодних поважних причин його пропуску.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 року апеляційна скарга залишена без руху, скаржнику надано строк на усунення недоліків поданої скарги та запропоновано у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважності причин його пропуску з підтвердженням таких обставин належними доказами; та належним чином оформлений документ про сплату судового збору.

31.05.2018 року до суду скаржником надіслано клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на конституційне право судового захисту.

Щодо клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Так, заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на незадовільний матеріальний стан. На підтвердження своїх доводів, позивач додав довідку Управління Пенсійного фонду про розмір отриманої пенсії за 2017 рік.

Частиною першою статті 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Комплексний аналіз указаних законодавчих положень дає підстави для таких висновків.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.

При цьому, суд вирішуючи питання про звільнення особи від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) обмежений статтею 8 Закону України «Про судовий збір», в якій зазначено вичерпний перелік підстав для вказаних процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, з апеляційною скаргоюБлагута А.А. звернувся до суду 17 квітня 2018 року, а тому попереднім роком для встановлення розміру річного доходу є 2017 рік.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Довідка про розмір отриманої пенсії, на що посилається заявник, не є доказом, що може підтвердити майновий стан, за якого неможливо сплатити судовий збір, оскільки не містить відомостей безпосередньо про майновий стан позивача, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо).

Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Таким чином вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, клопотання заявника апеляційної скарги щодо звільнення його від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заява про звільнення від сплати судового збору не містить обгрунтування щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

В пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 29.01.2016 у справі Устименко проти України підкреслено, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обовязкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий тільки коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Станом на час спливу встановленого судом строку скаржником не наведено підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції не надано, що свідчить про невиконання вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 року у зв'язку з чим, колегія суддів вважає що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст. 293, 295, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року у справі № 804/3675/16 за позовом: ОСОБА_1 до: Державної служби інтелектуальної власності України про: зобов'язання вчинити певні дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко