Постанова № 75453082, 19.07.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. Справа № 922/189/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників учасників справи:

позивача – адвокат ОСОБА_1, свідоцтво від 14.10.2011 року; ордер серії ХВ №000082 від 19.07.2018 року;

відповідача – адвокат ОСОБА_2, посвідчення №3П001523 від 05.01.2018 року; ордер серії ЗП №054261 від 02.03.2018 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дрімлайт”, м. Харків (вх. № 1217Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2018р. у справі №922/189/18, ухваленого в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Дообреля Н.С.), повний текст якого складено 29.05.2018р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “С-Инвест”, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дрімлайт”, м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2018р. у справі №922/189/18 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Инвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт" про визнання недійсним договору № 144 від 03.12.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "С-Инвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт" відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2018р. у справі №922/189/18 в редакції постанови за результатами розгляду цієї скарги; в резолютивній частині рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2018 року у справі №922/189/18 залишити без змін.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на наступне.

Договір №144 від 03.12.2007 року є укладеним, оскільки вказаний договір визнається та виконується сторонами.

Рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/3821/17 від 06.02.2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 року, договір №144 від 03.12.2007 року визнано укладеним.

А отже, залишення оскаржуваного рішення без змін призведе до того, що будуть існувати два взаємовиключних судових рішення, щодо одних і тих обставин і правовідносин.

На момент прийняття рішення по справі №922/189/18, рішення господарського суду Харківської області у справі №922/3821/17 вже набрало законної сили, отже, для досягнення визначеності, підлягає зміні мотивувальна частина рішення у даній справі.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог на підставі визнання договору №144 від 03.12.2007 року неукладеним, господарський суд першої інстанції не повністю дослідив наявні в матеріалах справи докази, а також неправильно встановив обставини, що мають значення для справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2018 року, суддею – доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Дрімлайт” на рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2018р. у справі №922/189/18; встановлено строк до 10.07.2018 року позивачу на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 19.07.2018 року.

06.07.2018 року на адресу суду від апелянта надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній зазначає про те, що договір частково виконаний сторонами і не може вважатися неукладеним та посилається на постанову Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 де вказано про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (вх.№5163), які долучені до матеріалів справи.

09.07.2018 року на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№5205), який долучений до матеріалів справи.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції вказує про наступне.

Проектно – кошторисна документація до спірного договору сторонами не розроблялась та не погоджувалась; умови спірного договору суперечать положенням статей 875, 877 ЦК України та статей 317 та 318 ГК України; відсутність самої погодженої проектно – кошторисної документації до договору перешкоджає подальшому виконанню позивачем зобов’язань за договором та призводить до виникнення суперечностей між сторонами, що підтверджується листами відповідача, які направлялись на адресу позивача.

18.07.2018 року на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх.№5559), який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування вказаного відзиву позивач зазначає про те, що відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження виконання спірного договору.

Також, зазначає про те, що законодавчі вимоги до спірного договору від 03.12.2007 року у даній справі та договору, який розглядався в постанові Великої палати Верховного Суду різняться між собою і регулюються різними нормами права.

Різні за своєю правовою природою договори призводять до різного правового регулювання і не можуть розглядатися як тотожні, оскільки підпадають під дію різних правових норм.

У судовому засіданні 19.07.2018 року представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Також, представник відповідача зазначив про те, що позивач, хоча і надав докази надіслання йому відзивів на апеляційну скаргу та на додаткові пояснення до апеляційної скарги, однак, вказані докази свідчать про те, що відзиви надсилались йому не за належною адресою, а саме: м. Харків, пров. Театральний, 11/13, офіс 309 та з тих підстав він ні одного відзиву не отримував, а отже, на його думку, останній, навмисно направляючи відзиви на невірну адресу для листування, зловживає своїми процесуальними правами, що є підставою для застосування до нього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу та просить їх застосувати.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки матеріали справи містять докази надсилання позивачем копій відзивів на апеляційну скаргу та на додаткові пояснення до апеляційної скарги відповідачу на адресу: м. Харків, пров. Театральний, буд.11/13, офіс 309, яка зазначена апелянтом в апеляційній скарзі (т.2, а.с.100-102, 110-112).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрімлайт», поставленої на відповідному листі надісланому на адресу ТОВ «С-Інвест» вбачається, що адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрімлайт» є: 61057, м. Харків, пров. Театральний, 11/13, офіс 309 (т.1, а.с.43)

Представник позивача у судовому засіданні 19.07.2018 року проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “С-Инвест” та ТОВ “Дрімлайт” було укладено договір №144 від 03 грудня 2007 року, відповідно до умов якого предметом договору є: будівництво офісного центру з об'єктами інфраструктури за адресою м. Харків, вул. Бажанова, 28 і передача у власність ТОВ “Дрімлайт” нежитлового приміщення орієнтовною площею 163 кв.м., розташованого на 9 поверсі у строк 4 квартал 2009 року.

Згідно п. 3.1. договору вартість приміщення, передбачена вказаним договором складає 1238429,18 грн., в т.ч. НДС 20% - 206404,86 грн., що на момент підписання договору складає в еквіваленті 240425,00 дол. США.

Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що замовник здійснює оплату по договору в національній валюті України по курсу НБУ на момент оплати, збільшеному на поправочний коефіцієнт 1,02, шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок забудовника або безпосередньо в касу забудовнику у відповідності до узгодженого графіка, вказаного в Додатку №2 до договору , який є невід`ємною частиною договору.

Станом на 14.02.2018 року на виконання умов договору, відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 700664,78 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

У п. 2.2 договору сторони передбачили обов`язки позивача, до яких відносяться зокрема: обов`язок підготувати та узгодити у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію; обов`язок у встановлений строк і з відповідною якістю здійснювати будівництво об`єкта у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією і здати його в експлуатацію; та інші обов`язки забудовника.

У відповідності до п. 7.2 договору, останній діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції вказує на те, що станом на 14.02.2018 року договором склад і зміст проектно-кошторисної документації на будівництво офісного центру з об`єктами інфраструктури за адресою: м. Харків, вул. Бажанова, 28, сторонами не узгоджено.

Вказана проектно-кошторисна документація на будівництво офісного центру з об`єктами інфраструктури за адресою: м. Харків, вул. Бажанова, 28, як обов`язкова умова при укладенні договорів даного виду відсутня, а тому останній вважає, що спірний договір є недійсним, що і стало підставою його звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

21.05.2018 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Спірний договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 875-886 ЦК України та статей 317-324 ГК України.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України, будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно приписам ст. 318 Господарського кодексу України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

З правового аналізу вказаних норм права вбачається, що проведення будівництва та пов'язаних з ним будівельних робіт за договором будівельного підряду підрядником повинно бути здійснено відповідно до проектно-кошторисної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт, що міститься в спірному договорі.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" встановлено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №345 від 16.05.2011 року затверджено порядок розроблення проектної документації на будівництво об'єктів.

У пункті 3.17 Державних будівельних норм України А.2.2-3-2012 (надалі ДБН) визначено, що проектна документація - це затвердженні текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об'єктів будівництва.

Пунктом 11 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що проектна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва.

Порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів визначений загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, які прийняті відповідно до положень Цивільного кодексу України та затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 668 від 01.08.2005 року.

Так, згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005р. “Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві” кошторисна документація - це кошториси та інші документи, пов'язані із складанням (розрахунки, обґрунтування, пояснення, відомості про ресурси тощо) і необхідні для визначення кошторисної вартості будівництва та договірної ціни. Проектною документацією є текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва.

Проектно-кошторисна документація має містити об'єктні та локальні кошторисні розрахунки, об'єктні та локальні кошториси, кошториси на окремі види робіт, інші розрахунки витрат на будівництво, договірну ціну.

Також, положення Загальних умов застосовуються щодо укладення та виконання договорів підряду на роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд.

Згідно пункту 2 Загальних умов ці умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду у будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

У пункті 3 Загальних умов зазначено про те, що "проектна документація"- це текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва, та визначення поняття "кошторисна документація", відповідно до якого це кошториси та інші документи, пов'язані зі складанням (розрахунки, обґрунтування, пояснення, відомості про ресурси тощо) і необхідні для визначення кошторисної вартості будівництва та договірної ціни.

Вказаним пунктом Загальних умов встановлено, що договір підряду окрім складання та узгодження між сторонами самого тексту договору підряду передбачає складання та погодження договірної документації, до складу якої входять проектна, кошторисна, тендерна документація, тендерні пропозиції, акцепт тендерної пропозиції, повідомлення, запити, претензії тощо), які встановлюють, конкретизують, уточнюють або змінюють умови договору підряду.

У п. 5 Загальних умов визначено, що істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови.

Таким чином, з аналізу норм чинного законодавства випливає, що при укладенні договору будівельного підряду істотною умовою є узгодження сторонами відповідної проектно-кошторисної документації.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2018 року представником відповідача було подано до господарського суду Харківської області клопотання про витребування проектно-кошторисної документації офісного центру з об`єктами інфраструктури за адресою: м. Харків, вул. Бажанова, 28, і зміни до проектно-кошторисної документації, а також витребування проектної документації на будівництво офісного центру з об`єктами інфраструктури за адресою: м. Харків, вул. Бажанова, 28, розробленої ДП УДПІ "Укрміськбудпроект" і затвердженої наказом ТОВ "С-Инвест" від 11.01.2012 року № 1, і зміни до проектної документації.

Вказане клопотання відповідача було задоволено частково та витребувано у позивача копію проектно-кошторисної документації на будівництво 9-го поверху (орієнтовна площа 163 кв.м.) офісного центру, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Бажанова, 28 та усі зміни до неї, а також витребувано копію проектної документації на будівництво 9-го поверху (орієнтовна площа 163 кв.м.) офісного центру, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Бажанова, 28 та усі зміни до неї.

Відповідачем на виконання ухвали господарського суду першої інстанції було надано копію проектної та проектно-кошторисної документації 9-го поверху офісного центру за адресою: м. Харків, вул. Бажанова, 28 та зазначено про те, що проектно-кошторисна документація на будівництво 9-го поверху офісного центру на площу 163 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Бажанова, 28 не складалась та не узгоджувалась сторонами договору, у зв`язку з чим надати її неможливо, оскільки вона відсутня.

Відповідну документацію було складено на площу 943,4 кв.м., в той час, як площа проведення робіт згідно договору становить 163 кв.м.

Апелянт в обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що договір №144 від 03.12.2007 року є укладеним, оскільки вказаний договір визнається та виконується сторонами.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні докази перерахування грошових коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача, втім вказані кошти були сплачені відповідачем в якості попередньої оплати за договором, в той час, як доказів, що свідчили б про фактичне виконання робіт за договором (акти виконаних робіт) матеріали справи не містять.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні статей 76 та 77 ГПК України виконання договору сторонами, у зв`язку з чим посилання апелянта на вказані обставини є безпідставними.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічна норма міститься у статті 180 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору даного виду (договору будівельного підряду), а саме: обсяги і види робіт, проектна-кошторисна документація не складалася.

Сторонами до матеріалів справи не надано проектно-кошторисну документацію, якою сторони б погодили об'єм, характер, вартість матеріалів та робіт, а також будь-яких доказів наявності документів згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005р. та відповідно до ст.ст. 875, 877 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.31 Загальних умов Підрядник зобов'язаний, зокрема виконати з використанням власних ресурсів, якщо інше не встановлено умовами договору підряду, та у встановлені строки роботи відповідно до проектної та кошторисної документації.

Згідно з п.46, п.47 Загальних умов проектна документація розробляється та затверджується відповідно до регіональних і місцевих правил забудови, державних будівельних норм та інших нормативних документів. Забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування, а також проведення в установленому порядку експертизи цієї документації здійснюється замовником. Договором підряду такі зобов'язання повністю або частково можуть покладатися на підрядника.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено на те, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України , саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що сторонами за договором неузгоджені умови щодо об'єму, характеру, вартості матеріалів та робіт, які повинні узгоджуватися сторонами у проектно-кошторисній документації, а тому вказаний договір є неукладеним.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб. Одночасно, відсутність таких істотних умов не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.04.2012 року у справі №2/66пд.

А отже, беручи до уваги те, що сторонами за договором не узгоджені умови щодо об'єму, характеру, вартості матеріалів та робіт, які повинні узгоджуватися сторонами у проектно-кошторисній документації, що є порушенням вимог ст.ст. 875, 877 Цивільного кодексу України, господарський суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вказаний договір є неукладеним, та відмовив в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “С-Инвест” .

Аргументи апелянта про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду порушує принцип юридичної визначеності, який є складовою принципу верховенства права, а також те, що для досягнення юридичної визначеності зміні підлягає рішення у справі №922/189/18 від 21.05.2018 року, оскільки воно було прийнято пізніше, чим рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2018 року у справі №922/3821/17, є таким, що суперечить чинному законодавству України, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 320 ГПК України передбачено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Отже, чинним законодавством України встановлена можливість перегляду рішень місцевого господарського суду, що набрали законної сили за нововиявленими обставинами.

Вказана норма спрямована на виключення існування двох взаємовиключних судових рішень, щодо одних і тих самих обставин і правовідносин, та досягнення юридичної визначеності та відповідності правовідносин фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, також, враховує практику Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) де зазначено, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Щодо клопотання відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що висновок господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є обгрунтованим, то правові підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Окрім того, не приймаються посилання апелянта на постанову Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 де вказано про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами, оскільки в даному випадку доказів підтвердження виконання відповідачем договору від 03.12.2007 року матеріали справи не містять.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов’язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дрімлайт”, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2018 року у справі №922/189/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.07.2018 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Россолов В.В.