Постанова № 75453081, 19.07.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. Справа № 920/11/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_1,

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – ОСОБА_2, за довіреністю від 18.07.2018 № 06.01-27/30,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Сумської дирекції ПАТ "Укрпошта" (вх.№1194),

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.05.2018, (суддя Котельницька В.Л.), постановлену о 13:08 год. в м. Суми, (повний текст ухвали складено 11.05.2018),

у справі №920/11/18,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Сумської дирекції ПАТ "Укрпошта", м. Суми,

до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, м. Суми,

про визнання розрахунку орендної плати недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.05.2018 у справі №920/11/18 закрито провадження у даній справі.

Постановлена ухвала місцевого господарського суду про закриття провадження у справі №920/11/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Сумської дирекції ПАТ "Укрпошта" до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про визнання розрахунку орендної плати недійсним на підставі пункту 3 частини 1 статті 231, пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України мотивована тим, що в межах справи №5021/1287/12 господарським судом Сумської області вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; рішення суду по справі №5021/1287/12 набрало законної сили.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Сумської дирекції ПАТ "Укрпошта" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.05.2018 у справі №920/11/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги по справі, а саме: визнати частини 2 зміни № 3 від 01.04.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-337 від 30.01.1998, укладену між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та УДППЗ "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта", недійсною; судові витрати покласти на відповідача у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухали не було оцінено та не застосовано до спірних правовідносин положення статті 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", пункту 10 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, частину 1 статті 215, частину 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Зазначає про порушення приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки місцевим господарським судом не надано оцінки та не застосовано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду України, доданих до позовної заяви.

Вважає, що застосування рішення Господарського суду Сумської області від 14.02.2013 у справі № 5021/1287/12 має супроводжуватись аналізом подальшої правової позиції Верховного Суду України щодо подібних правовідносин, оскільки вказане рішення суду ухвалене до викладення відповідних висновків Верховного Суду України в своїх постановах.

27.06.2018 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв’язку Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради надіслано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 4936 від 27.06.2018), в якому відповідач просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Сумської дирекції ПАТ "Укрпошта" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.05.2018 у справі №920/11/18 – без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що судове рішення у справі №5021/1287/12, яке набрало законної сили, ухвалене за наслідками розгляду позовної заяви УДППЗ "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (правонаступником якого є ПАТ “Укрпошта” в особі Сумської дирекції ПАТ “Укрпошта”) до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (правонаступником якого є Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради) між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а отже, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231, пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 відкладено розгляд справи на 19.07.2018.

10.07.2018 позивачем подано до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення господарського суду Львівської області від 21.06.2017, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2017, постанови Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 914/707/17 (вх. 5222 від 10.07.2018).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2018 у зв’язку із перебуванням у відпустці судді Бородіної Л.І. сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Плахова О.В.

Судове засідання 19.07.2018 з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Сумської дирекції ПАТ "Укрпошта" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.05.2018 у справі №920/11/18 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представника відповідача, який, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначив про правомірність ухвали місцевого господарського суду з огляду на те, що в межах справи №5021/1287/12 остаточним судовим рішенням надано правову оцінку обставинам та підставам недійсності частини 2 зміни № 3 від 01.04.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди від 30.01.1998 №ФМ-337, тобто вирішено спір між тими самими сторонами, що у даній справі, про той самий предмет та з тих самих підстав. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.05.2018 у справі №920/11/18, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник скаржника в судове засідання в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду не з'явився. Відповідно до вимог статті 268 Господарського процесуального кодексу України позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить відтиск штампу на останньому аркуші ухвали суду апеляційної інстанції від 05.07.2018, підтверджується відомостями з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Матеріали справи свідчать, що 30.01.1998 між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (орендодавець) та УДППЗ “Укрпошта” в особі Сумської дирекції (орендар) укладений договір № ФМ-337, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає на умовах, визначених цим договором, в оренду нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. 4-а Прокольна, 7, для розміщення 13 відділення зв’язку 6 (т.1, а.с. 10-13).

Відповідно до пункту 5.1 цього договору оренда плата за нежитлові приміщення встановлюється відповідно до ставок орендної сплати за нежитлові приміщення, встановлених рішенням виконкому від 10.02.1997 №56, згідно з розрахунком (додаток №3).

Згідно розрахунку орендної плата, що є додатком № 3 до договору оренди № ФМ-337 від 30.01.1998 з 01.03.1997 згідно з рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 56 від 10.02.1997 розмір орендної плати по 4-й зоні, в якій знаходиться будинок № 76 по вул. 4-а Прокольна, складає - 1,65 грн в місяць за 1 кв. м орендованої площі. Нежитлове приміщення 1 поверху площею 90,1.

01.04.2011 між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (орендодавець) та УДППЗ “Укрпошта” в особі Сумської дирекції (орендар) укладено зміну №3 до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-337 від 30.01.1998 (а.с.21).

Зокрема, частиною ІІ цієї зміни передбачено, що розмір місячної орендної плати за січень 2012 року становить 1820,96 грн; розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

У січні 2018 року позивач - Публічне акціонерне товариство “Укрпошта” в особі Сумської дирекції ПАТ “Укрпошта”, звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, в якій просив визнати недійсною частину 2 зміни № 3 від 01.04.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди від 30.01.1998№ ФМ-337, укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та УДППЗ “Укрпошта” в особі Сумської дирекції УДППЗ “Укрпошта”.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач з посиланням на положення статті 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", пункту 10 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, зазначає про те, що за поштою як підприємством зв’язку, що здійснює розповсюдження періодичних видань, визнано право на укладення договорів оренди комунального майна в порядку, що встановлений для бюджетних організацій зі встановленням орендної плати у розмірі 1 грн на рік. Крім того, посилаючись на практику Верховного Суду України по справах №920/48/14, 920/55/14, 920/49/14, вказує, що зазначені права пошти є імперативними та жодні орендодавці державного та комунального майна не можуть відхилятись від їх положень. Вважає, що частина 2 зміни № 3 від 01.04.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди від 30.01.1998 № ФМ-337суперечить положенням чинного законодавства та правовим висновкам Верховного Суду України, оскільки передбачає розмір орендної ставки більший ніж 1 грн, а отже, на його думку, має бути визнана недійсною в судовому порядку на підставі приписів статей 203, 215 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/11/18. Призначено підготовче засідання на 08.02.2018. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.04.2018 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначено розгляд справи по суті на 10 травня 2018 року з повідомленням учасників справи.

10.05.2018 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу з підстав, зазначених вище (т.1, а.с. 208-210).

Надаючи оцінку аргументам оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б пункту 2 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів статті 269 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (п.24).

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Приписами статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України закріплено вказаний конституційний принцип та передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (ч.ч. 1, 2 ст. 11 ГПК України).

Крім того, згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Враховуючи викладене, під час здійснення судочинства суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.3 ст. 231 ГПК України).

Отже, закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Судова колегія зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного зі згаданих вище чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. (Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-1133цс15).

Таким чином, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд мав встановити наявність рішення господарського суду або іншого органу, прийнятого у справі: між тими ж сторонами; про той же предмет; з тих же підстав.

Передбачені нормами статей 15, 16 Цивільного кодексу України способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу мають бути спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вже було зазначено у цій постанові, у січні 2018 року позивач - Публічне акціонерне товариство “Укрпошта” в особі Сумської дирекції ПАТ “Укрпошта”, звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, в якій просив визнати недійсною частину 2 зміни № 3 від 01.04.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди від 30.01.1998 № ФМ-337, укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та УДППЗ “Укрпошта” в особі Сумської дирекції УДППЗ “Укрпошта”.

Позов Публічного акціонерного товариства “Укрпошта” в особі Сумської дирекції ПАТ “Укрпошта” про визнання недійсною частину 2 зміни № 3 від 01.04.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди від 30.01.1998 № ФМ-337, укладеного між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та УДППЗ “Укрпошта” в особі Сумської дирекції УДППЗ “Укрпошта” (що, є предметом розгляду у даній справі) мотивований тим, що:

- положеннями статті 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", пункту 10 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, передбачено право позивача як підприємства зв’язку, що здійснює розповсюдження періодичних видань, на укладення договорів оренди комунального майна в порядку, що встановлений для бюджетних організацій, зі встановленням орендної ставки у розмірі 1 грн на рік;

- частина 2 зміни № 3 від 01.04.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди від 30.01.1998 № ФМ-337 суперечить положенням чинного законодавства та правовим висновкам Верховного Суду України, оскільки передбачає відмінний від встановленого розмір орендної ставки у розмірі більшому ніж 1 грн. на рік.

У зв'язку з наведеним, позивач просить визнати частину 2 зміни № 3 від 01.04.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди від 30.01.1998 № ФМ-337 недійсною на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Водночас, як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, що в провадженні Господарського суду Сумської області перебувала справа №5021/1287/12 за позовом Українського державного підприємства поштового зв`язку “Укрпошта” в особі Сумської дирекції УДППЗ “Укрпошта” до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради про визнання недійсними частини договорів оренди, укладених між УДППЗ “Укрпошта” та Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради, у тому числі: договору оренди № ФМ-337 від 30.01.1998, а саме: розділу ІІ зміни № 2 від 31.12.2009 до розрахунку орендної плати до цього договору, розділу ІІ зміни № 3 від 01.04.2011 розрахунку орендної плати до вказаного договору оренди.

При цьому, Публічне акціонерне товариство “Укрпошта” є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта”, а Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради є правонаступником Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, що підтверджується статутом ПАТ “Укрпошта” та положенням про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради відповідно (а.с.94, а.с.187).

Тобто, сторони у справі № 5021/1287/12 і у даній справі є тими самими.

Позов Українського державного підприємства поштового зв`язку “Укрпошта” в особі Сумської дирекції УДППЗ “Укрпошта” про визнання недійсним частин договорів оренди (що, був предметом розгляду у справі №5021/1287/12) мотивований тим, що:

- позивач відповідно до ч. 3 статті 6 Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” користується орендою комунального майна в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій;

- відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затверджених відповідними рішеннями Сумської міської ради, що діяли на час укладення спірних частин договору та пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 “Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”, для організацій та установ, що утримуються за рахунок державного бюджету передбачено орендну плату в розмірі 0,08 грн. в місяць та 1 грн. на рік.;

- спірні частини договорів не відповідають вимогам закону, оскільки всупереч чинному законодавству визначають інший, відмінний від передбаченого законодавством розмір орендної плати.

За результатами розгляду справи №5021/1287/12 15.11.2012 Господарським судом Сумської області ухвалене рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними частини договорів оренди, укладених між УДППЗ “Укрпошта” та Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради, а саме: розділ II зміни № 2 від 31.12.2009 до розрахунку орендної плати до договору № ФМ-348 від 30.01.1998; розділ II зміни № 2 від 31.12.2009, № 3 від 01.04.2011 до розрахунку орендної плати до договору № ФМ-337 від 30.01.1998; розділ II зміни № 3 від 31.12.2009, зміни № 4 від 01.04.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди № ФМ-321 від 30.01.1998; додаток № 3 до зміни № 4 від 16.01.2010 до договору оренди № ФМ-206 від 09.11.1998.

Рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2012 у справі №5021/1287/12, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2013.

Зі змісту судових рішень по справі №5021/1287/12 вбачається, що судами надано правову оцінку обставинам (підставам), зазначеним у позовній заяві у даній справі, в тому числі в контексті положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України та відповідності оспорюваної частини зміни № 3 від 01.04.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди від 30.01.1998 № ФМ-337 вимогам законодавства враховуючи ті самі підстави позову, які позивачем також було визначено у даній справі.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час ухвалення судового рішення) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду даної справи) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Тобто, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарським судом Сумської області від 15.11.2012 у справі №5021/1287/12 є таким, що набрало законної сили.

Вказані обставини свідчать про існування судових рішень (що набрали законної сили), якими вирішено спір між тими ж сторонами і в тому числі про той же предмет спору (визнання недійсною 2 частини зміни № 3 від 01.04.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди від 30.01.1998 № ФМ-337) заявленого за аналогічних підстав та обґрунтованого аналогічними доказами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: SovtransavtoHolding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18 листопада 2003 року №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Колегія суддів зазначає, що у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) від 03.04.2008, суд нагадує, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Подання позивачем нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких прийнято рішення у справі №5021/1287/12, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про те, що розгляд позовних вимог у справі №920/11/18 буде мати наслідком порушення принципу resjudicata - остаточності рішень суду (рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2012 у справі №5021/1287/12), оскільки розглядаючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Сумської дирекції ПАТ "Укрпошта", суду слід буде здійснити переоцінку обставин, які встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач, як сторона в даному позовному провадженні, вправі очікувати, що висновки суду по справі №5021/1287/12 про відповідність спірних частин договорів оренди, укладених між УДППЗ “Укрпошта” та Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (у тому числі 2 частини зміни № 3 від 01.04.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди від 30.01.1998 № ФМ-337) вимогам чинного законодавства та відсутність підстав для визнання їх недійсними у відповідності до приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, будуть прийматися до розгляду між тими ж сторонами при розгляді інших справ відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України в редакції до 15.12.2017, що також є складовою частиною права на справедливий суд згідно із статтею 6 Конвенції, а спір між сторонами буде розглянуто в розумні строки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі №920/11/18, з огляду на встановлення під час розгляду даної факту існування рішенням суду у справі №5021/1287/12, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами (Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Сумської дирекції ПАТ "Укрпошта", Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради), про той самий предмет (визнання недійсною 2 частини зміни № 3 від 01.04.2011 до розрахунку орендної плати до договору оренди від 30.01.1998 № ФМ-337), з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.

Отже враховуючи наявність рішення суду що набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції правомірно закрив провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Оскільки судом першої інстанції повно і об'єктивно досліджені матеріали справи, вірно застосовані норми процесуального права, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Тобто, позивач, звертаючись повторно до суду з вимогами, які були предметом судового розгляду у справі №5021/1287/12, намагається повторно ревізувати судове рішення, яке набуло законної сили, що суперечить фундаментальному принципу юридичної визначеності.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов’язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи;4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом (ч.4 ст. 42 ГПК України)

При цьому відповідно до присів пункту 10 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви свідчить, що позивачем на виконання вимог статті 162 Господарського процесуального кодексу України повідомлено суд першої інстанції про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Щодо твердження скаржника про порушенням судом першої інстанції положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч.2). Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (ч.3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4).Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5).

За викладеного, встановивши обставини існування згаданого вище рішення суду у справі №5021/1287/12, місцевий господарський суд, діючи відповідно до приписів чинного процесуального законодавства, закрив провадження у справі, а тому незастосування останнім до спірних правовідносин норм матеріального права та неврахування практики Верховного Суду України не може бути визнано порушенням з його боку норм процесуального права, оскільки при закритті провадження у справі рішення по суті позовних вимог не приймається, а вимоги щодо повного та всебічного з'ясування обставин обмежуються колом обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує необхідність закриття провадження у справі.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Сумської дирекції ПАТ "Укрпошта" не підлягає до задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.05.2018 у справі №920/11/18 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 255, 264, 266, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Сумської дирекції ПАТ "Укрпошта" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.05.2018 у справі №920/11/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 24.07.2018.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.