Постанова № 75453001, 17.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/1105/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів: Головея В.М., Діброви Г.І.,

секретар судового засідання Іванов І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Перший Український ОСОБА_1”

на рішення господарського суду Херсонської області від 17 квітня 2018 року

у справі № 923/1105/17 (суддя Павленко Н.А.. повний текст 19.04.18)

за позовом Публічного акціонерного товариства “Перший Український ОСОБА_1”

до 1) Закритого акціонерного товариства “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Херсонресурси”

2) Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції в м. Херсон

про звільнення майна з-під арешту,

за участю представників учасників процесу:

Від позивача - Від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1093 від 25.06.18;

Від відповідача-1 – не з’явився,

Від відповідача-2 – не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Перший Український ОСОБА_1 банк" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною вимогою про звільнення нерухомого майна за переліком з-під арешту, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №6529232 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2014р., прийнятої ВДВС Суворовського районного управління юстиції в м. Херсоні.

Позов обґрунтовано твердженням щодо неможливості позивачем реалізувати умови іпотечного договору, укладеного ним та відповідачем з метою забезпечення зобов'язань ЗАТ "Підприємство матеріально–технічного забезпечення "Херсонресурси" за кредитним договором № 05-249/10 від 29.12.2010р., за яким банк є кредитором, а саме неможливістю задовольнити вимоги банку як іпотекодержателя шляхом переходу до нього прав власності на заставне майно.

Позивач зазначає, що іпотека була зареєстрована 29.12.2010р., а арешт на предмет іпотеки накладено у межах виконавчого провадження 29.07.2014р., тобто після обтяження нерухомого майна іпотекою, що, за твердженнями позивача, порушує його право на звернення стягнення на предмет іпотеки переважного перед іншими кредиторами ЗАТ "Підприємство матеріально–технічного забезпечення "Херсонресурси".

Рішенням господарського суду Херсонської області від 17 квітня 2018 року у справі № 923/1105/17 (суддя Павленко Н.А., повний текст 19.04.18) у задоволенні позову відмовлено, з підстав того, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження, визнання недійсною чи скасування постанови ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 29.07.2014р. про арешту нерухомого майна ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси"; відсутні докази набуття позивачем права власності чи іншого речового права на майно, на яке було накладено арешт відповідною постановою.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що довід позивача про порушення свого переважного права, як іпотекодержателя на арештоване майно, є передчасним, оскільки накладання арешту на спірне майно не позбавляє позивача права в подальшому звернути стягнення на спірне майно з урахуванням правил пріоритетності, визначених ст. 3 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи наведені обставини у їх сукупності суд дійшов висновку, що наявність арешту спірного майна не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача на момент розгляду спору, а відповідно, підстави для задоволення позову відсутні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Перший Український ОСОБА_1 банк" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

За доводами апелянта, у рішенні суд вірно зазначає про наявність у Позивача іпотекодержателя права на звернення стягнення на іпотечне майно переважно перед іншими особами, а також перешкоджання здійснення відчуження спірного майна накладеним арештом. Однак, у той же час, суд приходить до висновку, що накладання арешту не позбавляє Позивача права в подальшому звернути стягнення на майно з урахуванням правил пріоритетності і тому наявність арешту не порушує прав та інтересів Позивача.

Крім того, суд не з'ясовував чи є порушеними права та інтереси Позивача безпосередньо як іпотекодержателя із врахуванням положень ЗУ «Про іпотеку».

Натомість суд, з невідомих підстав звернувся до ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема до ч.1 ст. 59, де зазначено, що особа може звернутися до суду із позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту. Однак. обставини справи не стосуються права власності ПАТ «ПУМБ» на майно.

Апелянт зазначає, що у зв'язку із тим, що Відповідач-1 не виконав своїх зобов'язань перед Позивачем за кредитним договором і має заборгованість з повернення суми кредиту та сплати відсотків. Позивач має намір скористатись, правами кредитора та іпотекодержателя. наданими чинним законодавством, та звернути стягнення на Предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Однак, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої 24.04.2017р., Позивачу стало відомо про наявність обтяження, за яким накладено арешт на будь-яке нерухоме майно, що належить ЗАТ «ПМТЗ «Херсонресурси» та заборонено здійснювати його відчуження. Обтяжувачем є ВДВС Суворовського РУЮ в м. Херсон. Обтяження накладено 31.07.2014р. на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження 29.07.2014р.

Скаржник наголошує, що наявність обтяження іпотечного нерухомого майна унеможливлює позасудове звернення на Предмет іпотеки для задоволення законних вимог Позивача, передбаченого законодавством, арешт, накладений на предмет іпотеки постановою Відповідача-2 від 29.07.2014 р., порушує право ПАТ «ПУМБ», як іпотекодержателя, задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням за рахунок предмета іпотеки в позасудовому порядку, а саме: прийняти предмет іпотеки у власність в порядку ст. 37 Закону або здійснити продаж предмету іпотеки на підставі ст. 38 Закону.

Отже, за переконанням скаржника, судом застосовано ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», яка не підлягає застосуванню до даних правовідносин, та не застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню в даному випадку, а саме: ст. ст. 1, 3, 33 ЗУ «Про іпотеку».

В судове засідання 17.07.2018 року не з’явились представники Закритого акціонерного товариства “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Херсонресурси” та Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції в м. Херсон, хоча про місце, дату та час судових засідань повідомлялись судом за юридичною адресою.

Щодо Закритого акціонерного товариства “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Херсонресурси”, поштові повідомлення з судовою кореспонденцією повертались до суду невручені із позначкою «організація виїхала».

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Отже, оскільки відзиви на апеляційну скаргу, клопотань чи заяв від відповідачів не надходили, своїм правом на участь в судовому засіданні відповідачі також не скористались, тому судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представників відповідачів.

Ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини та матеріали справи, в тому числі наявні в них докази, відповідність викладених у оскаржуваному судовому рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, колегія суддів приходить наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.12.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (банк, позивач) та Закритим акціонерним товариством "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси" (позичальник, відповідач-1) було укладено кредитний договір №05-249/10 (а.с. 12-19), за яким банк зобов’язується надати позичальнику кредит у розмірі 750000грн., а позичальник зобов’язується прийняти кредит і використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором (п.1.1. кредитного договору №05-249/10).

Відповідно до статті 3 кредитного договору №05-249/10 його укладено під відкладальною умовою. Обов’язок банку надати кредит позичальнику виникає виключно з моменту настання переліку обставин, зазначених у кредитному договорі і зокрема відповідно п 3.1.4. та п.3.1.5. з моменту укладання між банком та позичальником угоди про забезпечення–іпотечного договору (предметом якої є: нежитлова нерухомість (офісне приміщення), реєстраційний №4169798 загальною площею 1958,2м.кв, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське Шосе, 4км, оціночною вартістю 1472566грн.), в забезпечення виконання боргових зобов’язань за цим договором та за умови укладання між банком та позичальником угоди про забезпечення – іпотечного договору (предметом якої є: земельна ділянка, кадастровий №6510136600.02.001.0017 загальною площею 0,2318га, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське Шосе, 4км, оціночною вартістю 625953грн.) в забезпечення виконання боргових зобов’язань за цим договором

Також, п. 3.1.8. кредитного договору сторони узгодили ще одну умову за якою виникає обов’язок банку надати кредит позичальнику – накладання заборони на відчуження нерухомого майна, заставленого для забезпечення виконання зобов’язань за цим договором, а також реєстрація обтяжень нерухомого майна іпотекою, заставленого для забезпечення виконання боргових зобов’язань за цим договором, у відповідному державному реєстрі (державному реєстрі прав на нерухоме майно/Державному реєстрі іпотек) відповідно до чинного законодавства України.

При цьому, така реєстрація повинна встановити пріоритет прав банка як обтяжувача (після ПАО "Західкомбанк") відносно нерухомого майна, яке передається йому в іпотеку, в забезпечення боргових зобов’язань за цим договором.

В забезпечення виконання кредитного договору 29.12.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір (без видачі заставної), за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов’язань, зазначеного в цій статті, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах визначених у цьому договорі, нерухоме майно визначене в статті 2 договору, а саме будівлі та споруди розташовані за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, Миколаївське шосе, 4км, загальною площею 1958,2кв.м та земельна ділянка розташована за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, Миколаївське шосе, 4км, кадастровий №6510136600.02.001.0017, площею 2318кв.м (п.1.1. іпотечного договору).

За твердженнями позивача, у зв’язку з тим, що ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси" не виконувало своїх зобов’язань перед ПАТ "ПУМБ" за кредитним договором №05-249/10 від 29.12.2010р. і має заборгованість за повернення суми кредиту та сплати відсотків, позивач має намір скористатися правами кредитора та іпотекодержателя, наданими чинним законодавством, та звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Однак, з інформаційної довідки від 24.04.2017р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси", позивачу стало відомо про обтяження №6529232, за яким накладено арешт на будь–яке нерухоме майно, що належить відповідачу-1 та заборонено здійснювати його відчуження, у тому числі і на спірне майно.

За твердженнями позивача, арешт накладено 31.07.2014р. на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2014р..

На думку позивача, вище означений арешт на предмет іпотеки, накладений постановою ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсон від 29.07.2014р., порушує право ПАТ "ПУМБ", як іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки в позасудовому порядку, що в свою чергу стало підставою звернення ПАТ "ПУМБ " до суду з вимогою про звільнення майна з-під арешту. Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України "Про іпотеку" та

Іпотека, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про іпотеку", - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 3 названого Закону:

- у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки;

- пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, у випадку невиконання боржником основного зобов'язання позивач має право на звернення стягнення на майно, визначене в договорі іпотеки. Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Отже, судова колегія погоджується з твердженням про те, що якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту майно на яке накладено арешт і такі дії суду відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, судова колегія не може погодитися з доводами апелянта про порушення його прав, як іпотекодержателя вказаного майна, виходячи з такого.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 59 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05.10.2016, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови № 6 від 27.08.1976 року (із змінами і доповненнями) "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" роз'яснив, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Відповідно до пункту 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктами 2, 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" визначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами по справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року N 2677-VI).

Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять жодної інформації стосовно арешту спірного майна, який було проведено 29.07.2014 року, окрім Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Позивачем, у порушення наведених вище приписів, не встановлено, не зазначено та не заявлялись клопотання про залучення до участі у справі стягувача за виконавчим провадженням, відкритим за постановою ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні про відкриття виконавчого провадження №21355 від 29.07.2014 року, який обов’язково повинен бути залучений до участі у даній справі, як особа, права та законні інтереси якої порушуються у даній справі.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 20.02.2018р. ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні було запропоновано надати відзив, ухвала суду не виконана, в судове засідання представник ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні не з’явився, відзив не надав.

При перегляді справи в апеляційному порядку представник апелянта усно пояснив, що стягувачем за наказом, за яким відкрито виконавче провадження №21355 від 29.07.2014 року, є Публічне акціонерне товариство “Перший Український ОСОБА_1”.

Судова колегія наголошує, що матеріали справи не містять доказів щодо підстав стягнення за спірним виконавчим провадженням, доказів накладення спірного арешту, також оскарження, визнання недійсною чи скасування постанови ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 29.07.2014р. про відкриття виконавчого провадження ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси".

В силу частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з приписами статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У порядку господарського судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності органу державної виконавчої служби (далі – орган ДВС).

Позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Статтею 56 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до ст.59 Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до вимог ч.1,2,3 ст.80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, судова колегія наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач по справі є стягувачем за виконавчим провадженням, яким накладено арешт. Матеріали справи не містять відомостей щодо рішення суду із зазначенням ані суми стягнення, ані вартості спірного майна.

Також відсутні будь-які відомості щодо виконавчого провадження, яке перешкоджає зверненню стягнення на предмет іпотеки, відсутні докази звернення Банку до державного виконавця із заявою про повернення виконавчого документу або зняття арешту.

Крім того, за приписами ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Отже, виходячи із змісту зазначених норм, власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності майна позивачеві та безпідставність включення такого майна до опису майна боржника та накладення на нього арешту.

Виходячи з положень ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним.

При цьому, для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.

Позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що майно, яке перебуває під арештом, належить їм, а не боржникові.

Однак, судом першої інстанції обґрунтовано вказано, що матеріали справи не містять доказів набуття позивачем права власності чи іншого речового права на майно, на яке було накладено арешт відповідною постановою.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що заявлений позов не доведений належними та допустимими доказами, тому, підстави для задоволення позову відсутні.

Посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду по справам №725/4407/15-ц, 910/4772/17 не є аналогічними, стосуються інших обставин справ, тому в даному спорі не застосовуються судовою колегією.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судове рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, та залишення апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 270, ч.1 ст. 275, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Перший Український ОСОБА_1” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 17 квітня 2018 року у справі № 923/1105/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.07.18 р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.М. Головей

Суддя Г.І. Діброва