Постанова № 75452952, 19.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. Справа№ 911/1285/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Мальченко А.О.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

учасники справи:

позивача: Дудник А.В.

відповідача: неявка

ВДВС: Кравчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 23.04.2018

у справі № 911/1285/15 (суддя Ярема В.А.)

за заявою Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича на дії Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області

за позовом Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича

до Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)"

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 позовні вимоги задоволено, зокрема, зобов'язано Державне підприємство "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)" повернути Фізичній особі-підприємцю Миронцю Олегу Анатолійовичу 184 000 (сто вісімдесят чотири тисячі) кг вугілля дерев'яного на суму 552 000 (п'ятсот п'ятдесят дві тисячі) грн 00 коп., переданого за договором відповідального зберігання №1 від 16.01.2014.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 залишено без змін.

18.03.2016 Господарським судом Київської області видано накази на виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/16, зокрема щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу 184 000 (сто вісімдесят чотири тисячі) кг вугілля дерев'яного на суму 552 000 (п'ятсот п'ятдесят дві тисячі) грн 00 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016, рішення суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.01.2017 змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 в частині зобов'язання Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)" повернути Фізичній особі-підприємцю Миронцю Олегу Анатолійовичу 184 000 (сто вісімдесят чотири тисячі) кг вугілля дерев'яного на суму 552 000 (п'ятсот п'ятдесят дві тисячі) грн 00 коп., переданого за договором відповідального зберігання №1 від 16.01.2014, на стягнення з Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)" на користь Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича 552 000 (п'ятсот п'ятдесят дві тисячі) грн 00 коп.

11.04.2018 до Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича надійшла скарга на дії Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області, що виявились у винесенні постанови про зняття арешту з коштів від 24.11.2017.

В обґрунтування скарги стягувач зауважив, що дії державного виконавця щодо винесення 24.11.2017 постанови про зняття арешту з коштів боржника є незаконними, а сама постанова підлягає скасуванню, оскільки подана боржником заява про зняття арешту не є підтсавою для вчинення держаним виконавцем відповідних дій, а в постанові не вказано документального підтвердження поданої боржником заяви.

До того ж, скаржник стверджував, що рахунок боржника, з якого оскаржуваною постановою було знято арешт, не має спеціального режиму використання, а є звичайним розрахунковим рахунком, відтак в таких діях посадових осіб відділу ДВС стягувач вбачає корупцію та ознаки кримінального злочину.

Таким чином, ФОП Миронець О.А. просив суд:

- визнати незаконними дії Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області щодо зняття арешту з розрахункового рахунку №26008009914052 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310 ДП "Підприємство Білоцерківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київської області (№35)";

- визнати незаконною та скасувати постанову Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області про зняття арешту з коштів від 24.11.2017;

- зобов'язати Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області накласти арешт на розрахунковий рахунок №26008009914052 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310.

Ухвалою Господарського Київської області від 23.04.2018 у справі №911/1285/15 у задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича на дії Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду від 23.04.2018 позивач - фізична особа-підприємець Миронець Олег Анатолійович подав апеляційну скаргу, в тексті якої просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 23.04.2018, оскільки на думку скаржника, вказана ухвала суду є незаконною, прийнятою внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на його думку судом першої інстанції вказану ухвалу суду прийнято внаслідок порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема , апелянт вказував, що вказані дії Білоцерківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо прийняття постанови та саму постанову про зняття арешту з коштів від 24.11.2017 незаконними та такими, що порушують мої права як стягувана. Позивач зазначав, що як вбачається з постанови відділу ДВС, підставою для її прийняття була заява від боржника про зняття арешту з рахунку у зв'язку з тим, що рахунок має спеціальний режим використання. На думку скаржника, сама заява боржника не є підставою для зняття арешту з рахунку, тим більше, що в постанові не зазначено чим документально підтверджується вказана заява, вказаний рахунок боржника не має жодного спеціального режиму використання, а є звичайним розрахунковим рахунком.

Надана в судовому засіданні державним виконавцем довідка банку про те, що ний рахунок начебто має спеціальний режим використання не є належним доказом, оскільки в ній не зазначено, який саме спеціальний режим використання має даний рахунок.

Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 11.05.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича у справі №911/1285/15 на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.04.2018 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., судді Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 15.05.2018 апеляційну скаргу б/н від 30.04.2018 Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.04.2018 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Після усунення недоліків скаржником, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1285/15 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.04.2018. Призначено справу до розгляду на 21.06.2018.

У зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, протоколом передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 21.06.2018 для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.04.2018 у справі №911/1285/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Пашкіна С.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.04.2018 до провадження у визначеному складі суддів.

В судове засідання, яке відбулось 21.06.2018 не з`явився представник відповідача, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням поштового відправлення (ухвали суду від 29.05.2018) під №04116 21838997.

21.06.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) від скаржника надійшло клопотання про витребування у ПАТ "Ідея Банк" інформацію про те, чи має розрахунковий рахунок №26008009914052 а ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310 спеціальний режим використання, якщо має то який саме. Крім того, скаржник просив витребувати інформацію про те, чи видавалося Банком в особі Білоцерківського відділення №1 довідка від 24.11.2017 про те, що розрахунковий рахунок №26008009914052 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310 має спеціальний режим використання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 відкладено розгляд справи № 911/1285/15 на 19.07.2018. Витребувано у ПАТ "Ідея Банк" інформацію стосовно того, чи має розрахунковий рахунок №26008009914052 в Банку (МФО 336310) спеціальний режим використання, якщо має, то який саме? Витребувано у ПАТ "Ідея Банк" інформацію стосовно того, чи видавалось Банком довідка на запит Білоцерківського відділення №1 від 24.11.2017 про те, що розрахунковий рахунок №26008009914052 має спеціальний режим використання?

17.07.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) від ПАТ «Ідея Банк» надійшов лист, у якому Банк вказував:

« У відповідь на ухвалу від 21.06.2018 отриману ПАТ «Ідея Банк» 02.07.2018 повідомляємо наступне :

- Рахунок 26008009914052 клієнта Державне Підприємство "Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України (№35)" не є рахунком із спеціальним режимом використання , а є поточним рахунком;

- Інформація зазначена у довідці не підтверджена. Додатково Банком проведена перевірка і виявлено факт фальсифікації наданої копії довідки. Дані висновки базуються на таких фактах: не надрукована на фірмовому бланку, не містить вихідного номеру з журналу Вихідної кореспонденційне завірена печаткою відділення, підпис виконавця не відповідає картці із зразками підписів.».

У зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, протоколом передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 21.06.2018 для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.04.2018 у справі №911/1285/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Пашкіна С.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.04.2018 до провадження у визначеному складі суддів.

В судове засідання,яке відбулось 19.07.2018 з'явились представники позивача та ВДВС. В судовому засіданні представник скаржника підтримував доводи наведені в апеляційній скарзі, представник ВДВС в судовому засіданні усно стверджувала, що не має підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки державним виконавцем накладено арешт на вказаний рахунок. Однак, доказів суду стосовно вказаного твердження представник ВДВС на надала.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши вказані докази встановила наступне.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви позивача зазначав, що державний виконавець заперечила проти скарги стягувача з огляду на необґрунтованістю його доводів, оскільки дії щодо винесення 24.11.2017 постанови про зняття арешту з рахунку боржника були вчиненні у передбаченому законом порядку - на підставі отриманої з банку інформції щодо режиму використання рахунку, з якого було знято арешт. В підтвердження відповідних заперечень та доводів, державний виконавець надала суду копії постанови про знаття арешту з коштів від 24.11.2017 та банківську довідку від 24.11.2017.

Також, судом першої інстанції було зазначено, що 24.11.2017 Білоцерківським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області від ПАТ "Ідея банк" було отримано довідку, відповідно до змісту якої слідує, що розрахунковий рахунок №26008009914052 Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№35)" має спеціальний режим використання. 24.11.2017 Білоцерківським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області винесено постанову ВП №54312986 про зняття арешту з коштів, відповідно до змісту якої було знято арешт з рахунку №26008009914052, відкритого в ПАТ "Ідея банк" МФО 336310.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду та керується при цьому наступним.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

У відповідності до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Відповідно до приписів ст. ст. 339 та 343 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до приписів ст. ст. 18, 48 та 52 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, в чинній станом на момент винесення оскаржуваних дій редакції, (далі - Закон України "Про виконавче провадження") виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України"Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, суд першої інстанції виносячи ухвалу про відмову у задоволенні скарги дійшов висновку, що ті докази, які були надані представником ВДВС, а саме, банківську довідку від 24.11.2017, відповідно зі змісту якої слідує, що розрахунковий рахунок №26008009914052 Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№35)" має спеціальний режим використання, були належними та допустимими.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 статті 79 ГПК України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже,враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для повного та всебічного розгляду справи суд першої інстанції не був позбавлений можливості витребувати у банку відомості того, чи видавались такі довідки Банком, оскільки скаржник заперечував стосовного того, що розрахунковий рахунок №26008009914052 Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№35)" має спеціальний режим використання.

Як вже було зазначено вище, що судом апеляційної інстанції ухвалою суду було здійснено відповідний запит до Банку стосовно спростування чи підтвердження того, що розрахунковий рахунок №26008009914052 Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№35)" має спеціальний режим використання.

У свої відповіді від 03.07.2018 №141/3671/БТ Банк зазначав, що рахунок клієнта №26008009914052 Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№35)" не є рахунком із спеціальним режимом використання, а є поточним рахунком.

Крім того, Банк вказував, що інформація зазначена у довідці від 24.11.2017 не підтверджена. Додатково Банком проведена перевірка і виявлено факт фальсифікації наданої копії довідки. Дані висновки базуються на таких фактах: не надрукована на фірмовому бланку, не містить вихідного номеру з журналу Вихідної кореспонденційне завірена печаткою відділення, підпис виконавця не відповідає картці із зразками підписів.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм вказаного Закону, не визначено, що державний виконавець повинен досліджувати та/чи перевіряти належність чи неналежність отриманих відомостей, натомість, як у суду є таке право. Тому посилання суду першої інстанції на неспроможність отримання відомостей щодо встановлення відповідного режиму рахунку є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича від 05.04.2018 б/н на дії Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області та апеляційної скарги.

Статтею 344 ГПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, про стягнення судових витрат з Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області.

Також, статтею 345 ГПК України передбачено, що про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Отже, ухвала Господарського суду Київської області від 23.04.2018 №911/1285/15 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 267-285, 343, 344, 345 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 23.04.2018 у справі №911/1285/15 скасувати.

3. Скаргу на дії Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича від 05.04.2018 б/н на дії Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області задовольнити.

4. Визнати незаконними дії Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області щодо зняття арешту з розрахункового рахунку №26008009914052 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310 ДП "Підприємство Білоцерківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київської області (№35)".

5. Визнати незаконною та скасувати постанову Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області про зняття арешту з коштів від 24.11.2017 № ВП №54312986.

6. Зобов'язати Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області накласти арешт на розрахунковий рахунок №26008009914052 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310.

7. Стягнути з Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області (код ЄДРПОУ 34846021, Київська область, м. Біла Церква, б-р. 50 років Перемоги, б. 94, 09100) на користь Фізичної особи-підприємця Миронця Олега Анатолійовича (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 1762,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

9. У відповідності до вимог статті 345 ГПК України, повідомити суд і заявника про виконання постанови, постановленої за результатами розгляду скарги.

10. Копію ухвали направити на адресу учасників справи та на адресу Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області направити оригінал ухвали.

11. Матеріали справи №911/1285/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2018.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді А.О. Мальченко

Л.Г. Сітайло