Рішення № 75452304, 24.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 р. № 820/4849/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач через уповноваженого представника звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні виплати позивачу згідно її заяви від 05.04.2018 року допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати відповідача призначити та виплатити з 05.04.2018 року у розмірі, що встановлений чинним законодавством України, позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що відповідачем було протиправно відмовлено їй у призначенні допомоги у зв'язку з народженням дитини через звернення за її призначенням пізніше ніж через 12 календарних місяців з дня народження дитини, оскільки позивач, через проведення АТО у населеному пункті, де народилась її донька, була позбавлена можливості вчасного отримання свідоцтва про народження, оскільки відповідні державні органи тимчасово не здійснюють на зазначеній території свої повноваження.

Ухвалою від 23.06.2018 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.

Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що Управління діяло в межах чинного законодавства, а позивач звернулась за отриманням допомоги у зв'язку з народженням дитини пізніше ніж через 12 календарних місяців з дня її народження.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації на території Донецької області разом зі своїми двома малолітніми дітьми змушена була покинути своє місце проживання у м. Горлівка та переміститись до смт Борова Харківської області.

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач з 15.08.2017 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації. Також на обліку у відповідача перебувають малолітні діти позивача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13-15).

З матеріалів справи встановлено, що 09.05.2015 року позивач народила доньку - ОСОБА_2 в м. Горлівка Донецької області, яке відноситься до населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 ( а.с.17).

28.09.2016 року позивачем отримано свідоцтво про народження доньки - ОСОБА_2 у Бахмутовському міському Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ( а.с.16).

Позивач, після отримання свідоцтва про народження доньки, переміщення на територію, підконтрольну Україні та постановки на облік внутрішньо переміщеної особи в управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації разом з дітьми, звернулась 05 квітня 2018 року до відповідача із заявою щодо призначення допомоги при народженні дитини , доньки - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач, листом від 25.04.2018 року №04-27/936 зазначив про відсутність підстав для призначення допомоги через втрату позивачем такого права, посилаючись, при цьому, на п.12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 ( а.с.19).

Не погодившись з зазначеним, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Положеннями ч.1 ст.52 конституції України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги при народженні дитини засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Положеннями п.2 ч.1 ст. 3 цього Закону передбачено, що при народженні дитини призначається державна допомога.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно зі ст.6 цього Закону документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Згідно ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 визначено, що допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Допомога при народженні дитини, яка народилася після 30 червня 2014 р., надається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Аналогічні положення містяться в п.11 Порядку №1751, за яким, для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу) та п.12 Порядку №1751, згідно якого, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Отже, чинним законодавством, яке регулює спірні правовідносини, визначено обов'язкову умову призначення допомоги при народженні дитини, а саме: звернення за її призначенням не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

В ході розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що донька позивача народилась у 2015 році, а з заявою про призначення допомоги при народженні дитини позивач звернулась до відповідача лише у 2018 році року, тобто, після закінчення законодавчо встановленого строку.

З огляду на викладене, у відповідача були підстави для відмови у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини., зважаючи на що, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні виплати позивачу згідно її заяви від 05.04.2018 року допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В той же час, щодо решти позову, суд звертає увагу на наступне.

Пропуск позивачем встановленого законом строку для звернення за отриманням допомоги при народженні дитини обумовлено тим, що її донька народилась у м. Горлівка, Донецької області, яке відноситься до населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085.

Тобто, позивач не могла вчасно отримати свідоцтво про народження та, як наслідок, вчасно звернутись з питання отримання допомоги при народженні дитини.

Відповідне свідоцтво про народження 09.05.2015 року її доньки, позивач отримала більш ніж через рік 28.09.2016 року у відповідному органі РАЦС на підконтрольній Україні території.

Крім того, з матеріалів справи - медичної документації встановлено, що донька позивача є інвалідом та за нею потрібен постійний догляд.

За таких обставин, суд вважає заслуговуючими уваги доводи позивача про поважність причин пропуску звернення у встановлений законом строк для призначення допомоги при народженні дитини.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення позивачем до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи встановлені судом обставини, які дійсно заважали позивачу вчасно звернутись до відповідного органу з питання отримання допомоги при народженні дитини, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача призначити та виплатити з 05.04.2018 року у розмірі, що встановлений чинним законодавством України, позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Прохання позивача в частині зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення не є позовною вимогою і обов'язком суду, враховуючи положення ст. 382 КАС України.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, рнокпп НОМЕР_1,63801, АДРЕСА_1) до Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації ( код ЄДРПОУ 25793378, 63801, Харківська обл., смт Борова, вул. Партизанська,3) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Борівської районної державної адміністрації призначити та виплатити з 05.04.2018 року у розмірі, що встановлений чинним законодавством України, ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24 липня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.