Рішення № 75449608, 18.07.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.2018р. Справа № 905/407/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Комунекоресурси» м. Маріуполь Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 482 303,02 грн., з яких 420 491,10 грн. - сума основного боргу, 7 715,01 грн. – пеня, 43 742,86 грн. – інфляційні втрати, 10 354,05 грн. – 3% річних, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №73/571 від 28.12.2017р.

У судовому засіданні 11.07.2018р. оголошено перерву до 18.07.2018 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Комунекоресурси» м. Маріуполь Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 482 303,02 грн., з яких 420491,10 грн. - сума основного боргу, 7715,01 грн. – пеня, 43742,86 грн. – інфляційні втрати, 10354,05 грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором №16000172 від 01.04.2016р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 420 491,10 грн. та виникли підстави для нарахування пені, інфляційних втрат у розмірі. та 3% річних.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 216-218, 221, 224, 226, 229, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 530, 612, 623, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 42, 46, 162-164 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/407/18 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 02.03.2018р. позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/407/18.

18 квітня 2018р. до канцелярії господарського суду надійшла зустрічна позовна заява б/н б/д ОСОБА_1 акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м. Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “КП Комунекоресурси”, м. Маріуполь Донецької області про визнання договору постачання №16000172 від 01.04.2016р. недійсним.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.04.2018р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м. Маріуполь Донецької області залишено без руху. Заявнику встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.04.2018р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м. Маріуполь Донецької області повернуто без розгляду.

29 травня 2018 року через канцелярію господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що акт взаємних вимог, який є підставою для взаєморозрахунків між сторонами не складався, а акти приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в підписані невідомими особами, які не мають повноважень на підписання подібних документів, отже, акти наданих послуг, представлені позивачем у якості підтвердження факту надання послуг, є неналежними доказами у розумінні норм ГПК. Крім того відповідач надав клопотання б/н б/д, в якому останній просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 100,00 грн. та відстрочити виконання рішення суду на 1 рік з дня прийняття рішення. В обґрунтування зазначених вимог відповідач посилається на захоплення його майна на території проведення антитерористичної операції, скрутне фінансове становище, отже у разі негайного виконання рішення відповідач опиниться в стані банкрутства.

У підготовчому судовому засіданні 29.05.2018р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/407/18 до розгляду по суті на 21.06.2018 р.

21 червня 2018 року через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшли заперечення №01-823/юр від 11.06.2018р. на відзив відповідача, в яких зазначено, що відповідно до п. 2.5. спірного Договору, підставою для проведення розрахунків між сторонами є акт здачі-приймання виконаних робіт (акт по формі КБ-2В), які підписані відповідачем відповідно до вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та зазначив про правомірність нарахування індексу інфляції та 3% річних у розумінні ст. 625 ЦК України.

У судовому засіданні 21.06.2018 року представник позивача зазначив, що сума боргу за актом №15/73 від 20.02.2017р. складає 208 741,26 грн., оскільки вартість виконаних робіт зменшена на 3 990,00 грн. у в’язку з накладанням відповідачем на позивача штрафу у розмірі 3 990,00 грн.

Позивач у судове засідання 18.07.2018р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Єнакієвський металургійний завод» (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КП Комунекоресурси» (Орендарем) укладено договір №16000172, за умовами якого відповідач передає ТОВ «КП Комунекоресурси» за плату, на визначений строк у користування майно (об`єкт оренди) для здійснення господарської діяльності, а ТОВ «КП Комунекоресурси» зобов`язується на свій ризик та власними силами виконати за завданням заводу, відповідно до умов цього договору, роботи з розчищення заводського ставка охолоджувача від відходів металургійного виробництва, а завод (відповідач) зобов`язується прийняти та оплатити роботи на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт. Загальний об`єм вилучених твердих металургійних відходів визначається на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт згідно з фактичними маркшейдерськими замірами, проведеними в кожному місяці, але не більше 45 тис.м.куб. по твердому в місяць. Узгодження об`ємів виїмки металургійних відходів на майбутній місяць оформлюється документально у строк до 25 числа місяця, що передує.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що склад та вартість об`єкта оренди узгоджується сторонами у Додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.2.3 об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Приписами п. 2.5 договору встановлено, що щомісячно, за результатами фактичних маркшейдерських замірів, позивач зобов`язаний надати відповідачу акт приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2В у 4-рьох екземплярах у строк до 20 числа звітного місяця. Відповідач зобов`язаний розглянути зазначений акт і, при відсутності недоліків в роботі, підписати його та один екземпляр повернути позивачу.

Строк оренди та виконання робіт визначені сторонами у розділі 3 договору і складає 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкту оренди (п.3.1 договора). Якщо за 20 календарних днів до спливу строку, встановленого п.3.1 договора, жодна з сторін письмово не повідомить іншу сторону про розірвання договору, строк оренди автоматично пролонгується на той же строк (п.3.2 договору). Загалом строк оренди за даним договором не може перевищувати одного року та 11 місяців з моменту підписання сторонами цього договору.

Орендна плата та порядок розрахунків за договором визначені сторонами в розділі 4 Договору.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі в національній валюті України, вартість робіт визначається на підставі всіх актів виконаних робіт, підписаних обома сторонами у відповідності з фактичними маркшейдерськими замірами, проведеними у кожному місяці не пізніше 20 числа (п.4.1 договору).

Пунктом 4.2. встановлений розмір орендної плати відповідно до Додатку №2 до цього договору.

Згідно п. 4.12.1 вартість роботи визначається договірною ціною, встановленою у кошторису – Додаток №3 до договору.

Згідно п. 4.10 договору на підставі акту приймання-передачі об`єкта оренди, акту приймання-передачі електроенергії та акту приймання-передачі виконаних робіт по розчищенню заводського ставка охолоджувача від відходів металургійного виробництва (за формою КБ-2В), складається акт взаємних вимог, що є підставою для взаєморозрахунків. Оплата заводом виконаних робіт проводиться впродовж 30 календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів КБ-2в з додатками до них, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих позивачем рахунків та податкових накладних.

Згідно п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та законодавства України.

Пунктом 8.17 договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати виконаних робіт, завод сплачує позивачу пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який нараховується пеня.

Строк дії договору встановлено з 01.04.2016р. до 01.04.2018р. В частині взаєморозрахунків між сторонами договір діє до повного їх виконання (п.10.1 договору).

Об’єкт оренди за договором передано орендарю на підставі акту приймання-передачі від 01.04.2016р. до договору №16000172.

19 січня 2017 року Сторонами складено та підписано без заперечень акт здачі – приймання виконаних робіт №15/72 (форма КБ-2в) до договору №16000172 від 01.04.2016р., відповідно до якого позивач виконав робити, а замовник прийняв роботи вартістю 211 719,84 грн. Також сторонами 20.02.2017р. підписано акт №15/73 (форма КБ-2в) вартістю 208 741,26 грн.

Позивачем виставлені рахунки-фактури на оплату № КП-0000001 від 19.01.2017р. та №КП-0000004 від 20.02.2017р. на загальну суму 420 491,10 грн., до яких додані податкові накладні № 1901001 від 19.01.2017р., №1 від 19.01.2017р., №1801012 від 18.01.2017р.

21.11.2017р. ТОВ «КП Комунекоресурси» направило ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» претензію щодо неналежного виконання зобов`язань за договором №16000172 від 01.04.2016р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 420491,10 грн., у якій вимагало оплатити зазначену суму, яка залишена відповідачем поза увагою.

Також, відповідачем не повернений акт звірки взаєморозрахунків на суму, зазначену в претензії.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт змусило позивача звернутися із зазначеним позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 482 303,02 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором №16000172 від 01.04.2016р.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Цивільним кодексом України, а також - умовами договору №16000172 від 01.04.2016р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу норм ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю правовою природою договір №16000172 від 01.04.2016р. є змішаним договором у розумінні ст.628 ЦК України та містить елементи договору оренди та договору підряду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч.1 ст.857 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, в контексті зазначених норм укладений Відповідачем договір №16000172 від 01.04.2016р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Як встановлено судом, позивачем виконані роботи з розчищення заводського ставка охолоджувача від відходів металургійного виробництва на загальну суму 420 491,10 грн., що підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт №15/72 (форма КБ-2в) від 19.01.2017р. на суму 211 719,84 грн. та №15/73 (форма КБ-2в) від 20.02.2017р. на суму 208 741,26 грн.

Зазначені акти підписано уповноваженими представниками сторін без заперечень.

Докази заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості з боку відповідача матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку щодо здійснення оплати протягом 30 календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів згідно з п.4.10 спірного Договору.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за спірним договором утворилась та має місце заборгованість Відповідача в сумі 420 491,10 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідних грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Посилання відповідача на непідписання акту взаємних вимог, який є підставою для проведення взаєморозрахунків, не приймається судом як підстава для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем доведений факт виконання робіт за договором підряду, встановлений судом на підставі підписаних позивачем без заперечень актів форми КБ-2в.

Крім того, матеріали справи містять складені відповідачем рахунки-фактури №91385796 від 17.02.2017р. на оренду земснарядів №91385795 від 17.02.2017р. на електроенергію, які містять складові для визначення вартості виконаних робіт, зазначених в актах форми КБ-2в і підтверджують факт прийняття відповідачем виконаних робіт.

Крім того, матеріали справи містять рахунки-фактури позивача № КП-0000001 від 19.01.2017р., №КП-0000004 від 20.02.2017р. та податкові накладні №1901001 від 19.01.2017р., №1 від 19.01.2017р., №1801012 від 18.01.2017р., а також відомості про прийняття податковою службою відомостей, зазначених в податкових накладних, які також підтверджують виконання позивачем робіт і є підставою для оплати виконаних робіт згідно з абз.2 п.4.10 договору.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати виконаних робіт безпосередньо у п.8.17 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Враховуючи висновок суду щодо наявності заборгованості Відповідача в сумі 420 491,10 грн., суд, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, дійшов висновку, що він є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 7715,01 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Проте, перевіривши розрахунок інфляційних витрат суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним з огляду на наступне:

Позивачем надано розрахунок індексу інфляції за актом №15/72 від 19.01.2017р. за період з лютого по грудень 2017р. та за актом №15/73 від 20.02.2017р. за період з березня по грудень 2017р., однак зазначені періоди не є вірними, оскільки індекс інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, що кореспондується з приписами абз. 3 п.3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», оскільки строк оплати за актом №15/72 від 19.01.2017р. є 19.02.2017р., а за актом №15/73 від 20.02.2017р. є 21.03.2017р.

Таким чином, Позивач повинен був нарахувати індекс інфляції за актом №15/72 від 19.01.2017р. з березня по грудень 2017р., за актом №15/73 від 20.02.2017р. за період з квітня по грудень 2017р., враховуючи строк оплати виконаних робіт протягом 30 календарних днів від дати підписання зазначених актів.

Враховуючи зазначене, здійснивши перерахунок позовних вимог щодо інфляційної індексації за вказані періоди, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 38 889,00 грн.

Перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних за зазначений позивачем період з 01.04.2017р. по 09.11.2017р. за актом №15/72 від 19.01.2017р. та за період з 22.03.2017р. по 31.12.2017р. актом №15/73 від 20.02.2017р., суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення 3% річних в розмірі 10 354,05 грн.

Щодо зменшення розміру пені до 100,00 грн., суд зазначає наступне.

За приписами ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд звертає увагу, що визначена позивачем сума штрафних санкцій не є надмірно великою, враховуючи причини виникнення заборгованості, тривалий час її існування, ступінь виконання зобов'язання, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Крім того, відповідачем не доведено належними доказами винятковості випадку виникнення заборгованості, вжиття ним негайних заходів до припинення її існування як підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій а відтак, наявності підстав до зменшення розміру пені.

Отже, суд, враховуючи вищенаведені обставини, дійшов до висновку, що пеня у розмірі 7715,01 грн. є виправданою для застосування в даних правовідносинах.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік з дня прийняття рішення, суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною третьою статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно положень ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як встановлено, в обґрунтування свого клопотання про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області по справі відповідач посилається на наявність обставин, що ускладнюють повне та негайне виконання рішення суду, зокрема: знаходження підприємства в зоні проведення антитерористичної операції, захоплення виробничих потужностей, майна та первинної документації підприємства, перебування останнього у дуже скрутному становищі, відсутність коштів для погашення суми заборгованості перед позивачем.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем до справи надано копії податкової декларації з податку на прибуток підприємства, звіт про фінансовий стан на 31.12.2017р. та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

За висновками суду, відповідачем не надано належних доказів в підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Зокрема, за доданими відповідачем до справи документами відсутні відомості щодо стану рахунків підприємства станом на момент звернення до суду із заявою відстрочення виконання рішення суду, іншого майна, що унеможливлює суд об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства.

Судом також прийнято до уваги ті обставини, що відповідачем не визначено способів, обставин, які нададуть змогу виконати судове рішення після закінчення періоду відстрочення.

Таким чином, обставини, якими відповідач обґрунтовує заяву про відстрочку виконання судового рішення, не є винятковими, такими, що дійсно ускладнюють виконання судового рішення, а сам по собі скрутний матеріальний стан відповідача не свідчить про виключність обставин, з яким пов'язується відстрочення виконання рішення.

Крім того судом встановлено, що прострочення виконання зобов’язання триває більше року та приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області по справі підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Комунекоресурси» м. Маріуполь Донецької області до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 482 303,02 грн., з яких 420 491,10 грн. - сума основного боргу, 7 715,01 грн. – пеня, 43 742,86 грн. – інфляційні втрати, 10 354,05 грн. – 3% річних – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Ілліча, 54, блок 4; код ЄДРПОУ 00191193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Комунекоресурси» (87501,Донецька область, м. Маріуполь, вул. Консервна, буд. 30А; код ЄДРПОУ 37435790) заборгованість у розмірі 477 449,16 грн., з яких 420 491,10 грн. - сума основного боргу, 7 715,01 грн. – пеня, 38 889,00 грн. – інфляційні втрати, 10 354,05 грн. – 3% річних, судовий збір у розмірі 7 161,49 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області, в порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2018 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/