Ухвала суду № 75449067, 17.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/872/18 Справа № 175/581/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кононенко О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кононенко О.М.

суддів Кондакова Г.В., Коваленка В.Д.

секретаря судового засідання Старовойтова Є.В.

за участю прокурора Манукян Г.Г.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

представник цивільного відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши 17 липня 2018 року у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро кримінальне провадження № 12016040000000881 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, представника цивільного відповідача ОСОБА_8 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2018 року, щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. В’язівок Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за місцем реєстрації с. В’язівок, Павлоградського району, Дніпропетровської області, вул. Леніна, буд. № 63,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_2 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 роки.

Стягнуто з ПП «Зігфрід-М» на користь потерпілого ОСОБА_9 1387,36 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди, завданої злочином.

Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат вирішено у відповідності до закону.

За цим вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

19 листопада 2016 року приблизно о 17.50 годині ОСОБА_2, керуючи технічно справним автобусом «БАЗ А079.23» реєстраційний номер НОМЕР_1, належним ПП «Зігфрід-М», здійснював рух зі сторони м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області по пр. Слобожанському у напрямку вул. Байкальської м. Дніпра.

Під час руху по вказаному проспекту, наближаючись до перехрестя з вулицею 8-го Марта у смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, на якому встановлений світлофорний об'єкт, який працював у режимі жовтого миготливого сигналу, інформуючи про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя та пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою, близько 17.55 годин того ж дня ОСОБА_2, грубо порушуючи правила дорожнього руху, не обрав безпечної швидкості руху та не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров’я громадян, не маючи будь-яких перешкод технічного та фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об’єктивну можливість виявити на нерегульованому пішохідному переході пішохода ОСОБА_9, який рухався на переході справа-наліво відносно напрямку руху, здійснив наїзд на нього. Внаслідок ДТП ОСОБА_9 були спричинені тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент заподіяння.

ОСОБА_2 грубо порушив вимоги пунктів 1.3,1.5, і 18.1 Правил дорожнього руху. Невиконання ОСОБА_2 вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, а саме водій наближаючись до пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішохіду, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, знаходяться у прямому причинному зв’язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9

В апеляції:

- захисник ОСОБА_3 діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, просить вирок скасувати, кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України.

В обґрунтування вказав, що жоден зі свідків та потерпілий не надав суду таких показів, які б підтверджували вину ОСОБА_2 в частині наявності причинного зв'язку між його діями та подією ДТП. Зазначені показання підтверджуються технічним аудіозаписом судових засідань по цьому кримінальному провадженню, а тому, посилання на ці докази, як на такі, що підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є помилковим.

Щодо доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України письмовими доказами сторони обвинувачення, то захисник вказав, що майже всі вони містять завідомо неправдиві відомості, адже були вчинені із суттєвим викривленням вихідних даних та параметрів дорожньої обстановки, що відбулася в момент наїзду автомобіля на пішохода.

Захисник ОСОБА_4, діючий також в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування вказує на незаконність, необґрунтованість вироку та, вважає його таким, що винесений з суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права та не відповідає призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Захисник вказує на порушення правил підсудності розгляду справи, що у відповідності п.6 ч.2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку, посилаючись при цьому, що відповідно до обвинувального акту місце скоєння ДТП органом досудового розслідування встановлено по пр. Слобожанському в м. Дніпро на перехресті з вул. 8 Березня в районі світлофорного об’єкту, та нерегульованого пішохідного переходу. Тобто за правилами ч.2 ст. 34 КПК України дане кримінальне провадження, захисник, вважає повинно було розглядатися одним із районних судів міста Дніпропетровська ( м. Дніпро). Зауважує також, що вул. 8 Марта знаходиться в м. Дніпро в районі парку імені Шевченка та примикає до вул. І. Акінфеєва.

В апеляції адвокат ОСОБА_4 також звертає увагу, що у вироку не вірно зазначений номер справи №175\581\17-к, тоді як вірним є номер №175\581\17.

Також вказує на невідповідність призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді реального відбуття строку, тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що судом першої інстанції порушено презумпція невинуватості, оскільки суд при призначенні покарання врахував, що відносно ОСОБА_2 Кіровським районним судом розглядається кримінальне провадження відносно нього за ч.2 ст. 286 КК України, що є суттєвим порушенням конституційних норм та п.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також зауважує, що судом не враховано, що ОСОБА_2 раніше не судимий, не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, працює, не враховано щире каяття, відшкодування завданої потерпілому шкоди у розмірі 17060 грн., що є суттєвим і обставинами які пом’якшують покарання.

Представник цивільного відповідача ПП «ЗІГФРІД-М» ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі просить вирок скасувати, кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 направити на новий розгляд.

В обґрунтування посилається на порушення вимог кримінального процесуального кодексу України та істотне порушення Європейської конвенції з прав людини та на неповноту судового розгляду. Зазначає, що протокол огляду місця події містить неправдиві відомості та має ознаки фальсифікації, оскільки деякі данні дописані іншими фарбами чорнил, а відображені в протоколі огляду місця події від 19.11.2016 року дорожні об’єкти, були встановлені через декілька днів після настання дорожньо-транспортної події, однак суд вказаним фактам оцінки не надав.

Представник цивільного відповідача в апеляції вказує, що слідчий експеримент за участю обвинуваченого не проводився і в його проведенні судом безпідставно було відмовлено.

Вважає, що судом першої інстанції не встановлено в який момент та на якій відстані водій ОСОБА_2 побачив пішохода ОСОБА_9 і як водій повинен був діяти в даній обстановці та чи мав він технічну змогу уникнути ДТП.

Також зауважує, що суд не надав оцінки діям потерпілого, який знаходився в стані алкогольного сп’яніння на відповідність вимогам Правил дорожнього руху, що на його думку мало істотне значення при розгляді справи.

В апеляції представник цивільного відповідача вказує на те, що судом при ухваленні вироку були прийняті до уваги одні докази, проте залишено поза увагою інші. А деякі докази взагалі не було оцінено та проаналізовано, посилаючись на надання 29.03.2017 року зустрічної позовної заяви в даному провадженні, яка після прийняття судом не розглядалася.

Вислухавши учасників кримінального провадження, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які кожен окремо підтримали доводи і вимоги своїх апеляційних скарг так і один одного, обвинуваченого, який також підтримав апеляції своїх захисників, просив скасувати вирок, представників цивільного відповідача, які підтримали доводи і вимоги апеляції представника цивільного відповідача та також підтримали доводи і вимоги апеляцій захисників, прокурора, який заперечував проти задоволення усіх апеляцій, просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, із зазначенням, у тому числі, місця вчинення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Відповідно до ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду, викладені у судовому рішенні, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та містять істотні суперечності.

За статтею 412 КПК України, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За приписами ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

На думку колегії суддів, суд порушив вимоги вказаних норм закону та у своєму рішенні допустив суперечність висновків суду в обґрунтуванні ним дій ОСОБА_2 та вийшов за межі висунутого обвинувачення.

Так, за зміненим 02 листопада 2017 року обвинуваченням висунутого згідно обвинувального акту місце скоєння ДТП у цьому кримінальному провадженні визначено: під час руху по пр. Слобожанському в м. Дніпро на перехресті з вулицею 8-го Березня в районі світлофорного об'єкту, та нерегульованого пішохідного переходу (а.с.251 т.1).

При ухваленні вироку, місце скоєння ДТП у цьому кримінальному провадженні визначено інше: по вказаному проспекту, наближаючись до перехрестя з вулицею 8-го Марта у смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, на якому встановлений світлофорний об'єкт.

Вказана невідповідність і суперечність у вироку належним чином не усунуто, не з’ясовано і не обґрунтовано та невмотивовано підстави зміни чи уточнення місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи наведене, є частково прийнятними доводи захисника ОСОБА_4 щодо невідповідності і наявності суперечностей у визначеності і встановлені судом місця скоєння кримінального правопорушення.

Колегія суддів також звертає увагу, що за вказаною вище нормою закону ст. 374 КПК України, при ухваленні обвинувального вироку, суд в мотивувальній частині зазначає форму вини. Проте ухвалюючи обвинувальний вирок судом першої інстанції в її мотивувальній частині не визначена форма вини обвинуваченого ОСОБА_2

Є також слушними зауваження в апеляційній скарзі цивільного відповідача щодо неповноти судового розгляду з посиланням на невизначеність і не надання оцінки судом наданого ним 29 березня 2017 року до суду у цьому кримінальному провадженні зустрічного позову до ОСОБА_9

Так, матеріалами справи підтверджується, що представником цивільного відповідача ПП «Зігфрід-М» 29.03.2017 року до суду надана зустрічна позовна заява до ОСОБА_9 ( а.с.88 т.1). Проте процесуальне рішення окреме чи у судовому засіданні на визначеність долі цього позову відсутнє і у вироку визначеність і оцінка йому не надана, що є неповнотою судового розгляду.

З огляду на викладене вказані порушення вимог кримінального процесуального закону, перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що за вимогами ст. 409 КПК України є підставою для скасування такого рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.

Згідно з ч. 3 ст.404 КПК України лише за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Враховуючи загальні засади кримінального провадження, безпосередність дослідження доказів, відсутність клопотань учасників кримінального провадження про їх дослідження, що унеможливлює в даному випадку апеляційному суду усунути допущені судом першої інстанції порушення, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та перевірити в повному обсязі доводи апеляцій захисників та цивільного відповідача щодо відповідності висновків суду стосовно винуватості обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення та відповідності висновків суду обставинам справи.

З огляду на викладене, оскільки апеляційний суд позбавлений можливості постановити судове рішення, то за відсутності іншого законодавчо визначеного способу забезпечення виконання завдань кримінального судочинства змушений застосувати найприйнятніший спосіб розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, тому керуючись загальними засадами кримінального провадження п.1, п. 2, п.16 ст. 7 КПК України, колегія суддів, вважає необхідним вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Оскільки вирок підлягає скасуванню і призначенню нового розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів не вдається до перевірки і обговорення інших доводів апеляційних скарг та при новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, також ретельно перевірити доводи викладені в апеляційних скаргах захисників та цивільного відповідача, дати на все вичерпану відповідь та ухвалити справедливе законне рішення у відповідності до вимог ст. ст. 370, 374 КПК України.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 та представника цивільного відповідача ОСОБА_8 частковому задоволенню.

Керуючись п.1. п.2, п.16 ст. 7, ст. 9, ст.ст. 404, 405, 407, 409, 411, 412, 419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 – задовольнити.

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та представника цивільного відповідача ПП «Зігфрід-М» ОСОБА_8 – задовольнити частково.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2018 року, щодо ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України — скасувати та призначити новий розгляду у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12