Постанова № 75448340, 20.07.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/7205/18

Провадження № 3/219/2633/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

судді Павленко О.М.,

за участі секретаря Скорубо Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області адміністративний матеріал у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КпАП України,-

в с т а н о в и в:

16 червня 2018 року о 08 год. 40 хв. в м. Часів Яр Донецької області по вул. Дніпровській в районі будинку № 22 водій ОСОБА_1 керував мопедом HONDA LEAD, державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода), від продуття алкотестеру «DRAGGER» та проходження медичного огляду в медичному закладі для встановлення стану алкогольного сп’яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Правопорушник ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у скоєнні правопорушення визнав у повному обсязі, вказав, що 16 червня 2018 року о 08 год. 40 хв. в м. Часів Яр Донецької області по вул. Дніпровській, буд. 22 він керував мопедом HONDA LEAD, державний номерний знак НОМЕР_1, його зупинили працівники поліції для перевірки документів, запропонували пройти медичний огляд на стан сп’яніння, але він відмовився їхати до лікарні для проходження медичного огляду на стан сп’яніння, оскільки він поспішав в аптеку за ліками для тещі. Їй терміново необхідні були ліки, а тому він відмовився їхати до лікарні, вказав, що алкогольні напої не вживав. Вважає це поважною причиною, просив застосувати до нього мінімальне стягнення. Пояснив, що посвідчення водія не має.

Факт правопорушення підтверджується протоколом про вчинення адміністративного правопорушення БД № 013496 від 16.06.2018 року (а.с.1), поясненнями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.4-5).

Надаючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення і поясненням ОСОБА_1, суд зауважує наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.

За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов’язаного з правами та обов’язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Розглядаючи дану конкретну ситуацію і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на даний випадок, суд звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини хоч і за національним законом ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред’явлене «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме - з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).

Зокрема, в даному випадку судом враховується, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.

Разом з тим, суд вважає за необхідне констатувати, що в пояснювальній записці до проекту Закону України Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції), яким в подальшому було закріплено діючі санкції, як один із аргументів посилення відповідальності було зазначено, що міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить, що одним з найпростіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог правил дорожнього руху є розроблення системи їх ефективного покарання та посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Виходячи з пояснень ОСОБА_1, ним фактично були підтвердженні обставини скоєння правопорушення, а саме - що він дійсно відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння.

Однак, правопорушник вважає, що відмова від проходження медичного огляду у зв’язку з тим, що він поспішав в аптеку за ліками, є поважною причиною. Між тим, в судовому засіданні ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що 16.06.2018 року його теща була хвора та потребувала невідкладної медичної допомоги, також не надав довідок лікаря з призначенням необхідних медичних препаратів для лікування, за якими він поспішав.

ОСОБА_1 суду не надано достовірних доказів, які б спростовували обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, суду не надано достовірних доказів та не вказано про існування таких доказів, які б підтвердили його невинуватість у скоєнні правопорушення та поважність або наявність причин, які спонукали відмовитися від проходження медичного огляду.

Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КпАП України, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

При цьому ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що не має посвідчення водія, а тому суд не застосовує до нього додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що складає 352 грн. 40 коп., а тому суд стягує на користь держави вказаний судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч.1, 283, 284 КпАП України, суд

п о с т а н о в и в:

визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КпАП України.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень (платіжні реквізити для перерахування суми штрафу - отримувач коштів: Донецьке УК/Дон.Обл./21081300, ЄДРПОУ: 38033949, банк отримувача: Казначейство України, код банку МФО: 899998, рахунок для сплати: 31112149005001, ККДБ 21081300) без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 коп. (платіжні реквізити для перерахування судового збору - отримувач коштів: ГУК у м. Київ/22030106, ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, р/р: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області протягом 10 днів з моменту її винесення.

Суддя -

ОСОБА_4