Ухвала суду № 75448072, 11.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/883/2018 Головуючий в 1 інст.: Бірса О.В.

Категорія КК: ч.1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України Доповідач: Фрич Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Фрич Т.В.,

суддів Мельника В.В., Юрдиги О.С.,

секретаря судового засідання Качан Т.В.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження №12014100060001651 та № 12014100060003881 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Терещука О.Г., на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Києва, громадянина України, з середньою-спеціальноюосвітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_8, раніше судимого: 18.08.2016 Дніпровським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі; 11.11.2016 вироком Дніпровського районного суду м. Києва, зі змінами унесеними ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12.09.2017, за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності,

який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_7, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Горбаня В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ТерещукаО.Г.,

в с т а н о в и л а:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у пред'явленому обвинувачені за ч.2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання: за ч. 2 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності; за ч. 2 ст. 309 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком, та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2016, більш суворим, призначеним вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.11.2016, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

Строк відбування покарання ОСОБА_1, встановлено відраховувати з дня приведення вироку до виконання із зарахуванням у нього, на підставі ст.ст. 70, 72 КК України, строку відбутого частково покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.11.2016, а саме з 27.09.2015 до 20.06.2017 включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, та з 21.06.2017 до дня початку відбування покарання за даним вироком за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

ОСОБА_3 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років; за ч. 2 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності; за ч. 2 ст. 309 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

В силу ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_3, в строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення, а саме з 29.04.2014 до 02.06.2017 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та звільнено останнього від відбування покарання за цим вироком у виді позбавлення волі на строк 6 років безпосередньо по його повному відбуттю.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3, у виді домашнього арешту - скасовано.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у середині березня 2014 року, точну дату і місце встановити в ході слідства не вдалося, зателефонував невстановленій особі та замовив невстановлену кількість наркотичного засобу - метадон з метою збуту, після чого, отримавши від останньої інформацію про невстановлений номер банківського рахунку за допомогою банківського терміналу, місцезнаходження якого не встановлено, перерахував на нього невстановлену суму грошових коштів з метою придбання наркотичних засобів для подальшого збуту, після чого, отримавши від невстановленої особи інформацію про місцезнаходження потаємного місця (закладки), в якому знаходиться замовлений наркотичний засіб, знайшов його і таким чином незаконно придбав невстановлену кількість наркотичного засобу - метадон, з метою збуту, із корисливих мотивів, який переніс до місця свого проживання, а саме, до квартири АДРЕСА_1, де став незаконно зберігати, з метою збуту, із корисливих мотивів.

27.03.2014 ОСОБА_3, приблизно об 11 год. 00 хв., знаходячись за місцем свого проживання, а саме, у коридорі квартири АДРЕСА_1, незаконно збув, із корисливих мотивів, за 400 грн. особі з вигаданими даними ОСОБА_4 раніше придбаний наркотичний засіб - метадон, масою 0,026 г, який знаходився у паперовому згортку.

Крім того, за аналогічних, як і у середині березня 2014 року, обставин, так і за таким же алгоритмом дій, ОСОБА_3, на початку квітня 2014 року, точніше дату і місце встановити в ході слідства не вдалося, повторно незаконно придбав невстановлену кількість наркотичного засобу - метадон, який переніс до місця свого проживання, а саме, до квартири АДРЕСА_1, де став його повторно незаконно зберігати з метою збуту із корисливих мотивів.

10.04.2014 ОСОБА_3, приблизно о 16 год. 30 хв., знаходячись за місцем свого проживання, а саме, у коридорі квартири АДРЕСА_2, повторно незаконно збув, із корисливих мотивів, за 400 грн. особі з вигаданими даними ОСОБА_4 раніше придбаний наркотичний засіб - метадон, масою 0,029 г та 0,038 г, який знаходився у двох паперових згортках.

Також ОСОБА_3, у період з 11.04.2014 по 15.04.2014, точніше дату і місце встановити не представилось можливим, за тотожних обставин купівлі, які вище наведені та таким же алгоритмом дій, діючи повторно незаконно придбав невстановлену кількість наркотичного засобу - метадон з метою збуту, який переніс до місця свого проживання, а саме, до квартири АДРЕСА_3, де став його незаконно повторно зберігати з метою збуту із корисливих мотивів.

15.04.2014 ОСОБА_3, приблизно о 16 год. 10 хв., знаходячись за місцем свого проживання, а саме, на сходовій клітці під'їзду №1 на другому поверсі біля квартири АДРЕСА_2, повторно незаконно збув, із корисливих мотивів, за 400 грн. особі з вигаданими даними ОСОБА_4 раніше придбаний наркотичний засіб - метадон, масою 0,021 г та 0,032 г, який знаходився у двох паперових згортках.

Поряд з цим, ОСОБА_3 29.04.2014 об 11 год. 09 хв., діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, з метою незаконного повторного придбання наркотичного засобу - метадон, як для подальшого збуту так і для особистого вживання, зателефонував зі свого мобільного телефону (абонентський номер НОМЕР_1) на мобільний телефон ОСОБА_1 (абонентський номер НОМЕР_2) та повідомив останнього про бажання придбати наркотичний засіб - метадон.

ОСОБА_1 в свою чергу повідомив ОСОБА_3, що він (ОСОБА_1.) може продати останньому (ОСОБА_3.) наркотичний засіб - метадон та запропонував ОСОБА_3, з метою приховування своєї злочинної діяльності та невикриття її працівниками правоохоронних органів, придбати у нього наркотичний засіб - метадон через вікно своєї кімнати у квартирі АДРЕСА_4, яка розташована на першому поверсі вказаного будинку.

У цей же день, 29.04.2014, приблизно о 12 год. 10 хв., ОСОБА_3, виконуючи домовленість з ОСОБА_1 про спосіб придбання у останнього вищевказаного наркотичного засобу прибув за місцем проживання ОСОБА_1 та підійшов до вікна, яке розташоване в кімнаті ОСОБА_1 у квартири АДРЕСА_4, де через напіввідкрите ОСОБА_1 вікно, передав останньому невстановлену суму грошових коштів, після чого одержав від ОСОБА_1 три паперових згортка з порошкоподібними речовинами білого кольору, які містять наркотичний засіб - метадон, масою 0,020 г, 0,007 г та 0,119 г (всього 0,146 г), тим самим ОСОБА_3 повторно незаконно придбав частину наркотичного засобу метадон, масою 0,020 г і 0,007 г (всього 0,027 г) з метою подальшого збуту, із корисливих мотивів, і масою 0,119 г для особистого вживання без мети збуту, а ОСОБА_1 повторно незаконно збув наркотичний засіб - метадон, загальною масою 0,146 г. ОСОБА_3

Цього ж дня, 29.04.2014 року, ОСОБА_3 повторно незаконно перевіз на легковому автомобілі під керуванням невстановленої особи, придбані у ОСОБА_1 3 (три) паперові згортки з наркотичним засобом - метадон, загальною масою 0,146 г, до місця свого проживання, а саме до квартири АДРЕСА_5, де став повторно незаконно частину його зберігати з метою подальшого збуту, і частину для особистого вживання, у тумбочці, в його кімнаті.

У цей же день, 29.04.2014 ОСОБА_3, приблизно о 14 год. 30 хв., знаходячись за місцем свого проживання, а саме, у коридорі квартири АДРЕСА_2, повторно незаконно збув, із корисливих мотивів, за 400 грн. особі з вигаданими даними ОСОБА_4 частину раніше придбаного у ОСОБА_1 наркотичного засобу - метадон, масою 0,020 г. і 0,007 г (загальною масою 0,027 г), який знаходився у двох паперових згортках, а іншу частину вказаного наркотичного засобу - метадон, масою 0,119 г, який знаходився у паперовому згортку, продовжив зберігати без мети збуту для особистого вживання у тумбочці, яка знаходиться у його кімнаті до моменту його виявлення і вилучення працівниками міліції 29.04.2014.

Крім того, ОСОБА_1, діючи повторно, умисно, приблизно в середині березня 2014 року, точніше дату і місце встановити не представилось можливим, зателефонував невстановленій особі та замовив невстановлену кількість наркотичного засобу - метадон у великому розмірі для подальшого його збуту, з корисливих мотивів, а також невстановлену кількість наркотичного засобу - канабіс та психотропну речовину - амфетамін у великому розмірі для особистого вживання, після чого, отримавши від останньої інформацію про невстановлений номер банківського рахунку за допомогою банківського терміналу, місцезнаходження якого не встановлено, перерахував на нього невстановлену суму грошових коштів з метою придбання вищевказаних наркотичних засобів і психотропної речовини, після чого, отримавши від невстановленої особи інформацію про місцезнаходження потаємного місця (закладки), в якому знаходяться замовлені наркотичні засоби і психотропна речовина, знайшов їх, тим самим ОСОБА_1 незаконно повторно придбав невстановлену кількість наркотичного засобу - метадон у великому розмірі, з метою збуту, із корисливих мотивів, а також невстановлену кількість наркотичного засобу - канабіс без мети збуту і психотропну речовину - амфетамін у великому розмірі, для особистого вживання, які переніс до місця свого проживання, а саме, до квартири № 22 по бул. Праці, 3, в м. Києві, де став їх незаконно повторно зберігати до моменту його затримання працівниками міліції 29.04.2014.

Всього, 29.04.2014, у період з 16 год. 30 хв. до 19 год. 30 хв., працівниками міліції за місцем проживання ОСОБА_1, а саме, в квартирі №22 по бул. Праці, 3 в м. Києві виявлено та вилучено наркотичні засоби - метадон, загальною масою 19,023 г., канабіс, загальною масою 12, 1 г., та екстракт канабісу (в перерахунку на суху речовину), що становить 0,19 г ., що є особливо небезпечним наркотичним засобом.

На вказаний вирок, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Терещук О.Г., подали апеляційні скарги, які є аналогічними за своїм змістом, та в яких вони, просять вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19.01.2018 щодо ОСОБА_1 в частині звинувачення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України по факту збуту наркотичного засобу 29.04.2014 року ОСОБА_3 скасувати та кримінальне провадження за даним обвинуваченням закрити у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпаності можливостей їх отримання, та за ч. 2 ст. 307 КК України по факту незаконного зберігання з метою збуту у великій кількості наркотичного засобу - метадон, змінити. Дії ОСОБА_1 в цій частині обвинувачення, перекваліфікувати з ч.2 ст.307 КК України на ч.2 ст.309 КК України, оскільки придбав та зберігав він його, без мети збуту.

Вирок в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, залишити без змін, та вирок який оскаржується, виконувати окремо від вироків, винесених Дніпровським районним судом м. Києва стосовно ОСОБА_1 від 18.08.2016 та 11.11.2016.

Вилучені за місцем проживання ОСОБА_1 грошові кошти загальною сумою 17200 грн. повернути його матері ОСОБА_5 Зарахувати в строк відбування покарання термін перебування ОСОБА_1 в СІЗО по даному кримінальному провадженні, а саме з 27.09.2015 року до дня набрання вказаним вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянти зазначають, що в обвинувальному вироку суд вдався до абстрактного обвинувачення без наведення конкретних елементів складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, не вдавався до аналізу фактичних обставин справи, не взяв до уваги показання ОСОБА_1, згідно яких він категорично заперечував факт збуту будь-кому, в тому числі і ОСОБА_3, наркотичних засобів, та показання ОСОБА_3, який також дав вичерпні показання по обставинам висунутого йому обвинувачення та підтвердив свідчення ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_6 ніколи в тому числі 29.04.2018 року не продавав йому наркотичних засобів. Також суд не навів мотивів за якими не прийняв до уваги порівняльну судово-хімічну експертизу, яка була проведена за клопотанням захисника Терещука О.Г., яка є яскравим доказом невинуватості у вчиненні збуту наркотичних засобів ОСОБА_1- ОСОБА_3

Також апелянти зазначають, про те, що суд першої інстанції аналізуючи показання свідків визнав їх належними та допустимими, про те, суд не вказав, які саме свідчення свідків підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні збуту та зберігання з метою збуту наркотичних засобів. Якого саме кримінального правопорушення підтверджується час, місце та спосіб його вчинення. У вироку суд не вказав, які саме протоколи та які саме відомості, вказані у даних протоколах та стенограмах, доводять даний факт.

Крім того апелянт зазначає, про те, що суд порушуючи норму ч. 3 ст. 290 КПК України, визнав допустимими матеріали оперативної діяльності щодо ОСОБА_3, які на думку прокурора підтверджують законність проведення слідчо-оперативних заходів стосовно обвинувачених і доводять винуватість його підзахисного у вчиненні ним злочинів та які долученні прокурором 18.12.2017 року, тобто в день завершення судового слідства.

Також судом при розгляді справи не було отримано беззаперечних доказів, які підтверджували б законність проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій, як контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів, візуальне спостереження за особою, ауді-відео контроль особи.

Також апелянт зазначає про те, що прокурором в судовому засіданні не надано ухвалу суду про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії стосовно ОСОБА_3, як зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, яка була проведена при розслідуванні даного кримінального провадження.

Крім того апелянт вказує, що не наведено у вироку якими доказами та критеріями керувався суд виносячи рішення з приводу речових доказів, так як суд проігнорував свідчення ОСОБА_5, які вона давала в суді, з приводу того, що вилучені за місцем спільного проживання кошти в сумі 17200 грн. ОСОБА_1 не належать, ці кошти належать його батькам та дідусеві та призначені на лікування дідуся.

Також апелянти зазначають, що не погоджуються з рішенням суду, з приводу того, що суд у своєму вироку об'єднав вироки винесені Дніпровським районним судом м. Києва від 18.08.2016 та 11.11.2016, та призначив остаточне покарання з урахуванням вироку суду від 11.11.2016, та зазначають, що події, за які ОСОБА_1 визнали винним в оскаржуваному вироку, відбулися раніше, ніж події, за які він був засуджений згідно вироків від 18.08.2016 та від 11.11.2016 року. Тому дані вироки повинні виконуватися окремо. Та на вирок від 11.11.2016 року подано касаційну скаргу, яка наданий час прийнята до Верховного суду України.

Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, який просив вирок щодо нього скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Терещука О.Г., підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

Враховуючи, що вирок в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, ніким не оскаржується, тому апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як зазначив суд першої інстанції у вироку, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свою винуватість визнали тільки в частині обвинувачення за ст.309 КК України щодо вживання без мети збуту та заперечили обвинувачення за ст.307 КК України.

В основу вироку було покладено показання свідка ОСОБА_4 про те, що він за власною згодою приймав участь у проведенні оперативних закупівель наркотичних та психотропних засобів у ОСОБА_3; показання свідка ОСОБА_7 про те, що він був понятим при огляді ОСОБА_4 у салоні автомобіля марки &qu.0;ВМW&qur:; д.н.з.НОМЕР_3, обшуку квартири АДРЕСА_6 в якій проживає ОСОБА_3, а також при обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_9 в якій проживає ОСОБА_1; показання свідка ОСОБА_8, які тотожні показанням свідка ОСОБА_7, а також щодо участі понятим під час огляду покупця, який здійснював оперативну закупівлю у ОСОБА_3 27.03.2014 наркотичного засобу &q?ає;метадон&q?.,;. Аналогічні показання дали свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, які були понятими при проведенні наведених вище слідчих діях. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були свідками оперативної закупки 10.04.2014 року, а ОСОБА_13- оперативної закупки за 15.04.2014 свідком ОСОБА_14 у ОСОБА_3

Крім того судом першої інстанції в основу вироку покладено документи, які детально, послідовно та всеохоплююче підтверджують факти продажу ОСОБА_3 наркотичних засобів.

Однак суд першої інстанції не перевірив законність використання результатів негласних слідчих( розшукових) дій в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, які були отримані у іншому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3, оскільки така інформація у відповідності з вимогами ст.257 КПК України могла бути використана у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

А тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає обгрунтованими.

Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком, та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2016, більш суворим, призначеним вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.11.2016, остаточно призначив покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

Про те, під час дослідження та вивчення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_1, колегією суддів встановлено, що матеріали кримінального провадження хоча і містять ксерокопії вироків Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2016 та Дніпровського районного суду м. Києва від 11.11.2016, та разом з тим, дані вироки належним чином не завіренні, з них не убачається, що вони вступили в закону силу, а навпаки, зазначено, що вони не набрали законної сили, про те, суд першої інстанції, не звернув на це увагу та враховував їх при винесенні оскаржуваного вироку. В результаті чого на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, призначив ОСОБА_1 остаточне покарання, що на думку колегії суддів, є істотним порушенням, та свідчить про те, що судом не надано належної оцінки матеріалам кримінального провадження щодо ОСОБА_1, та ставить під сумнів законність судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Апеляційний суд визнає наведені вище порушення - істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Оскільки апеляційний суд позбавлений можливості усунути вказані порушення закону та обвинувачений про це зазначає в апеляційній скарзі, та в останньому слові просив, справу направити на новий розгляд, тому колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду кримінального провадження, суду першої інстанції необхідно врахувати всі зібрані в провадженні докази та дослідити фактичні обставини справи у відповідності з вимогами чинного законодавства та, в залежності від встановленого, прийняти законе і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Терещука О.Г. - задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у пред'явленому обвинувачені за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з 11 липня 2018 року по 08 вересня 2018 року включно.

В іншій частині вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

___ ___ ___

Фрич Т.В. ЮрдигаО.С. Мельник В.В.

.