Постанова № 75447437, 12.07.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/434/18

В справі № 760/23625/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року Солом»янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника відповідача - Андрєєва Д.В.

представника 3-ї особи - Ткаченко Т.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, 3-я особа:Київський міський військовий кеомісаріат про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у листопаді 2017 року звернувся до суду з позовом і просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі /смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов»язаних і резервістів, які призвані на навчальні /або перевірочні / та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року на день становлення інвалідності.

Посилається в позові на те, що з 25 квітня 1979 року по 15 лютого 1990 року проходив військову службу, з яких в період з 03 квітня 1988 року по 12 лютого 1989 року в складі 350 ГПДП 103 ГПДП приймав участь у бойових діях на території республіки Афганістан.

10 листопада 1990 року його було звільнено в запас у зв'язку зі скороченням штату Збройних Сил СРСР.

Згідно висновку спеціаліста у галузі судово - медичної експертизи №2101/ж від 19 січня 2016 року в період проходження військової служби він отримав поранення, які виникли внаслідок розривної дії снаряду та спричинені у зазначений строк, тобто в 1988 році.

З протоколу засідання №370 від 02 лютого 2016 року Центральної військово - лікарської комісії МОУ по встановленню причинно - наслідкового зв'язку захворювань, поранень, травм, каліцтв, поранення встановлено, що поранення пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Відповідно до довідки МСЕК серії АВ №0447633 від 01 червня 2016 року йому до 01 червня 2018 року встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої є травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року було встановлено, що рішення Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв МОУ №370 від 02 лютого 2016 року, яким встановлено, що отримані ним поранення, травма, контузія, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та висновок спеціаліста у галузі судово - медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово - медичної експертизи №101/ж від 19 січня 2016 року, засвідчили в його діях відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Всупереч зазначеному в серпні 2017 року він отримав поштою витяг з Протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 26 травня 2017 року №54, відповідно до якого йому було відмовлено в призначенні одноразової допомоги, оскільки ним не надано документ, що свідчить про обставини поранення.

Вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує його конституційне право на отримання такої допомоги, оскільки про факт надання такої довідки свідчить, в тому числі, і постанова Київського апеляційного адміністративного суду у вище приведеній справі.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Просить розглядати справу в його відстуності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Посилався на те, що позивачем не надано доказів того, що він проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, тощо, а також не надано доказів того, що на момент встановлення інвалідності проходив службу в резерві.

Таким чином, вважає, що позивач не відноситься до будь - якої визначеної категорії, а тому на нього не розповсюджується положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того зазначив, що незважаючи на наявність причинного зв'язку між пораненням (контузією) з виконанням обов'язків військової служби існують умови, при яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, зокрема такі визначені Порядком №975, а також положеннями ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

З цією метою Порядком №975 передбачено подання заявником уповноваженому органу копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Оскільки таких документів позивачем до матеріалів справи не додано, просить відмовити у позові.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні проти позову також заперечувала.

Заслухавши пояснення представників відпрповідача та 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі/ смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» /в редакції чинній на момент встановлення позивачу інвалідності/ визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону він поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

В підпункті «б» пункту 1 ст.16-2 Закону зазначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Судом встановлено, що позивач з 25 квітня 1979 року по 15 лютого 1990 року проходив військову службу, в тому числі в період з 03 квітня 1988 року по 12 лютого 1989 року в складі 350 ГПДП 103 ГПДП приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, де велися бойові дії.

/ а.с. 13-14; 15; 17/

Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №370 від 02 лютого 2016 року поранення, контузія, травма, захворювання, так, пов'язані з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Згідно з довідкою МСЕК серії АВ №0447633 позивачу з 01 червня 2016 року встановлена первинно третя група інвалідності строком до 01 червня 2018 року.

/ а.с. 11 - 18 /

Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 травня 2017 року №54 комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку з ненаданням позивачем документів, що свідчать про обставини поранення.

Відповідно до п. 6, 7 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів.

Порядок призначення та виплати допомоги: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам.

Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року суд прийшов до висновку, що Витяг з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень,контузій, травм, каліцтв свідчить, що в діях позивача були відсутні протиправні діяння на момент отримання поранення, контузії, травми та захворювання, а тому Київський міський військовий комісаріат зобов'язаний був подати висновок та документи до Міністерства оборони України, як розпорядника бюджетних коштів, за зверненням позивача для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання.

Таким чином, рішення відповідача, оформлене п.14 протоколу №54 від 26 травня 2017 року, є відмовою від виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Суд не приймає до уваги заперечень представника відповідача в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій

З цього випливає, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Дана правова позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 року № К/800/40725/15.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975, має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року (справа №642/6577/16-а), та від 14 червня 2017 року (справа № 820/3079/16).

Відповідно до ст.16-4 Закону призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

З військового квитка позивача вбачається, що він є учасником бойових дій, що також підтверджується довідкою №50, виданою 17 травня 2016 року Дніпровським районним у м. Києві військовим комісаріатом, що автоматично виключає підстави, зазначені в даній статті, для відмови в виплаті одноразової грошової допомоги.

Відповідно до висновків Вищого адміністративного суду України, викладених у численних ухвалах, у тому числі ухвалі № 2а-1626/12/1370 від 22 січня 2015 року, документом, який може свідчити про те, що поранення чи контузія не пов»язані з вчиненням нею дій у стані алкогольного або наркотичного сп»яніння або навмисного заподіяння тілесних ушкоджень є відомості про причини та обставини поранення.

Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування з цього приводу не можуть бути підставою для відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Суд при цьому враховує, що відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Заперечуючи проти позову в цій частині будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність у позивача підстав для отримання одноразової грошової допомоги в зв»язку з ненаданням такої довідки, представник позивача суду не надав, як і доказів, які б спростовували вимоги позивача.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст.17, 19 Конституції України, ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.1, 3, 16, 16-2,16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст ст. ст. 2, 72, 73, 74, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 внаслідок настання 3 групи інвалідності, пов»язаної з виконанням обов»язків військової служби.

Зобов»язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі /смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов»язаних і резервістів, які призвані на навчальні /або перевірочні / та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року на день встановлення інвалідності.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 липня 2018 року.

Суддя: Л.А. Шереметьєва