Рішення № 75447435, 12.07.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2534/18

В справі № 760/16905/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретар - Гак Г.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника 3-ї особи - Бригинець А.А .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича, 3-я особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій приватного нотаріуса незаконними, визнання протиправним та скасування рішення про вчинення реєстраційних дій, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить:

-визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. щодо проведення реєстрації права власності на квартиру №11, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» незаконними;

-визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., індексний номер: 32872368 від 12 грудня 2016 року, згідно з яким 12 грудня 2016 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №17975669 про державну реєстрацію права власності на квартиру №11, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1114653780000, за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на підставі Договору іпотеки №KIG0GA0000808M, серія та номер: 8065, виданий 13 липня 2006 року.

Посилається в позові на те, що 12 липня 2006 року між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» був укладеий Кредитний договір № KIG0GA0000808M, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 26 300, 00 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 13 липня 2006 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений Договір іпотеки № KIG0GA0000808M, відповідно до умов якого позивач передав у іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру №11, що знаходиться по АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності.

В квітні 2017 року йому стало відомо, що право власності на належну йому квартиру було зареєстровано за ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12 квітня 2017 року, реєстрація квартири була здійснена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. 09 грудня 2016 року, запис про право власності №17975552, підстава виникнення права власності: Договір іпотеки № KIG0GA0000808M, серія та номер: 8065, виданий 13 липня 2006 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лисенко О.О.

Зазначив, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2013 року, яке залишено без змін ухвалою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 травня 2013 року, було відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Підставою для відмови у задоволенні позову слугувало те, що кредитором не було надано доказів дотримання процедури збільшення відсоткової ставки, належного розрахунку заборгованості позичальника перед ПАТ КБ «Приватбанк», не надано доказів того, що після підвищення процентної ставки позичальником сплачувалась заборгованість за кредитним договором із врахуванням підвищеної процентної ставки, не проведено оцінку предмета іпотеки, а також порушено процедуру попереднього повідомлення за 30 днів іпотекодавця про свій намір укласти договір.

Невзажаючи на зазначені рішення ПАТ КБ «Приватбанк» вирішило в позасудовому порядку привласнити предмет іпотеки, не дивлячись на те, що розмір заборгованості не встановлений, порушена процедура попереднього повідомлення іпотекодавця та не визначена вартість предмета іпотеки.

Вважає, що перехід права власності на належну йому квартиру відбувся незаконно, що призвело до порушення його прав, оскільки реєстрація права власності відбулась без достатніх підстав, з порушенням норм Закону України «Про іпотеку», право власності на квартиру було набуто ПАТ КБ «Приватбанк» в порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла, у відповідача було відсутнє право здійснення реєстрації права власності за ПАТ КБ «Приватбанк» без вчинення нотаріальної дії з майном, відповідач не мав права реєструвати право власності на предмет іпотеки за ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки не було дотримано порядку здійснення звернення стягнення на майно та реєстрації права власності, передбаченого Законом України «Про іпотеку».

В ході судового розгляду позивачем було надано заяву про доповнення позовних вимог, в якій додатково посилається на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» не було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання; в матеріалах справи відсутня оцінка майна; перереєстрація права власності на квартиру за ПАТ КБ «Приватбанк» була здійснена відповідачем без достатніх правових підстав, з порушенням норм Закону України «Про іпотеку», відповідач не мав право перереєструвати за ПАТ КБ «Приватбанк» право власності на квартиру, оскільки у нього відсутні грошові зобов'язання перед ПАТ КБ «Приватбанк».

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

В порядку ст. 178 ЦПК України ним був поданий відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що між банком та позивачем був укладений Кредитний договір № KIG0GA0000808M від 12 липня 2006 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та банком був укладений Договір іпотеки № KIG0GA0000808M від 12 липня 2006 року, згідно п. 28 якого є застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель має право у зв'язку з порушенням вимог кредитного договору звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом переходу права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до зазначених положень ПАТ КБ «Приватбанк» направило позивачу лист зі зворотнім повідомленням про порушення умов Кредитного договору та намір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Про те, що позивачу було відомо про прийняття такого рішення свідчить його лист від 12 вересня 2016 року до ПАТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, вважає, що банк повідомив позивача про наявність порушень Кредитного договору, що давало йому права звернути стягнення на предмет іпотеки.

Зазначив, що з точки зору ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання, а відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати зазначене майно.

Звернув увагу на те, що даний Закон не регулює порядок вчинення реєстраційних дій нотаріусом. Сама реєстраційна дія повністю відповідає чіткому алгоритму послідовних дій державного реєстратора визначених спеціальним нормативно - правовими актами.

Нотаріус, як державний реєстратор не має права на безпідставну відмову у прийнятті заяви на проведення реєстраційної дії, а також на відмову у державній реєстрації. Кожне рішення повинно прийматись в межах та на підставах, визначених законом. За даних обставин, у нотаріуса не було можливості прийняти інше правове рішення, яке б відповідало закону та не ставило під сумнів правомірність такої дії.

Відповідно до Договору іпотеки, за попередньою згодою сторін іпотекодержатель має право звернути стягнення га предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь - якого із зобов'язань за кредитним договором у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань по цьому договору, неможливості звернути стягнення на майно, заставлене з метою забезпечення виконання зобов'язання за цим Договором, з будь - якої причини.

Звернення стягнення на предмет застави у випадках, передбачених п.п. 16.7.1, 16.7.2, 16.9 цього Договору, здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього Договору, в тому числі і згідно із застереженнями про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

За таких обставин, вважає що банк правомірно задовольнив свої вимоги шляхом переходу права власності на предмет іпотеки на основі іпотечного застереження. Письмове застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, є згодою власника, оскільки підпис іпотекодавця (власника) в іпотечному договорі є способом його волевиявлення відповідно до положень ст.ст. 205, 207 ЦК України.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Виходячи з цього, неповідомлення відповідача про причини неявки судове засідання, суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши пояснення позивач та його представника, представника 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Судом встановлено, що 12 липня 2006 року між позивачем та Приватним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» / на даний час банк змінив назву на Акціонерне товариство Комерційний банк»Приватбанк»/ був укладений Кредитний договір № KIG0GA0000808M, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 26 300, 00 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в цей же день між сторонами був укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенко О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 8065.

За умовами договору банк прийняв в іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 36,90 кв. м., житловою площею 18,80 кв. м.

/ а.с. 6 - 13 /

Встановлено також, що спір між сторонами про звернення стягнення на предмет іпотеки був предметом розгляду суду

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2013 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено.

Зазначеним рішенням встановлено, що банк, у порушення умов договору та закону, в односторонньому порядку, без повідомлення позивача, як позичальника, збільшив відсоткову ставку з 12% до 20, 31%

Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 травня 2013 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2013 року залишено без змін.

/ а. с. 78 - 81 /

09 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., як державним реєстратором, внесено запис №17975552 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 32872368, відповідно до якого право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 36,9 кв. м., житловою площею 18,8 кв. м., і належить на праві власності позивачу, зареєстровано за ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За змістом п. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

В ст. 33 Закону зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Такого висновку дійшов Верховний суд України у справах №6-124цс16 від 28 вересня 2016 року, 6-1219цс16 від 14 вересня 2016 року та 6-2967цс17 від 22 березня 2017 року.

Так, у пункті 28 укладеного між сторонами Договору іпотеки, викладено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якого звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:

-переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця;

-продажу предмету іпотеки будь - якій особі та будь - яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі - продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотеко держателя, і здійснити всі необхідні дії від імені впотекодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

В матеріалах справи міститься лист ПАТ КБ «Приватбанк» від 18 серпня 2016 року, з вимогою про погашення заборгованості у тридцятиденний термін з дня отримання цієї вимоги, а в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання у визначений строк з дня отримання вимоги, звільнити позивачу та членам його сімї предмет іпотеки у зв'язку з подальшим задоволенням вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

З листа позивача на адресу банку від 12 вересня 2016 року вбачається, що позивач заперечував безспірність заборгованості, а, виходячи з цього, і право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що він не має заборгованості перед банком.

На це ж посилався і Апеляційний суд м. Києва в рішенні від 07 лютого 2013 року, в якому зазначено, що банк не надав розрахунку заборгованості по кредиту та не довів його заборгованості перед банком.

Крім того, позивач зазначив, що експертним дослідженням від 17 липня 2015 року було встановлено, що загальний розмір його заборгованості за умовами договору на момент дослідження складав 4 097, 39 долари США та 365, 00 гр.

/ а. с. 82 - 94 /

Висновки, викладені в рішенні Апеляційного суду м. Києва та даному експертному дослідженні щодо суми заборгованості представником 3-ї особи в судовому засіданні не спростовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Представником третьої особи був наданий Звіт про оцінку майна, виконаний 17 серпня 2016 року ТОВ «Віконт - Консалтинг» на замовлення позивача, відповідно до якого оціночна вартість квартири АДРЕСА_1 становить 796 031, 00 гр.

Враховуючи зазначене, суд вважає обґрунтованими твердження позивача та його представника щодо неспівмірності суми боргу, в разі його наявності при існуванні спору з цього приводу, та вартості майна, ан яке звернуто стягнення.

Крім того, відповідно до п.п.1 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 ЦК України поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов»язань.

Таким чином, Закон про мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Так, кредитний договір між банком та відповідачем був укладений в іноземній валюті, загальна площа квартири становить 36,9 кв.м., квартира є постійним місцем проживання позивача, як іпотекодавця.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є:

1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав врегульовано ст. 18 Закону.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права

власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

На це ж посилається і Верховний Суд в постанові від 21 березня 2018 року в спарві № 14-38 цс18, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Як зазначено вище, така вимога 3-ю особою була направлена позивачу і факт її отримання підтверджено його повідомленням на адресу банку про відсутність безспірності вимог.

З даного листа вбачається, що заборгованість позивача, з точки зору банку, складає 210 925, 52 долари США.

В свою чергу сума кредиту за умовами Кредитного договору складала 26 300, 00 доларів США.

Експертним дослідженням від 17 липня 2015 року встановлено, що загальний розмір заборгованості за умовами договору на момент дослідження складав 4 097, 39 долари США та 365, 00 гр.

Тобто, між сторонами тривалий час існує спір з приводу розміру заборгованості за умовами Кредитного договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі №6-57цс15, встановлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-VII не підлягає виконанню.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що спір між позивачем та банком щодо розміру заборгованості, встановлений рішення Апеляційного суду м.Києва від 07 лютого 2013 року, не врегульований, і цих обставин не спростовували сторони в судовому засіданні.

За таких обставин суд вважає, що звернення 3-ї особи до державного реєстратора та реєстрація права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, в порядку виконання умов Іпотечного договору, є порушенням вище приведеного порядку.

Крім того, суд також вважає, що задоволення банком, як іпотекодержателем, своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є тим же зверненням стягнення на предмет іпотеки, як і інші способи, визначені законом, на які розповсюджується Закон України "Про мораторій", а тому реєстрація квартири за банком у порядку. Визначеному договором, суперечить даному Закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2,3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач, не з'явившись до суду, проти вимог позивача заперечень не надав і його доводів у судовому засіданні не спростував.

Виходячи з цих оставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Суд не приймає до уваги заперечень представника 3-ї особи, викладених у відзиві, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.10 Закону Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства.

Суд вважає, що державним реєстратором дані вимоги закону враховані не були, а тому проведена реєстраційна дія не може бути визнана законною, виходячи з викладеного вище.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 263,509, 526, 1049 - 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.1, 3,7,33, 36, 37, 38 Закону України «Про іптеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати незаконними дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича щодо проведення 09 грудня 2016 року державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк».

Визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича від 12 грудня 2016 року про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 17975669 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об»єкта нерухомого майна: 1114653780000 за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на підставі Договору іпотеки № KIG0GA0000808М, серія та номер: 8065 від 13 липня 2006 року.

Стягнути з Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича на користь ОСОБА_1 640, 00 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 липня 2018 року.

Суддя Л. А. Шереметьєва