Ухвала суду № 75446751, 03.05.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/18020/15-ц

Провадження №: 6/755/205/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

"03" травня 2018 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Бурячек О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30.04.2014 року по справі №645/14, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 квітня 2014 року, ухвалене по справі № 645/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 2007/13-2-06/697 від 15 листопада 2007 року.

19 жовтня 2015 року, Дніпровським районним судом міста Києва, постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 квітня 2014 року у по справі № 645/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості повернуто заявнику на підставі ч. 4 ст. 189-2 та ч. 2 ст 121 ЦПК України.

29 лютого 2016 року ухвалою Апеляційного суду міста Києва відмовлено у віктритті апеляційного провадження в справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року про повернення заяви по справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 квітня 2014 року у по справі № 645/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

04 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

14 грудня 2017 року ухвалою Апеляційного суду міста Києва, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року - скасовано, та направлено для вирішення питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

02 січня 2018 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 квітня 2014 року у по справі № 645/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості передано у провадження судді Савлук Т. В.

05 лютого 2018 року, Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про пеередачу цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 квітня 2014 року у по справі № 645/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості до Апеляційного суду м. Києва для розгляду.

На підставі ухвали Апеляціного суду міста Києва, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 квітня 2014 року у по справі № 645/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості повернуто до Дніпровського районногосуду міста Києва для розгляду у відповідповідності до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року.

03 березня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30.04.2014 року по справі №645/14.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 11 Розділу ХІІІ Перехідним положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції ЗУ №2147-VIII від 03.10.2017 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При цьому за вимог п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.1, 2 ст. 389-1 ЦПК України, в редакції чинній на момент подання заяви та призначення її до розгляду, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 454 ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом.

Враховуючи що Цивільний процесуальним кодексом України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, не передбачена можливість передачі справи за інстанційною підсудністю, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду заяви Дніпровським районним судом.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд заяви у його відсутність та задовольнити заяву про скасування рішення третейського суду.

Представник заінтересованої особи - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно ч. 2 ст. 457 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали справи Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків за №645/14, оцінивши наявні у справі докази та наведені сторонами доводи та заперечення щодо підстав для скасування рішення третейського суду, суд приходить до наступного.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом, зокрема статтею 6 Закону України "Про третейські суди".

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо визнанням поняття права на суд, встановлений законом, не обов'язково має розумітися як суд класичного виду, інтегрований у стандартну судову систему держави (рішення у справі "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства" від 28.06.84 р., рішення справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства" від 08.07.86 р., рішення у справі "Регент проти України" від 03.04.2008 р.).

Отже, третейський суд відповідає поняттю «суду» в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, а тому здійснюючи свою діяльність повинен дотримуватися в т. ч. встановлених такою нормою гарантій.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Представник заінтересованої особи Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», в якій заперечував проти задоволення заяви.

30 квітня 2014 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у справі № 645/14 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було ухвалено рішення, яким було стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 3376978 гривень 86 копійки та третейський збір у сумі 25500 гривень 00 копійок.

Судом встановлено, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків ухвалено на підставі укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» кредитного договору №2007/13-2.06/697 від 15 листопада 2007 року.

Відповідно до положень ст.51 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, в разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Підстави для скасування рішення третейського суду визначені у статті ст.389-5 Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачено, що рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано, зокрема, у разі якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону (п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України).

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (в редакції Закону України «Про внесення зміни до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» від 03.02.2011 р.), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Наведене дає підстави для висновку про те, що положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Незалежно від предмета та підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Такі правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду України від 02.09.2015 р. у справі № 6-856цс15, від 04.11.2015 р. у справі № 6-2074цс15, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1716цс15, яка у відповідності до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» на розгляд до третейського суду може бути переданий спір за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Третейська угода є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду, а в деяких випадках - і підставою для створення та діяльності такого суду. Таким чином, належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом, є первинною та обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду, а відтак - і третейського рішення.

Отже, обов'язковою умовою для розгляду спору в третейському суді є наявність третейської угоди між сторонами.

За умовами Договору кредиту №2008/13-1-08/284 від 05 червня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, банком було надано позичальнику кредит у вигляді овердрафту.

В якості додаткового забезпечення зобов'язань Позичальника ОСОБА_4, 21 січня 2010 року сторони уклали договір поруки № 02-10/621 з фізичною особою ОСОБА_5.

Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. (п.23 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»)

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», далі Закон, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать, серед іншого, кредитні спілки.

Фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. (п.3 ч.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»)

При вирішенні питання щодо підстав для скасування рішення третейського суду, суд враховує, що рішення третейського суду, яке є предметом оскарження, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону, а виходячи з характеру спірних відносин та суб'єктивного складу сторін, що були предметом спору у третейському суді та стосуються виконання зобов'язань за Договором кредиту №380/1235/07-А від 30 серпня 2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, з цільовим призначенням кредиту - «купівля автотранспортних засобів», тобто в даному випадку ОСОБА_4 (Позичальник) є споживачем послуг банку, одержавши кредит на придбання автотранспортних засобів, тобто на споживчі потреби, спір в третейському суді виник щодо стягнення заборгованості за споживчим кредитом, тому дана справа не підвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», що дає підстави скасувати рішення третейського суду на підставі п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України.

Верховним Судом України також викладена правова позиція при прийнятті Постанови від 03.02.2016р. у справі №2630цс15, де вказано про те, що системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах. Незалежно від предмета й підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

В той же час, укладений з ОСОБА_2 Є договір поруки є забезпечувальним, тобто похідним зобов'язанням від основного договору, спір виник щодо стягнення заборгованості за споживчим кредитом, тому дана справа не підвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», що дає підстави скасувати рішення третейського суду на підставі п. 1 ч. 2 ст. 458 ЦПК України.

При цьому суд враховує, що скасування рішення третейського суду в частині лише одного із солідарних боржників, може призвести до різного обсягу відповідальності (суми боргу) в майбутньому, оскільки може скластись ситуація, що з основного боржника та поручителя (поручителів) буде стягнута різна сума боргу за одним і тим же кредитним договором за один і той же період

Згідно з Конституцією України Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. ст. 1, 3 Конституції України).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.

Відповідно до положень частини п'ятої, шостої ст. 454 Цивільного процесуального кодексу України, заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом. Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не може бути подана після закінчення трьох місяців, рахуючи з дня, коли сторона, що заявляє це клопотання, отримала арбітражне рішення, а у разі подання такою стороною клопотання до міжнародного комерційного арбітражу про виправлення або роз'яснення рішення чи ухвалення додаткового рішення, - з дня винесення міжнародним комерційним арбітражем рішення з цього прохання..

Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другої цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

При вирішенні питання про дотримання заявником ОСОБА_1 строків для звернення до компетентного суду з заявою про скасування рішення третейського суду, передбачених ст.454 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує, що в матеріалах справи третейського суду відсутні докази про отримання безпосередньо ОСОБА_1, відповідачем у справі, рішення третейського суду, інших доказів, які мали підтвердити отримання заявником рішення третейського суду після його ухвалення третейським судом, у третейській справі відсутні, тому з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 55 Конституції України, є підстави вважати, що заявником дотримано строки звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, яка подана до Дніпровського районного суду міста Києва 17 вересня 2015 року, що підтверджується датою відправлення цієї заяви на адресу суду.

Також, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», де зазначено, що сторони повинні мати можливість скористатися правом на вчинення позову з того моменту, коли вони ознайомилися із рішенням, що покладають на них обов'язки або можуть порушувати їхні законні права чи інтереси. Як засіб спілкування між органами та сторонами, вручення рішення створює можливість для сторін знайомитись з рішенням та підставами для нього, таким чином надаючи їм змогу оскаржити його, якщо вони вважатимуть це за доцільне.

З огляду на викладене, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30.04.2014 року по справі №645/14 є обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 5, 6, 12 Закону України «Про третейські суди», ст. 1 Закону країни «Про захист прав споживачів», ст.ст. 454-458, 460 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30.04.2014 року по справі №645/14 - задовольнити.

Скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 квітня 2014 року у справі № 645/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: