Ухвала суду № 75445194, 19.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/333/18 Справа № 707/2379/17 Категорія: ч.2 ст.185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5прокурораОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 23 січня 2018 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше судимого:

08.06.2010 року Черкаський районним судом за ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт, звільнений 26.08.2010 року по відбуттю строку покарання;

28.02.2012 року Черкаським районним судом за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 27.07.2014 року за ухвалою Придніпровського р/с м. Черкаси на підставі ст. 2 ЗУ «Про амністію в 2014 році»,

15.09.2017 року Черкаським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, судимості у встановленому Законом порядку не зняті та не погашені,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 частково приєднано обвинуваченому покарання за вироком Черкаського районного суду від 15.09.2017 року та остаточно визначено до відбуття 3 (три) роки 2 (два) місяці позбавлення волі.

Зарахувано обвинуваченому у строк покарання строк перебування під вартою з 21.11.2017 по 23.01.2018 року включно.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишено попередній – тримання під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судової експертизи у сумі 593 грн. 22 коп.

Речові докази: бензопила марки «Stihl», моделі «MS 361C», що переданий на зберігання власнику ОСОБА_9 залишено останньому за належністю, звільнивши від обов’язків по зберігальній розписці.

в с т а н о в и л а :

Як убачається із цього вироку, ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він, маючи непогашену судимість за крадіжки чужого майна, в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, 11.11.2017 р. близько 09:00 години, перебуваючи в будинку № 62, по вулиці Вербицького у с. Руська Поляна, Черкаського району, Черкаської області, яке на праві власності належить ОСОБА_10, де допомагав по господарству, виходячи з вказаного будинку, з коридору, за раптово виниклим умислом, таємно, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер своїх дій та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав бензопилу марки «Stihl», моделі «MS 361C», помаранчевого кольору, вартість якої, згідно висновку судово – товарознавчої експертизи № 4/2285 від 27.11.2017 р., становить 7760 грн.

Вказану бензопилу ОСОБА_8 взяв в руки та переніс до місця свого проживання, а саме: с. Руська Поляна, вул. Пилипа Орлика, будинок 31, Черкаського району, Черкаської області.

В подальшому, 14.11.2017 р. близько 14:00 години, ОСОБА_8, з метою власного збагачення продав дану бензопилу своєму знайомому - ОСОБА_11, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, за 1200 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальних збитків на суму 7760 грн.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 порушується питання про зміну цього вироку в частині відбування покарання. Він просить застосувати вимоги ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням. На обгрунтування своїх вимог посилається на те, що на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ним добровільно відшкодовано потерпілому завдані збитки, чого не було враховано місцевим судом при призначенні покарання.

На апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_13 подав заперечення в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін. При цьому, зазначив, що під час судового розгляду кримінального повадження ОСОБА_8 повністю визнав себе винним і його вина у вчиненні злочину була підтверджена доказами, дослідженими в судовому засіданні в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7, які підтримали апеляційну скаргу, виступ прокурора, яка її заперечила, вивчивши матеріали кримінального провадження та обміркувавши над доводами згаданої апеляційної скарги, колегія суддів судової палати приходить до наступного.

Згідно положень ст. 404 КПК України, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких, відповідно до вимог ч. 1 ст. 349 та ст. 364 ч.5 цього ж Кодексу, докази не досліджувалися, - апеляційною інстанцією в цьому судовому засіданні не перевіряються. Заодно, колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі обвинуваченого не йдеться про проведення в місцевому суді спрощеного порядку розгляду цієї справи з грубим порушенням вимог ч.3 ст.349 КПК.

Стосовно апеляційних доводів обвинуваченого ОСОБА_8, пов’язаних з перебуванням на його утриманні малолітньої дитини, про необхідність застосування вимог ст. 75 КК України з наступним звільненням його від відбування цього покарання з випробуванням на певний іспитовий строк, то вони не підлягають до задоволення.

Так, місцевим судом об’єктивно встановлено, що ОСОБА_8 був неодноразово судимий, в тому числі, 15.09.2017 року Черкаським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки. Однак, ОСОБА_8 на шлях иправлення не став та в період іспитового строку, а саме 11.11.2017 р. вчинив крадіжку майна у ОСОБА_10

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України, у повній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так судом враховано, що обвинуачений за місцем проживання характеризується негативно, має на утриманні малолітню дитину, не працює, обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, думку потерпілго, який не має до обвинуваченого матеріальних претензій та просив покарання призначити на розсуд суду.

При призначенні покарання суд врахував обставини, що пом'якшують покарання – щире каяття обвинуваченого ОСОБА_8 та активне сприяння розкриттю злочину, визнання ним вини, та відшкодування заподіяної шкоди, обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Відповідно до положень ч.3 ст.78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього ж Кодексу.

Окрім того, згідно п.10 постанови Пленуму ВС України № 7 від 24.10. 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК Укрїни про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадкавх повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 23.01.2018 р. щодо ОСОБА_8, є законним, обґрунтованим, належним чином вмотивованим і справедливим та відповідає меті покарання, а підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого відсутні, у зв’язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду без змін.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 23 січня 2018 року стосовно нього за ч.2 ст.185 КК України – без змін.

Ухвала може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом трьох місяців, а засудженим ОСОБА_8 в той же строк, починаючи з дня отриманні її копію під розписку.

Головуючий :

Судді :