Постанова № 75440854, 16.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/279/18 Номер провадження 33/786/512/18Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Гонтар А. А.

Категорія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області Гонтар А.А.

з секретарем судового засідання - Журою Н.Л.

за участі

особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2

потерпілої - ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого: АДРЕСА_1,

на постанову судді Семенівського районного суду Полтавської області від 10.04.2018 року

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 85 грн. з конфіскацією тварини «німецька вівчарка».

Згідно постанови суду, ОСОБА_2 15.03.2018 близько 19 год. 00 хв., в смт Семенівка, АДРЕСА_1, неналежно утримував свою собаку породи "німецька вівчарка", внаслідок чого собака вискочила з подвір'я, напала на ОСОБА_3, вкусила її за обличчя.

Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_2 із внесеними під час апеляційного перегляду уточненнями вбачається, що він просить змінити постанову, виключивши застосування додаткового стягнення - конфіскація тварини. При цьому просить врахувати, що він щиро кається в тому, що не зміг втримати собаку, жалкує про те, що сталося. Стверджує, що він ставиться до своєї собаки, як до дитини та усунув недоліки в утриманні тварини на території свого домоволодіння з метою недопущення в подальшому подібних інцидентів.

Потерпіла ОСОБА_3 під час апеляційного перегляду детально розповіла про обставини за яких її вкусив собака, що вибіг з подвір'я ОСОБА_2. Водночас, вважає винним хазяїна, а не собаку та не заперечує проти апеляційних вимог, посилаючись на те, що їй жаль собаку та просила не вилучати його у хазяїна.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 вважаю, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи.

Згідно ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами статей 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року, особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Частиною 2 ст.154 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.154 КУпАП, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну.

Так, вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення підтверджується: поясненнями ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3, які повністю узгоджуються із встановленими судом фактичними обставинами справи; змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 15.03.2018 року (а.с.1), заявою ОСОБА_3 про вчинене правопорушення (а.с.3-4), довідкою Семенівської ЦРЛ, зі змісту якої вбачається, що 15.03.2018 року ОСОБА_3 зверталася за медичною допомогою зі рваною раною носа.

У відповідності до досліджених судом першої інстанції доказів, дії апелянта кваліфіковані за ч.2 ст.154 КУпАП, що не оспорюється апелянтом.

Водночас, накладаючи адміністративне стягнення в межах ч.2 ст.154 КУпАП суд не врахував, що в матеріалах провадження відсутні документи, які підтверджують право приватної власності ОСОБА_2 на тварину, яка підлягає конфіскації. Хоча, сам ОСОБА_2 не заперечує, що собака належить його родині - відсутність відповідних документів перешкоджає виконанню судового рішення в частині конфіскації тварини.

Зважаючи на викладене, а також на щире розкаяння винного, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність обставин, що обтяжують адміністративне стягнення, відсутність в матеріалах провадження даних щодо інших випадків несумлінного виконання правопорушником обов'язку по утриманню домашніх тварин, а також зважаючи на думку потерпілої вважаю, що в даному випадку визначена статтею 23 КУпАП мета адміністративного стягнення може бути досягнута без конфіскації тварини.

З урахуванням вище наведеного, вважаю можливим апеляційну скаргу задовольнити та змінити постанову суду в частині накладеного на ОСОБА_2 адміністративного стягнення.

Керуючись ст.294 КУпАП суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 10.04.2018 року щодо ОСОБА_2 змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

Вважати , що постановою судді Семенівського районного суду Полтавської області від 10.04.2018 року на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст. 154 КУпАП у виді штрафу в сумі 85 грн. без конфіскації тварини.

Постанова апеляційного набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: А.А.Гонтар