Рішення № 75437706, 18.07.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2485/2018 Справа № 490/11584/16-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 липня 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі :

головуючого судді Гуденко О.А. при секретарі Кваші С.О. ,

за участі представника позивача , відповідачки та її представника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Центрального районного суду м.Миколаєва цивільну справу за первісним позовом ТОВ “Міжнародна інноваційна група” до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ “Міжнародна інноваційна група” , третя особа ОСОБА_3 про визнання припиненим Договору іпотеки № 1250 від 25.12.2007 року, -

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2016 року ТОВ “Міжнародна інноваційна група” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № К/81/1401 від 25.12.2007 року , що становить 930 11,94 грн, що еквівалентно 36 078,78 доларів США за офіційним курсом НБУ, у тому числі заборгованість за тілом кредиту 676725 грн, що еквівалентно 26250 доларів США , та заборгованість за процентами 252 365,94 грн, шо еквівалентно 9828,78 доларів США, звернути стягнення на однокімнатну квартиру за номером 66, що розташована у м.Миколаєві по пр. Леніна , буд. 151а, шляхом проведення прилюдних торгів , встановиши початкову ціну реалізації , визначену у ході виконавчого провадження.

02 червня 2017 року представником позивача до суду подана заява про зміну предмету позову, в якій зазначено, що згідно Звіту від 29.03.2017 року ТОВ КГ "Аналітик - Капітал" ринкова ціна предмета іпотеки- квартирі у м.Миколаєві по пр. Леніна , буд. 151а,66 становить 504 390 грн, отже просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів , встановивши початкову ціну реалізації у сумі 504 390 грн.

Ухвалою суду від 31 березня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_1В, про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_2 до приваного нотаріуса Київського МНО ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасуванняя рішення в державному реєстрі іпотек про зміну умов обтяження квартири.

Ухвалою суду від 20 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховного Суду справи № 235/3619/15-ц щодо застосування положень ст. 38,39 ЗУ “Про іпотеку”на підставі п.10 ч.1 ст. 252 ЦПК України.

Ухвалою суду від 20 квітня 2018 року відмовлено у прийнятті та обєднанні з первісним позовом ТОВ “Міжнародна інноваційна група” до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки позовної заяви третьої особи , яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 до ТОВ “Міжнародна інноваційна група” , треті особи ОСОБА_2, ПАТ КБ "Володимирський" , АКБ "Європейський" про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору № К/81/ 1401 від 25.12.2007 року та Договору іптеки № 1250 від 25.12.2007 року недійсними .

Ухвалою суду від 31 жовтня 2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ТОВ “Міжнародна інноваційна група” , третя особа ОСОБА_3 про визнання припиненим Договору іпотеки № 1250 від 25.12.2007 року, - та об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

В бгрунтування вимог зустрічного позову позивачка посилається на те, що Банк , звернувшись до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, змінив строк виконання основного зобовязання , який вже настав в лютому 2012 року.За такого, позивач мав предявити позов до іпотекодавця протягом трьох роуків з дня настання строку виконання основного зобовязання , проте звернувся за зверненням стягнення в листопаді 2016 року. За такого вважають іпотеку такою, що є припинена.

Того ж дня була подана заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимог первісного позову з вищевкладених підстав. Зазначив, що фактично строк позовної давності сплив у вересні 2015 року, тобто через три роки після стягнення усієї суми заборгованості за кредитним договором рішенням суду.

09 лютого 2018 року представник відповідача за зустрічним позовом ТОВ "Міжнародна іноваційна група" ОСОБА_5 надав відзив на зустрічний позов , в якому просив відмовити у його задоволенні за безпідставністю вимог, посилаючись на відсутність підстав для припнення іпотеки, сокільки основне зобовязання не припинено виконанням. Щодо заяви про застоування смтроку позовної давності зазначив, що позивач звернувся до суду у межах строку, адже п. 19 Іпотечного договору передбачено, що сторони домовилися про втстановлення цього строку тривалістю у 10 років.

Відповідачка за первісним позовом та її прендставник відзив на позов не надали, зпзначивши, що всі свої заперечення викладені в зустрічній позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ "Міжнародна іноваційна група" ОСОБА_5 вимоги позову підтримав з викладених у ньому підстав, проти задоволення зустрічного позову заперечував з викладених у відзиві підставах. Зазначив, що просить задовольнити позов саме в межах первісно поданої позовної заяви.

Відповідачка ОСОБА_6 у судовому засіданні просила відмвити у задоволенні первісного позову, оскільки такий позов не є справедливим, її колишній чоловік залишив її з двома дітьми і відмовляється вживати будь-яких заходів щодо погашення своєї кредитної заборгованості. Отже покладення виключно на неї як майнового поручителя відповідальності за невиконання ОСОБА_3 своїх зобовязань є неправомірним. Зазначила, що спірна квартира є її постійним місцем проживання з дітьми.

Представник відповідачки ОСОБА_1 просив відмовити у задволенні первісного позову та задвольнити зустрічний позов. Надав додаткові пояснення до заперечення на позовні вимоги ТОВ "Міжнародна інноваційна група" , в яких зазаначає на неправомірний перерахунок позивачем розміру заборгованості, адже розмір її чітко встановлено апеляційним судом в рішенні від 25.09.2012 року і не може бути змінено чи переоцінено при новому розгляді справи. Також, оскільки кредитні кошти були використані позичальником не для набуття предмету іпотеки , не допускається виселення з такого предмету іпотеки без надання іншого житлового приміщення . Отже відсутність іншого житла у відповідачки та відсутність зазначення про надання такого житла позивачем виключають можливість стягнення предмету іпотеки ( що автоматично тягне за собою виселення відповідача та членів її сім'ї) без надання іншого житла.

Вислухавши пояснення учасників процесу , дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 25 грудня 2007 р. між акціонерним комерційним банком «Європейський» та ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір № К/81/1401 під заставу нерухомого майна, за умовами якого банк передав позичальнику у користування кредит у сумі 30000 доларів США на строк до 22 грудня 2017 р. за умови погашення кредиту частинами за затвердженим графіком та сплати позичальником 13,9% річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором між банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодатель) 25 грудня 2007 р. було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодатель передала в іпотеку банку однокімнатну квартиру за номером 66, що розташована у м.Миколаєві по пр. Леніна , буд. 151а . При підписанні договру ОСОБА_2В, зазначено, що договір прочитано нею особисто та зміст договру зрозумілий.

Згідно п. 5 вказаного Договру іпотеки, за згодою сторін предмет іпотеки оцінюється у 191 274 грн, що еквівалентно 37 876 доларів США.

Згідно п. 19 цього Договору, сторони домовилися , що строк позовної давності за будь-якими вимогами Іпотекодержателя , що випливають з цього Договору , встановлюється тривалістю десять років.

19 серпня 2009 р. між акціонерним комерційним банком «Європейський» та відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Володимирський» (тепер - ПАТ «Комерційний банк «Володимирський») укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами (купівлю-продажу боргових зобов'язань), відповідно до умов якого акціонерний комерційний банк «Європейський» відступило на користь відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» прав вимоги за кредитними договорами, а останнє компенсує вартість відступлених прав.

Рішенням від 25 вересня 2012 року апеляційного суду Миколаївської області змінено а рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 8 червня 2012 року за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Комерційний банк «Володимирський» заборгованість за договором кредиту № К/81/1401 під заставу нерухомого майна, укладеного 25 грудня 2007 року, в сумі 305379 (триста п'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 09 (дев'ять) коп., яка складається з: 209498 грн. 38 коп. заборгованості за кредитом, 78440 грн. 54 коп. заборгованості зі сплати процентів та 17445 грн. 17 коп. пені.

Як вбачається з вказаних судових рішень, в листопаді 2011 р. ПАТ «Комерційний банк «Володимирський» звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , яка станом на 8 листопада 2011 р. складає 296655 грн. 92 коп. - еквівалент 38264,70 доларів США, а саме: 209493 грн. 38 коп.- еквівалент 26250 доларів США - заборгованість за кредитом, 78440 грн. 54 коп. - еквівалент 9828,78 доларів США- заборгованість за відсотками та 2185,92 доларів США пені, отже позивач просив суд стягнути з відповідачів 305379 грн. 09 коп. заборгованості та судові витрати.

20 лютого 2015 року укладено Договір № 43 -Л про передавання в управління непроданих активів між ПАТ КБ "Володимирський" та ТОВ "Інвест Кредит Капітал" , згідно витягу з п.1.1 "Майнові права за кредитними договорами "Додатку № 1 до цього Договру , передано і кредит ОСОБА_3 № К/81/1401 за загальною сумою заборгованотсі 308 622,09 грн.

22 квітня 2016 року між ТОВ "Інвест Кредит Капітал" , яке є управителем активів переданих ПАТ КБ "Володимирський" та ТОВ "Міжнародна іноваційна група" укладено Договрі про відступлення права вимоги № 30/15-3 , за яким позивачеві передано право вимоги і він став кредитором по відношенню, в тому числі до боржника ОСОБА_3 та договором іпотеки , яким забезпечується кредитний договір , що підтверджується Додатком до договору з зазначенням кредитного договору № К/81/1401 від 25.12.2007 року з загальним розміром заборгованості станом на 22.04.2016 року 308 622,09 грн, ззабезпеченням Іпотечний договір від 25.12.2007 року , іпотекодавець ОСОБА_2

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , внесено зміни до розділу державної реєстрації іпотек щодо квартири в АДРЕСА_1 щодо іпотекодержателя - на ТОВ "Міжнародна іноваційна група".

04 серпня 2016 року ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області замінено сторону у виконавчому провадженні зщодо стягнення заборгованості за кредитним договром № К/81/1401 з боржника ОСОБА_3 на ТОВ "Міжнародна іноваційна група".

26 квітня 2016 року на адресу відповідачки та позичальника напрвлене повідомлення про відступлення з заначенням реквізитів нового кредитора та повідомлення про наявність непогашеної заборгованості за кредитом та іншими плтежами, які склаають еквівалент 308 622,09 грн.

05 вересня 2016 року на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачем направлена вимога про усунення порушеннь зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги, в якій зазначено, що становм на вказану дату розмір непогашеної заборгованості за кредитним договром позичадьника ОСОБА_3В, складає 305 379,09 грн., цей розмір заборгованості є безспірним та оскарженню , перегляду, не підлягає. Запропоновано впродовж 60 днів задовольнити вимогу та добровільно погасити існуючу заборгованість , інакше ТОВ "Міжанродна іноваційна грпа" розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у обраний кредитором спосіб , визначений чинним законодавством України та Договором іпотеки.

Відповідно до позиції викладеної в Постанові від 13.06.2018 року по справі № 548/981/15-ц ОСОБА_7 Верховного Суду , якщо кредитний договір розірвано у судовому порядку, суд, який розглядає справу, пов'язану з невиконанням зобов'язання за цим договором, зокрема про звернення стягнення на предмет іпотеки, переданий в іпотеку поручителем, зобов'язаний надати оцінку встановленим рішенням суду обставинам щодо розірвання кредитного договору та наслідкам такого розірвання.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя цієї статті).

Отже, розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факти укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов'язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (див. також постанову ОСОБА_7 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України). потека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац 2 частини першої статті 17 ЗУ «Про іпотеку»).

Відтак, розірвання кредитного договору має наслідком припинення на майбутнє зобов'язання кредитодавця та позичальника, а також припинення на майбутнє поруки і застави (іпотеки) за обов'язками позичальника, які можуть виникнути, зокрема, за статтею 625 ЦК України після такого розірвання. Порука та застава (іпотека) не припиняються за обов'язками позичальника щодо заборгованості за кредитом, процентів і неустойки, які існували на момент розірвання кредитного договору. Тобто, розірвання кредитного договору не є підставою для припинення поруки та застави (іпотеки), які можуть забезпечувати виконання зобов'язання, що виникло до моменту такого розірвання

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку , що вимоги зустрічного позову не підлягають задоволенню як безпідставні.

Щодо заяви відповідача про застосування строку давності, то суд також не погоджується з твердженнями представника відповідача, оскільки сторони скористалися своїм правом, наданим ст. 259 ЦК України, змінивши тривалість позовної давності та збільшивши її за домовленістю до 10 років. При цьому дотримано вимоги ч. 1 зазначеної статті та договір про збільшення позовної давності укладено у письмовій формі, про що зазначено у п. 19 Іпотечного Договру.

Також не погоджується суд і з посиланням представника відповідачки на те, що збільшення строку позовної давності порушує справедливий баланс інтересів інтересів споживача банківських послуг , оскільки однією з засад цивільного законодавства є свобода договору.

Так, У частині першій статті 626 ЦК України визначено, щодоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ОСОБА_2 за вільною згодою та розуміючи зміст погодилася на підписання такого Іпотечного договору, про що зазначила при його підписанні власноручно.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Отже строк на звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем не пропущено.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (надалі - Закон) передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 10.5 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо на момент настання строку платежу зобовязання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з своїх обовязків, передбачених договором та або договором про іпотечний кредит.

При цьому згідно п.11 Договору, іпотекодержатель зобовязаний надіслати іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення протягом тридцятиденного строку. Якщо вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

Пункт 12 іпотечного договору передбачає, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим Договором.

Отже , твердження представника відповідачки на те, що позивач не скористався досудовим порядком звернення стягнення на предмет іпотеки, що виключає його можливість задовольнити ці вимоги одразу за рішенням суду - є хибним.

Підтвердженням є ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно наданої на вимогу суду інформації про розмір заборгованості за договором кредиту № К/81/1401 від 25 грудня 2007 року , рішення апеляційного суду Миколаївської області від 25.09.2012 року згідно Довідки Олександрівського районного ВДВС ГТУЮ у Кіровоградській області не виконанге навіть частково, отже станом на 21 листопада 2016 року заборгованоість складає 930 110,94 грн, що еквівалентно 36078,78 доларів США за офіційним курсом НБУ на 21.11.2016 р., в тому числі за тілом кредиту 676 725 ,00 грн, що еквівалентно 26250 доларів США та 252265,94 грн заборгованості за процентами , що еквівалентно 9828,78 доларів США. З наданої довідки вбачається, що розмір заборгованості, обчислений у доларах США повіністю відповідає тій сумі заборгованості, яка була заявлена при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості в 2011 році, отже після ухвалення судового рішення проценти за кредитним договором та штрафні санкції не донараховувалися.

Разом з тим, обставини , встановлені рішенням суду у справі,що набрало законної сили , не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» зі змінами, внесеними згідно із Законом від 22 вересеня 2011 року № 3795-У1, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

ОСОБА_2В, не заперечувала, що отримувала таку вимогу , до того ж недодержання вказаної процедури попередження є обовязковим для випадку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (ст. 36 Закону України «Про іпотеку»), який є одним із трьох основних способів звернення стягнення на предмет іпотеки. Невиконання іпотекодержателем вказаної вимоги закону у разі предявлення ним до суду позову не є підставою для відмови у позові, оскільки позивачем реалізується не позасудовий, а судовий порядок звернення стягнення на заставне нерухоме майно.

Разом з тим, суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України «Про іпотеку» підлягає підтвердженню з боку суду. Згідно з положеннями частини першої статті 39 цього Закону в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов'язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Позивач в своїх позовних вимогах просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності на стадії оцінки на цей вид майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до позиції , викладеної в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 235/3619/15-ц ОСОБА_7 Верховного Суду зазначено наступне.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_7 Верхового Суду дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Під час розгляду справи позивачем було надано звіт про оцінку іпотечного майна, за яким ринкова вартість предмета іпотеки станом на березень 2017 року складає 504 390 грн., проте при подальшому розгляді справи представник позивача наполягав саме на зазначенні ціни продажу предмета іпотеки , визначеної при його реалізації, посилаючись, в тому числі на застарілу оцінку в зв'язку з тривалим розглядом справи.

При визначенні розміру заборгованості позичальника за кредитним договором, в рахунок якої необхідно звернути стягнення на іпотечне майно, суд вважає, що її слід зазначити у розмірі 308 622 грн., яка складається з: 209498 грн. 38 коп. заборгованості за кредитом, 78440 грн. 54 коп. заборгованості зі сплати процентів та 17 445 грн. 17 коп. пені. з огляду на таке.

Переважне значення при цьому має те, що позивачем прийнято згідно Договору від 22 квітня 2016 року про відступлення права вимоги № 30/15-3 заборгованість за кредитним договром з договром забезпечення в загальному розмірі заборгованості саме 308 622 грн., про що зазначено і в повідомленні на адресу позичальника та іпотекодавця від позивача 05.09.2016 року. Отже, оскільки ТОВ "Міжнародна іноваційна група" прийняла на себе права вимоги до позичальника саме в зазначеному розмірі, отже і предявляти вимогу до іпотекодавця вони мають право виключно в межах цієї заборгованості.

За такого, вимоги пенвісного позову підлягають частковму задоволенню, а вимоги зустрічного - задовленню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь Банку підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 1378 грн. , сплаченого при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 12,81, 259-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ “Міжнародна інноваційна група” (ЄРДПОУ 40008309) до ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К/81/1401 від 25 грудня 2007 року у загальному розмірі 308 622 грн., яка складається з: 209498 грн. 38 коп. заборгованості за кредитом, 78440 грн. 54 коп. заборгованості зі сплати процентів та 17 445 грн. 17 коп. пені, - звернути стягнення в межах заборгованості на предмет іпотеки однокімнатну квартиру за номером 66, яка розташована в м.Миколаєві по пр.Центральному, 151а, загальною площею 37,8 кв.м, житловою площею 19,00 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі Договру дарування , посвідченеого приватним нотаріусом Миколаївського МНО ОСОБА_8 17 грудня 2007 року за № 2303 , шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів , в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності на стадії оцінки на цей вид майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ “Міжнародна інноваційна група” 1378 грн. судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя Гуденко О.А.

Повний текст складено 23 липня 2018 року