Постанова № 75436125, 17.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 333/2142/18 Головуючий у 1 інстанції: Фунжий О.А.

Справа № 22-ц/778/2546/18 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17 травня 2018 року за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця Комунарського відділу державної служби м. Запоріжжя Тимофєєвої О.Г.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом були неповно з'ясовані обставини справи, він як боржник не був повідомлений про початок примусового виконання рішення, не отримав постанови про відкриття провадження в справі та об'єднання виконавчих проваджень.

До апеляційного суду заявник скарги не з'явився, хоча отримав судову повістку завчасно, про що є відповідне рекомендоване повідомлення про вручення йому судової повітки.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Тимофєєвої О.Г., мотивуючи скаргу тим, що на примусовому виконанні у Комунарському відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя перебуває виконавче провадження №52196164 з примусового виконання виконавчого листа №333/8104/14-ц, виданого 13 серпня 2015 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 1 133 725,01 грн. Постановою державного виконавця Тимофєєвої О.Г. від 13 вересня 2016 р. відкрито виконавче провадження, однак боржник вказану постанову не отримував. Крім того, заявник вважає, що вказана постанова винесена з порушеннями вимог Закону України «Про виконавче провадження». Постановою державного виконавця від 19 лютого 2018 р. відкрито виконавче провадження №55797506 про стягнення з ОСОБА_3 3 001 799,97 грн. та виконавчого збору у сумі 300 180,00 грн. Вказана постанова направлялася боржнику за адресою: АДРЕСА_1, однак отримана ним не була, оскільки він за вказаною адресою не проживає, у зв'язку із чим він був позбавлений можливості виконати виконавчий документ у строк до 29 лютого 2018 р. 16 березня 2018 р. державним виконавцем Тимофєєвою О.Г. винесено постанову про об'єднання вказаних виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №56004255. Заявник вважає, що вказані постанови складені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, у зв'язку з чим просить скаргу задовольнити, визнати неправомірними дії державного виконавця Тимофєєвої О.Г., що вчинені у зазначеному виконавчому провадженні, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 вересня 2016 р., постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 жовтня 2016 р., постанову про відкриття виконавчого провадження від 19 лютого 2018 р., постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19 лютого 2018 р., постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 16 березня 2018 р.

У відповідності зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 вересня 2016 р. до Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя надійшов виконавчий лист виданий 13 серпня 2015 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_3 на корить ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 1 133 725,01 грн. та заява стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 19 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 04 листопада 2010 р., діючій на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 25 ч.1, 2 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

13 вересня 2016 р. державним виконавцем Тимофєєвою О.Г. за вказаним виконавчим листом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52196194, яка відповідає зазначеним вимогам законодавства.

Посиланням заявника на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 13 вересня 2016 р. не відповідає вимогам п. 1.5.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, надана оцінка у оскаржуваному судовому рішенні.

Так, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до п.1.5.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, в редакції, яка діяла на час винесення постанови про відкриття провадження, постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою. Діючими на той час редакціями Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень не передбачалось обов'язкове скріплення печаткою постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 25 ч.5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 04 листопада 2010 р., діючій на момент відкриття виконавчого провадження) копії постанови про відкриття провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

За змістом ст. 31 ч.1 вказаного Закону копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документу.

В судовому засіданні встановлено, що в день відкриття виконавчого провадження 13 вересня 2016 р. копію постанови про відкриття провадження направлено боржнику ОСОБА_3 за вказаною у виконавчому документі адресою: АДРЕСА_1, рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовим реєстром на відправку кореспонденції. Конверт, направлений на адресу боржника, повернувся до відділу із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання», однак відповідно до положень ст. 31 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 04 листопада 2010 р., діючій на момент відкриття виконавчого провадження) боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження.

Скаржник зазначив також, що у постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 13 вересня 2016 р. зазначено про добровільне виконання судового рішення до 19 серпня 2016 р., тобто боржник був позбавлений самостійно виконати рішення, оскільки вказана дата на час винесення постанови вже минула.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що допущена державним виконавцем описка щодо дати не тягне за собою визнання дій неправомірними.

До того ж боржник (який є заявником скарги) не надав жодних відомостей про те, що допущена описка перешкоджала йому здійснити погашення боргу у добровільному порядку з часу отримання листа ВДВС до ухвалення судового рішення в справі.

4 жовтня 2016 р. в рамках виконавчого провадженням №52196164 державний виконавець Тимофєєва О.Г. винесла постанову про арешт майна боржника ОСОБА_3 та оголошено заборону на його відчуження за виконавчим листом №333/8104/14-ц.

Заявником заявлено вимогу про касування даної з огляду на неправомірність постанови про відкриття зазначеного виконавчого провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що постанова про арешт майна боржника від 4 жовтня 2016 р. винесена у відповідності зі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 04 листопада 2010 р.) та підстави для її скасування відсутні.

13 лютого 2018 р. до Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя надійшов виконавчий напис № 14687, виданий 08 грудня 2017 р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., про стягнення з ОСОБА_3 на корить ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 3 001 799, 97 грн. та заява стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 26 ч.1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

19 лютого 2018 р. державним виконавцем Тимофєєвою О.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55797506.

За змістом ст. 28 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом першої інстанції встановлено, що в день відкриття виконавчого провадження 19 лютого 2018 р. копії постанови про відкриття провадження направлено боржнику ОСОБА_3 за вказаним у виконавчому документі двома адресами:АДРЕСА_1, рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовим реєстром на відправку кореспонденції.

Конверти, направлені на адреси боржника, повернулись до відділу із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання» з адреси АДРЕСА_2; «з інших причин» з адреси АДРЕСА_1, однак відповідно до положень ст. 28 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження.

19 лютого 2018 р. в рамках виконавчого провадженням № 55797506 державний виконавець Тимофєєва О.Г. винесла постанову про арешт майна боржника ОСОБА_3 та оголошено заборону на його відчуження за виконавчим написом № 14867. на думку заявника скарги така постанова також є неправомірною тому що підлягає скасуванню постанова про відкриття зазначеного виконавчого провадження.

16 березня 2018 р. державний виконавець Тимофєєва О.Г. винесла постанову про об'єднання виконавчих проваджень № 52196164 та № 55797506 у зведене виконавче провадження № 56004255.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Судом першої інстанції досліджувалася та визнані неспроможними доводи заявника, що постанова про об'єднання виконавчих проваджень № 52196164 від 16 березня 2018 р. не скріплена печаткою, її копія не направлена сторонам виконавчого провадження, позаяк вказана постанова скріплена печаткою та направлена сторонам виконавчого провадження, що підтверджується супровідним листом з вих. № 9099 - 1-16.3-34 від 16 березня 2018 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Крім зазначеного, судова колегія враховує, що заявником скарги не зазначено які саме його права були порушені виходячи з того, що він не надав докази ані на спростування існування обов'язку погашення боргів, ані на підтвердження того, що він сплатив (сплачував) або мав намір сплатити виниклу заборгованість у добровільному порядку без застосування процедури виконавчого провадження.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуванї ухвали суду не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 20.07.2017 р.

Головуючий:

Судді: