Постанова № 75436073, 18.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 310/5457/15-ц Головуючий у 1 інстанції Троценко Т.А.

Номер провадження 22-ц/778/590/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міроіл» (правонаступника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль») на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 червня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми позики, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми позики, до якої було додано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 червня 2015 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на убудоване приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_5

Заборонено Реєстраційній службі Бердянського міськрайонного управління юстиції здійснювати перереєстрацію вказаного нерухомого майна з метою його відчуження.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 08 травня 2018 року здійснено процесуальне правонаступництво ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Комерційний індустріальний банк».

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18 липня 2018 року здійснено процесуальне правонаступництво Публічного акціонерного товариства «Комерційний індустріальний банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Міроіл» (далі ТОВ «Міроіл»).

Сторони, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з'явились, від позивача ОСОБА_4 на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.

Представник ТОВ «Міроіл» Пеньков О.Ю. до апеляційного суду не з'явився, звернулася з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю у Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді.

Згідно вимог статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Апеляційне провадження у справі відкрито 04 грудня 2017 року (т. 2, а.с. 23).

Відкладення розгляду справи не невизначений термін суперечить вимогам ч. 1 ст. 371 ЦПК України.

Виходячи з того, що законом передбачені скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду і відкладення розгляду справи в цих межах неможливо та зважаючи на те, що неявка належно повідомленої особи не перешкоджає розгляду справи за її відсутності, керуючись принципами ефективності судового процесу, спрямованому на недопущення затягування розгляду справи та ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності представника ТОВ «Міроіл», відмовивши в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 371, 372 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності інших учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне на праві власності нерухоме майно ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходив забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте погодиться з таким висновком суду першої інстанції повністю не можна виходячи з наступного.

Згідно до ст. 151 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали суду), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки у відповідності до заявлених вимог і повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до цього може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб (ст. 152 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали суду)).

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд при розгляді заяви про забезпечення позову має пересвідчитись, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання можливого рішення про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог та відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При цьому слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Суд першої інстанції не перевірив відсутність обтяження спірного майна за іншими зобов'язаннями та можливість накладення арешту на нього у забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми позики.

Між тим, убудоване приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_5 на час постановлення ухвали знаходилися в іпотеці у забезпечення кредитного договору.

Із доданих до апеляційної скарги документів вбачається наступне.

31 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 010/17-22/549.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № 010/17-22/549/1, який посвідчений Чуєвою Т.Т., приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області та зареєстровано в реєстрі за № 2272 відповідно якого ціле убудоване приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 передано в іпотеку (т. 1, а.с. 159-161).

Крім того, умовами п. 6.4. зазначеного іпотечного договору передбачено зокрема і позасудовий спосіб врегулювання, тому наявність накладеного арешту на підставі ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 червня 2015 року унеможливлює вищезазначений спосіб реалізації.

Таким чином, забезпечивши позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми позики за рахунок нерухомого майна, яке передано ОСОБА_5 в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» накладенням арешту на зазначене майно порушує права іпотекодержеталя, передбачені чинним законодавством про першочергове задоволення вимог, забезпечених іпотекою.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Проте, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд не вирішував питання з урахуванням зазначених роз'яснень.

Так, судом порушено вимоги ст.ст. 153, 209, 210 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали), оскільки оскаржувана ухвала не містить в собі належно викладеної мотивувальної частини.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, не обґрунтовуючи та не мотивуючи свій висновок наклав арешт на вказане майно, не перевіривши співмірність заявлених вимог та виду забезпечення позову, не перевіривши чи перебуває вказане майно в іпотеці і чи не порушуються в даному випадку права банку, і чи можливе вирішення вказаного процесуального питання без залучення банку до участі у справі.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, а відтак, аргументи апеляційної скарги частково є виправданими.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міроіл» задовольнити частково.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 червня 2015 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.07.2018 року.

Головуючий

Судді: