Ухвала суду № 75434590, 12.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 298/698/14-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

12.07.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), Животова Є.Г., Вотьканича Ф.А., з участю секретаря судових засідань Головець М.А., підозрюваного ОСОБА_4, прокурора Наговського М.М., захисника - адвоката Дурдинця В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні провадження № 11сс/777/336/2018 за клопотанням про застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4, в якому прокурор Великоберезнянського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Наговський М.М. подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 21.06.2018.

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Великоберезнянського відділення поліції Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області Кичери Ю.М. про застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1, інваліда 2 групи, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого, підозрюваного в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 4 ст. 296 КК України, з одночасним застосуванням запобіжного заходу в виді домашнього арешту на строк до 20.08.2018 з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 з 22 до 08 години та покладенням на нього обов'язків прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх вимогу, утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється в тому що 26.05.2014 приблизно о 01:30 у складі групи з трьома невстановленими особами на терасі кафе «Авеста» за адресою: с. Кострино, буд. № 4 «а», маючи при собі дерев'яні бити, спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, у масках, умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки та моралі, з метою самоутвердження за рахунок приниження інших осіб і нахабно показуючи своє зневажливе ставлення до оточуючих, не звертаючи уваги на вимоги відвідувачів припинити хуліганські дії, безпричинно нанесли битами удари відвідувачам кафе ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

При цьому ОСОБА_4 забіг на терасу кафе, наніс битою ОСОБА_8 і ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, після чого забіг у приміщення кафе, продовжив вчиняти хуліганські дії, безпричинно наніс битою декілька ударів по голові та тулубу ОСОБА_11, якими спричинив йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Внаслідок цих дій було припинено роботу та пошкоджено майно закладу, завдано матеріальну шкоду приватному підприємцю ОСОБА_12.

Далі ОСОБА_4, продовжуючи хуліганство, вибіг з кафе, підбіг до припаркованого поряд автомобіля марки «УАЗ -69» з номерним знаком НОМЕР_1, належного ОСОБА_10, який знаходився в середині разом з ОСОБА_13, наніс битою по автомобілю два удари: один - по задній частині кузова, другий, цілячись у голову ОСОБА_13, - по склу передніх правих дверцят, яке розбив, і уламки скла від якого потрапили в обличчя ОСОБА_10.

Внаслідок цих дій ОСОБА_10 було спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

В обґрунтування підозри слідчий послався на дані протоколів допиту потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_4 і свідка ОСОБА_12, свідка ОСОБА_14, потерпілого ОСОБА_11, впізнання особи по фотознімках, слідчих експериментів, висновки судово-медичних експертиз.

Як зазначено в клопотанні, ОСОБА_4 характеризується посередньо, проживає з матір'ю, молодшим братом і сестрою, є інвалідом другої групи, не працює, раніше притягався до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 332 КК України, але його судимість погашена. 31.05.2018 йому повідомлено про підозру в кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст. 122 та ч.4 ст. 296 КК України.

Окрім цього, 31.03.2018 ОСОБА_4 на підставі ст. 208 КПК України затримано за підозрою в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України в іншому кримінальному провадженні (№ 12018070000000146 від 31.03.2018) та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Необхідність застосування запобіжного заходу в виді взяття під варту слідчий вмотивував ризиками незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків і потерпілих, вчинення ним нового кримінального правопорушення, ухилення його від досудового розслідування, що підтверджується фактом його неприбуття за викликом слідчого на допит 05.06.2018.

Слідчий вважав, що менш суворий запобіжний захід запобігти цим ризикам неспроможний і в разі визначення застави призначити її в сумі 600 000 грн..

В ухвалі слідчий суддя зазначив тільки те, що враховуючи обставини справи, для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України підозрюваному достатньо обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою клопотання задовольнити і застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід в виді тримання під вартою на 60 днів. Вказує, що ухвала слідчого судді не вмотивована, тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_4, заявлені у клопотанні ризики та неможливість запобігти їм менш суворим запобіжним заходом не враховані, а їх наявність не спростована.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст оскарженої ухвали, доводи, викладені в апеляційній скарзі, промову прокурора на підтримання апеляційних вимог, пояснення підозрюваного і захисника, які вважають апеляційну скаргу безпідставною і просять ухвалу слідчого судді залишити без змін; провів судові дебати, перевірив матеріали провадження і приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення та наявність ризиків, що він переховуватиметься від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливатиме на потерпілого, свідків, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, вчинятиме інші кримінальні правопорушення, слідчим суддею визнані. Проте переконливих доказів, які давали б підстави вважати, що запобігти цим ризикам жоден з інших запобіжних заходів неспроможний, ні слідчому судді ні апеляційному суду не надано і ні в апеляційній скарзі ні в промові прокурора не наведено.

При тому, що з часу, коли сталась досліджувана подія, збігло більше чотирьох років, доказів впливу ОСОБА_4 на потерпілих та свідків прокурор слідчому судді, Апеляційному суду не надав.

З приводу дорікання в ухиленні його від досудового розслідування шляхом неприбуття за викликом слідчого на допит 05.06.2018 ОСОБА_4 пояснив, що ввечері 31.05.2018 до нього додому прийшов працівник поліції і намагався вручити йому повідомлення про підозру. На це він, за відсутності захисника, не погодився, відмовився підписувати будь-які документи, про що власноруч вказав у повідомленні про підозру у присутності понятих. Чи була серед документів повістка про виклик до слідчого, йому сказано не було, однак, за домовленістю з слідчим, який здійснює досудове розслідування, виклики останній здійснює по телефону і жоден з його викликів проігнорований не був.

Це пояснення знаходить своє підтвердження: копія повідомлення ОСОБА_4 про підозру в учиненні кримінального правопорушення від 31.05.2018, долучена до матеріалів провадження, містить запис: «Із указаним повідомленням мені про підозру не погоджуюсь. Відмовляюся від її підпису», підписи ОСОБА_4 та двох понятих.

Стосовно підозри в новому злочині, на яку вказують слідчий і прокурор, ОСОБА_4 пояснив, що його спровокували самі працівники поліції, вимагаючи від нього гроші за закриття цього кримінального провадження під погрозами взяттям під варту та притягненням до кримінальної відповідальності.

Довід про те, що ОСОБА_4 не прибув за викликом слідчого на допит 05.06.2018, не може бути враховано, як підстава для взяття його під варту, оскільки є єдиним, і, до того ж, недоведеним порушенням процесуальних обов'язків, на який посилається прокурор в обґрунтування своїх вимог: факт такого виклику на допит в установлений законом спосіб не зафіксований. Апеляційний суд враховує і те, що слідчий і прокурор звернулись до слідчого судді з клопотанням про взяття ОСОБА_4 під варту на наступний день після першого ж неприбуття його на допит, не з'ясувавши причини неприбуття та не вдаючись спочатку до менш суворих засобів процесуального примусу.

Твердження прокурора про підозру ОСОБА_4 в учиненні нового злочину, кримінальне провадження за яким здійснюється окремо і під процесуальним керівництвом іншого прокурора Апеляційний суд підставою для взяття під варту також не вважає, оскільки воно суперечить приписам ч.2 ст. 177 та ст. 184 КПК України. Згідно з ними підставою застосування будь-якого запобіжного заходу є насамперед наявність обґрунтованої підозри в учиненні особою кримінального правопорушення короткий виклад фактичних обставин якого повинен міститись у клопотанні про застосування запобіжного заходу. Між тим, викладу фактичних обставин іншого кримінального правопорушення в клопотанні немає, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в іншому кримінальному правопорушенні в даному провадженні не перевірялась.

Ступінь тяжкості злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4, тривалий час, який збіг після його вчинення, потреби досудового розслідування, процесуальні можливості інших запобіжних заходів переконують у тому, що такий ступінь втручання у права і свободи особи, на якому наполягають слідчий і прокурор, в даному випадку не є виправданим.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Наговського М.М. залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 21.06.2018, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Великоберезнянського відділення поліції Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області Кичери Ю.М. про застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою і обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту щодо ОСОБА_4, залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили негайно і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: